Екватор (мюзикл)
| Екватор | |
|---|---|
| Написана | Олександр Вратарьов |
| Режисер | Віктор Шулаков |
| Автор музики | Олександр Злотник |
| Хореографія | Андрій Єрьомін |
| Герої | Юрій Ковальчук Денис Барканов Тетяна Ліберман Alex Luna Світлана Лобода |
| Дата прем'єри | 2003 |
| Місце прем'єри |  Україна, Київ |
| Мова вистави | російська |
| Жанр | мюзикл |
«Екватор» — українська вистава 2003 року у жанрі мюзикл режисера Віктора Шулакова за на музику Олександра Злотника та вірші Олександра Вратарьова. Прем'єра відбулася на сцені Київського національного академічного театру оперети[1].
В основу лібрето Олександр Вратарьов поклав історію 12-річного перебування в Новій Гвінеї відомого етнографа Миклухо-Маклая. Це, по суті, ніби сни Маклая, в яких він згадує найбільш яскраві і цікаві епізоди свого життя.
За задумом автора і розвитком сюжетної лінії, герої потрапляють то в бюргерську Німеччину, то до царського двору Санкт-Петербургу, то подорожують в Нову Гвінею. Все це відбувається в супроводі музики саме цієї країни[2].
Якщо проаналізувати рецензії на мюзікл, можна виділити і таку думку, що сам сюжет являє собою комбінацію з мотивів давно відомих поціновувачам жанру мюзиклу творів. Насамперед таких, як рок-опери Ендрю Лллойда Веббера і Олексія Рибникова. З рибниківської «Юнони і Авось» постановочна команда запозичила колоніальну тематику, образи російських моряків і імператорський двір. Основний персонаж мюзиклу до всіх подарованим йому авторами позитивних рис отримав ще й доблесті рибниківского Резанова і веберівського Месії. Мрійник, що марить далекими мандрами. Ловелас, перед яким не може встояти жодна іноземка. Посланник Небес, що перетворює воду в вогонь і рухом руки нищить тюремні ґрати[3].
- Композитор — Олександр Злотник
- Автор п'єси і текстів — Олександр Вратарьов
- Режисер-постановник — Віктор Шулаков
- Хореграф-постановник — Андрій Єрьомін
- Генеральний продюсер — Алан Голлі, партнерство Алана Голлі з української сторони здійснював продюсерський центр «Арт-Проект», зокрема генеральний директор Сергій Герасимов[4]
- Чоловічі партії
- Юрій Ковальчук / Денис Барканов — Маклай
- Олександр Тищенко (Alex Luna, альтино) — Голос Південних морів
- Василь Бондарчук — Капітан Назимов
- Василий Лазарович (бас-баритон) — Олександр II
- Жіночі партії
- Тіна Кароль — Маргарет
- Світлана Лобода — Мірана
- Тетяна Луканова / Христина Забара (до шлюбу Конечна) — Княгиня Олена Павлівна
- Анна Іванюк, Наталя Іванюк — Близнюки
 | Цей розділ статті ще не написано. |
При постановці мюзиклу було сшито близько 300 коштовних костюмів з різного типу матеріалів (хутро, шкіра, натуральні тканини та розписані вручну). Ця кількість виникла через те, що деяким дійовим особам доводилось перевдягатися за виставу по 7 і більше разів[5].
Існує думка, що персонаж, що періодично з'являється на подіумі (гермафродит в золотистому плащі) — це не лише алегоричний Голос південних морів, а свій замінник знакового образу з мюзиклу «Юнони і Авось» Олексія Рибникова — постаті Казанської Божої матері.[3]
- ↑ a6. Мюзикл «Экватор» — Балет и Арт-компания А6. www.a6.com.ua (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
- ↑ Зорин, Анатолий (25 вересня 2003). Премьера первого украинского мюзикла под названием «Экватор» назначена на 31 октября. podrobnosti. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
- ↑ а б Мюзикл «ЭКВАТОР» (2003) | Его Величество МЮЗИКЛ!. vk.com. Процитовано 26 червня 2018.
- ↑ Почти бродвейский мюзикл в Киеве. www.dsnews.ua (рос.). Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
- ↑ На постановку украинско-американского мюзикла «Экватор» потратили миллион долларов сша! (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.