Очікує на перевірку

Експрес (газета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Експрес
Країна  Україна
Тип газета
Мова

українська

.
Видавець ТзОВ «Експрес Медіа Груп»
Формат А3
Засновано 1992
Головний редактор Леся Ясинчук
Ціна 10 грн./номер
Головний офіс Львів
Наклад понад 500 тис. (щотижневий випуск з програмою ТБ)
Передплатний індекс
(Укрпошта) 		33938
expres.ua

«Експре́с» — всеукраїнська суспільно-політична українськомовна газета. Центральна редакція розташовується у Львові. Виходить з 1992 року[1][2][3].

Історія

[ред. | ред. код]

Перший номер газети під назвою «Експрес. Програмка» побачив світ 16 жовтня 1992 року. В редакції тоді працювало всього 6 осіб, й на 12 сторінках цього випуску були надруковані рекламні оголошення, оплата за які повністю окупила витрати на тираж. Тому номер продавався в кіосках та через мережу приватних розповсюджувачів за суто символічною ціною — за одну копійку[1].

Широко відоме в Україні журналістське розслідування газети, починаючи з 6 жовтня 2011 року, незаконної лікарської діяльності так званого «Доктора Пі»[4][5][6], копію неіснуючого диплому якому підписав Дмитро Табачник[7][8]. Результатом розслідування став арешт Андрія Слюсарчука 14 листопада 2011 року за звинуваченням у підробці документів і шахрайстві. На листопад 2012 року останньою публікацією на цю тему стала стаття від 7 вересня 2012 року про навмисне гальмування справи слідчими[9]. 27 січня 2013 року в Солом'янському районному суді Києва розпочалося перше судове засідання[10][11][12][13][14][15].

Резонансною темою журналістського розслідування стала так звана «Справа на мільярд» про розкрадання державних коштів в «Укрзалізниці», голової якої на той час перебував Михайло Костюк[16], через виплату ТзОВ «Корпорація „КРТ“», власниками якого є брати Богдан та Ярослав Дубневичі, реальних сум за неіснуючі поставки комплектуючих та відмивання коштів через фіктивні фірми-однодневки[17][18][19][20][21][22][23][24]. Результатом роботи колективу газети, яка тривала майже два роки, стала поява офіційного повідомлення про відкриття кримінального провадження за статтею 212 частина 2 Кримінального кодексу України в редакції 2001 року:

Службові особи ТОВ «Корпорація КРТ» та інших об'єктів господарської діяльності, відповідно до фактів, викладених у випусках газети «Експрес», при здійсненні фінансово-господарських відносин із підрозділами Укрзалізниці в період 2009-2010 років ухилялись від сплати податків в особливо великих розмірах.[25]

Але редакція продовжує тримати цю справу на контролі[26].

У жовтні 2012 року минуло двадцять років з часу виходу першого номера газети.

Наступною гучною справою обіцяла стати історія незаконного та негласного проникнення у помешкання журналіста відділу розслідувань газети Тараса Зозулінського[27] (переможця конкурсу «Честь професії 2012» в номінації «Найкращий матеріал з громадською позицією»[28]), занесення до нього сторонньої речі з захованим в ній так званим «жучком» — пристроєм для негласного зняття інформації, тобто підслуховування[29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40].

У період з 3 по 12 березня 2014 року газета «Експрес» надрукувала статтю «Небесна сотня. Життєві історії героїв.», присвятивши увесь тижневий четверговий номер, за висловом редакції, «людям, які змінили історію України. Ціною власного життя.»[41][42][43][44]

Географія поширення та тираж

[ред. | ред. код]

Редакція позиціонує видання як «лідера газетного ринку Правобережної України», однак серед «цільової аудиторії» газети є і лівобережна Полтавщина, і Чернігівщина. Для різних регіонів України друкуються окремі регіональні вкладки.

За даними редакції, «Експрес» є найбільшою україномовною газетою в Україні (станом на 2009 рік загальнотижневий тираж перевищує 1 200 000 примірників). Газета друкується на власному видавничому комплексі «Мандарин», неподалік від Львова біля села Рясне-Руське. А розповсюджується за передплатою (всеукраїнський каталог) та через кіоски Укрпреси і власну мережу «Інтерпрес». Найбільш активно газета запрезентована у західних областях, у Києві через кіоски розповсюджується лише четверговий (тижневий) номер.

