Електронна промисловість Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Японська електронна промисловість є однією з найбільших у світі, хоча частка японських електронних компаній суттєво знизилася після свого піку через конкуренцію з боку Південної Кореї, Тайваню, Китаю та Сполучених Штатів[1].

Японські компанії були відповідальними за низку важливих інновацій, у тому числі запровадження транзисторного радіо та Walkman (Sony), перших серійно вироблених ноутбуків (Toshiba), відеомагнітофон (JVC), сонячних батарей і рідкокристалічних екранів (Sharp).).[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Прямі іноземні інвестиції Японії в промисловість споживчої електроніки були мотивовані протекціонізмом і вартістю робочої сили, заохочуючи іноземний капітал інвестувати в країну з меншими виробничими витратами та довоєнним промисловим ноу-хау, щоб бути конкурентоспроможними на ринку електроніки. Після трьох років добровільного обмеження експорту до 1980 року сім японських фірм розмістили заводи в Сполучених Штатах [3] . Японські фірми продовжували виробництво найбільш технологічно просунутої продукції, особливо в Японії, а також у США, одночасно переміщуючи виробництво менш просунутої продукції в країни Південно-Східної Азії, що розвиваються.[4]

Приблизно в 1997 році японські діти мали відносно великі заощадження, в середньому вони мали близько 110 000 японських ієн (близько 900 доларів США) у вигляді допомоги, що стимулювало покупки електронних товарів, таких як Тамагочі[5]

21 сторіччя

[ред. | ред. код]

З початку 21 століття кілька найбільших японських компаній електроніки зазнали фінансових труднощів і втратили частку ринку, зокрема південнокорейським, тайванським і китайським компаніям. Японські компанії втратили своє домінуюче становище в таких категоріях, як портативні медіаплеєри, телевізори, комп’ютери та напівпровідники.[6] Серйозно постраждалі від економічної кризи 2008 року Sony, Hitachi, Panasonic, Fujitsu, Sharp, NEC і Toshiba повідомили про збитки на суму 17 мільярдів доларів [7]. Відносне зниження пояснюється такими факторами, як високі витрати, вартість ієни та надто велика кількість японських компаній, що виробляють продукцію одного класу, що спричиняє дублювання зусиль у дослідженнях і розробках, а також знижує економію на масштабах і цінову силу.[8][9] Система освіти Японії також була виділена як можливий сприяючий фактор.[10] Також згадується відсутність адаптації до цифрової революції та перехід від апаратної розробки до програмно-орієнтованої розробки продуктів.[11]

Провідні підприємства

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Cheng, Roger. The era of Japanese consumer electronics giants is dead. CNET (англ.). Процитовано 22 березня 2022.
  2. The mighty, fallen – Ex-world-beaters swallow their pride and do deals with foreign rivals. The Economist. 3 березня 2011. Процитовано 17 липня 2012.
  3. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні. Country Studies. Federal Research Division.
  4. Ong, Aihwa (1987) [1st. pub.]. Spirits of Resistance and Capitalist Discipline: Factory Women in Malaysia. Albany, NY: State University of New York Press. ISBN 0-88706-381-0.
  5. Sekizawa, Hidehiko (December 1997). KALEIDOSCOPIC PATTERNS OF MASS CONSUMPTION: SHOPPING AROUND IN JAPAN. Look Japan. Архів оригіналу за 12 червня 2002. Процитовано 1 травня 2019.
  6. IBM Institute for Business Value – Thought Leadership – United States. archive.ph. 17 грудня 2012. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 22 березня 2022.
  7. Japanese electronics giants post $17b losses (en-AU) . ABC News. 30 січня 2009. Процитовано 22 березня 2022.
  8. Unplugged – Once the epitome of Japan's post-war success, its electronics firms are in crisis. The Economist. 5 лютого 2009. Процитовано 17 липня 2012.
  9. From summit to plummet – Once global leaders, Japanese electronics firms are tumbling. The Economist. 18 лютого 2012. Процитовано 17 липня 2012.
  10. Completing one's education. The Japan Times. 10 липня 2012. Процитовано 17 липня 2012.
  11. Rupert Wingfield-Hayes (2 квітня 2013). What happened to Japan's electronic giants?. BBC News Asia.