Едіє Топчі
| Едіє Топчі | |
|---|---|
кримс. Эдие Осман къызы Топчы  | |
 | |
| Народилася | 22 вересня 1919 Бахчисарай, Таврійська губернія |
| Померла | 7 листопада 1967 (48 років) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Поховання | Ташкент |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | акторка, співачка |
| Alma mater | Сімферопольське музичне училище імені Петра Чайковського |
| Заклад | Хайтарма (ансамбль) |
| Роки активності | з 1935 |
| Жанр | народна музика |
| Нагороди |  |
Едіє́ Топчі́ (крим. Ediye Topçı, нар. 22 вересня 1919 — пом. 7 листопада 1967) — кримськотатарська співачка та акторка, солістка Державного ансамблю пісні й танцю кримських татар «Хайтарма», заслужена артистка Узбецької РСР.
Народилася 22 вересня 1919 року у місті Бахчисарай, Крим, у великій родині, де росло 14 дітей. Сім'я жила забезпечено, але з приходом радянської влади до Криму, боячись розкуркулювання, батькові довелося продати своє кафе та працювати пастухом. Батько Осман Муждаба-оглу грав на к'явалі (звіріли). Мати Зейнеб любила співати. Дитинство та шкільні роки Едіє пройшли в рідному краї. Вона вчилася в середній школі ім. Бубнова, брала активну участь у художній самодіяльності школи, любила співати[1][2].
Професійну співочу кар'єру почала 1935 року, коли її запросили хористкою у вокальний ансамбль на радіо. Невдовзі Едіє стала солісткою ансамблю. 1940 року почала навчання в Сімферопольському музичному училищі, займалася у класі педагога М. Чернова. Її професійному зростанню як співачки сприяли відомі композитори Яя Шерфедінов та Ільяс Бахшиш[2].
1941 року Топчі перейшла на роботу до Управління у справах мистецтв при Раді народних комісарів Кримської АРСР, тоді ж одружилася з журналістом Османом Батировим, якого під окупації Криму в часи Другої світової війни розстріляли за участь у сімферопольській підпільній організації. Саму Едіє Топчі катували. Після звільнення Криму Топчі мріяла продовжити навчання у Московській консерваторії ім. П. Чайковського, у яку вступила[1]. Проте через депортацію кримських татар 1944 року, коли родину Топчі виселили до Середньої Азії, зробити цього не вдалося. У місті Бекабаді, куди її заслали, у 1944—1946 роках працювала солісткою Узгостеатру. Однак через складні життєві обставини змушена була залишити сцену і влаштуватися на роботу вагівницею на бавовняному заводі, а потім кравчинею[2].
Згодом Едіє Топчі повернулася до співу, виступала в самодіяльному ансамблі у Бекабадському Будинку культури. 1957 році при Державній філармонії Узбекистану був створений Державний ансамбль пісні й танцю кримських татар, який згодом отримав назву «Хайтарма». Разом із відомими артистами, такими як Сабріє Ереджепова, Абляміт Умеров, Акім Джемілєв, Селіме Челебієва, Топчі працювала в колективі ансамблю з дня його заснування. Разом із Сабріє Ереджеповою була наставницею кримськотатарської молоді[1][3]. Спеціально для голосу Едіє Топчі композитори Яя Шерфедінов, Ільяс Бахшиш, Едем Налбандов писали пісні на вірші поетів Решида Мурада, Ешрефа Шем'ї-заде, Різи Халіда[2][4][5]. Вона також була однією зі співачок, які у повоєнні роки відроджували пісенну спадщину репресованих кримськотатарських співаків[6].
1965 року Едіє Топчі було надане звання Заслуженої артистки Узбекистану[7].
Останній концерт співачки відбувся в Ташкенті у 1967 році.
7 листопада 1967 року Едіє Топчі померла внаслідок тяжкої тривалої хвороби[2].
- ↑ а б в Ходжаєва, Таміла. Радуйтесь каждому мигу, проведенному в этом мире. www.selyam.com. Голос Криму. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ а б в г д ibil.com.ua, Design and conceptual-Igor Boychenko. ЕДІЄ ТОПЧІ: ГОЛОС І ДУША КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ. Радио Куреш. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ Рустем Меметов | Ана юрт. ana-yurt.com. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ Кримськотатарський театр: через терни до успіхів. www.golos.com.ua (укр.). 5 жовтня 2010. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ Кримський соловейко Сабріє Ереджепова. Крым.Реалии (укр.). 12 липня 2017. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ Алиева З. ВЫДАЮЩИЕСЯ КРЫМСКОТАТАРСКИЕ ДЕЯТЕЛИ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА (PDF). Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ https://press.natlib.uz/ru/editions/78414