За даними газети з посиланням на результати передплатної кампанії, проведеної «Укрпоштою», приріст на підписку на друковані видання «Вісник пенсіонера», «Добрий лікар», «Експрес», «Моя сповідь», «Рецепти господині», «Порадник господаря», «Post-Поступ» медійної групи «Експрес» за друге півріччя 2012 року становив більше 160 000 осіб й на 2013 рік підписалися 801 868 передплатників, що є рекордом України. Ще майже така сама кількість людей купує видання вроздріб. Так само найбільшу кількість передплатників має власне газета «Експрес».[45]

За даними «Укрпошти», за січень-лютий 2013 року на видання медійної групи «Експрес» підписалося ще майже 30 тисяч осіб й загальна кількість досягла 829 999 чоловік. А кількість людей, які купляють газету вроздріб, перевищила це число.[46]Станом на 2023 рік загальний наклад газети 155 000

Редактори

[ред. | ред. код]
  • Ігор Починок (нар. 25 березня 1971, м. Львів) — український журналіст, видавець. Головний редактор у 1992—2017 роках.
  • Уляна Вітюк (нар. 27 жовтня 1993, м. Чернівці) — українська журналістка. Головний редактор з 22 жовтня 2017 року.
  • Леся Ясинчук (нар. 31 грудня 1973 року) — українська журналістка. Головна редакторка з 20 квітня 2023 року.

Критика

[ред. | ред. код]

Газета «Експрес» неодноразово піддавалася критиці за її публікації щодо ВО «Свобода». Зокрема, депутат Київської обласної ради від «Свободи» Олександр Аронець заявив, що «Експрес» публікує замовні статті проти його партії і відстоює бізнес-інтереси головного редактора Ігоря Починка[47]. У листопаді 2013 року лідери опозиційних сил Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок підписали заяву, у якій звинуватили газету в порушенні журналістських стандартів і морально-етичних норм — висуненні бездоказових звинувачень[48].

У відповідь газета «Експрес» звинуватила ВО «Свобода» не тільки у неправдивості у поданні інформації щодо походження її коштів[49], бізнесі з ідейними противниками-комуністами[50], перебуванні у лавах партії на керівних посадах людей з кримінальним минулим[51], але й у спробах тиску на газету шляхом заборони поширення мережі кіосків роздрібної торгівлі «Інтерпрес» у Львові[52]. Позицію газети у суперечці підтримав і письменник Юрій Винничук[53][54].

Періодичність

[ред. | ред. код]

Власне газета «Експрес» виходить 3 рази (до 2009 року — 4 рази) на тиждень, у вівторок, четвер та п'ятницю. У залежності від випуску газета має різний обсяг та оформлення:

  • вівторок — звичайний випуск (зазвичай 20 сторінок)
  • четвер — випуск з телепрограмою — 24 сторінок і безкоштовний додаток «ТелеЕкспрес»
  • п'ятниця — випуск «на вихідні» зі зміненими дизайном логотипу та макету сторінок

Інші видання редакції

[ред. | ред. код]

Окрім самої газети «Експрес», редакція видає щотижневий додаток-програму «Телеекспрес», газету «Добрий лікар» (кожних два тижні, серія та номер свідоцтва — КВ 19351-9151ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ.[3]), щомісячне видання «Жіночий порадник» і молодіжний журнал «Експрес COOL» (виходить щомісяця, серія та номер свідоцтва — КВ 19359-9159ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ[3]), «Рецепти господині», «Моя сповідь», «Вісник пенсіонера», «Порадник господаря», «Post-Поступ», «Блискавка».

Передплатні індекси

[ред. | ред. код]
  • 35374 — Експрес (повний комплект з трьох випусків на тиждень)
  • 33938 — Експрес (четверговий випуск з регіональною вкладкою та програмою ТБ у вигляді окремого журналу «ТелеЕкспрес»)
  • 37944 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Добрий лікар»)
  • 89122 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Порадник господаря»)
  • 89456 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Вісник пенсіонера»)
  • 68091 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес», «Добрий лікар» та «Порадник господаря»)

Електронні версії

[ред. | ред. код]

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Газета «Експрес» за 17-24 жовтня 2012 року
  2. ↑ Серія та номер свідоцтва — КВ 19353-9153ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ.
  3. ↑ а б в Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Архів оригіналу за 11 липня 2009. Процитовано 5 листопада 2012.
  4. ↑ Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2012.
  5. ↑ Викриття псевдопрофесора Пі: Слюсарчук не той, за кого себе видає?. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 5 листопада 2012.
  6. ↑ «Експрес» отримає премію за журналістське розслідування про Слюсарчука. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 5 листопада 2012.
  7. ↑ Важкий гріх міністра Табачника 22.12.2011. Архів оригіналу за 16.10.2012. Процитовано 05.11.2012.
  8. ↑ Табачник: Російський диплом Слюсарчука — фальшивий. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 5 листопада 2012.
  9. ↑ Слідство гальмує справу доктора Пі. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 5 листопада 2012.
  10. ↑ Доктор Пі не знає навіть арифметики!. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 30 січня 2013.
  11. ↑ Псевдолікар Слюсарчук стверджує, що він не Слюсарчук. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
  12. ↑ Родичі трьох потерпілих вимагають стягнути з Доктора Пі $36 тисяч, а потерпіла з Росії — 8000 євро. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
  13. ↑ У львівському СІЗО «доктора Пі» так «катують», що він 11 днів лікуватиметься від… ГРЗ. Архів оригіналу за 30 березня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
  14. ↑ Неефективне лікування від Доктора Пі коштувало жінці до 40 тисяч гривень. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
  15. ↑ Доктор Пі брав гроші десятками тисяч. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
  16. ↑ Дубневич Ярослав Васильович | Чесно. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  17. ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії. (Част.1). Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  18. ↑ Як «відмити» мільярд. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  19. ↑ «Справа на мільярд»: ще чотири приголомшливі зізнання учасників афери. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  20. ↑ «Справа на мільярд»: нові факти шокують. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  21. ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії-2. Як купити заступника генерального прокурора?. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  22. ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії—3. Як купити податкову?. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  23. ↑ Справа на мільярд. Раби мафії. Раби Януковича. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
  24. ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії. Кіпрський слід. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
  25. ↑ Справа на мільярд. Новий поворот. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
  26. ↑ Справа на мільярд. Мафія замітає сліди [Архівовано 22 березня 2013 у Wayback Machine.] 18.03. 2013
  27. ↑ Тарас Зозулінський. Фото. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
  28. ↑ Конкурс професійної журналістики «Честь професії». Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
  29. ↑ Тарас Зозулінський: Є підстави стверджувати, що «жучок» встановили правоохоронні органи. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  30. ↑ Журналіст «Експресу» вважає, що його прослуховують через статті про наркоторгівлю [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.] ТВі
  31. ↑ Журналіст Тарас Зозулінський розповідає про обшуки його помешкання [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.] ТВі
  32. ↑ Журналіст розповів, чому в його одязі був встановлений «жучок» [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті ТСН.ua
  33. ↑ Був чи не був «жучок» у помешканні львівського журналіста? [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Радіо «Свобода».ua
  34. ↑ Журналіст знайшов у квартирі «жучок» [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Газета по-українськи» № 1545 за 10.01.2013
  35. ↑ Журналіст розповів, із чим пов'язує появу «жучка» [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Українська правда
  36. ↑ Львівський журналіст допускає, що міліція мститься йому за статті про наркоторгівлю [Архівовано 9 січня 2013 у Wayback Machine.] Укрінформ
  37. ↑ За заявою львівського журналіста міліція проводить розслідування [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] МВС
  38. ↑ У квартирі журналіста, що викривав Януковича і Азарова, виявили «жучок» [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті novostimira.com
  39. ↑ Міліція шукала «жучки» у квартирі журналіста лише з ліхтариками та викрутками [Архівовано 9 березня 2013 у Wayback Machine.] Тиждень.ua
  40. ↑ Офіційна заява газети «Експрес»: «Підслуховуючий пристрій буде переданий на міжнародну експертизу». Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  41. ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 1. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  42. ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 2. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  43. ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 3. Архів оригіналу за 16 червня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  44. ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 5. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  45. ↑ Стаття «Знову б'ємо рекорди» в газеті «Експрес» № 2 (6747) за 10-17.01.2013
  46. ↑ Стаття «Дякуємо!» в газеті «Експрес» № 26 (6836) за 7-14.03.2013
  47. ↑ «Гроші хазяїна „Експресу“». Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
  48. ↑ Лідери опозиції звинуватили львівський «Експрес» у порушенні етичних стандартів. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
  49. ↑ Гроші Тягнибока. Документи і факти, 13.06.2013. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  50. ↑ Гроші Тягнибока—2. Бізнес із серпом та молотом. Розслідування. 19.08.2013. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  51. ↑ Гроші Тягнибока-3. Хазяїн партії «Свобода». 16.09.2013. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  52. ↑ Як Тягнибок та Фаріон маніпулюють фактами (документи). Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  53. ↑ Повний Пупс. Юрій Винничук, [[ТСН]], 20 вересня 2013 року. Архів оригіналу за 6 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  54. ↑ Повний Пупс або Що курять деякі керівники партії «Свобода»? 29.09.2013. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
  55. ↑ Цукров, Михаил (2 червня 2003). Й-Кратко. Русская Германия[ru] (рос.) (22). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.

Джерела, посилання та література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Експрес_(газета)&oldid=43664523