Електроустановка
Електроустановка — комплекс взаємопов'язаних машин, ліній, апаратів, допоміжного обладнання (рахуючи будівлі та приміщення, в яких вони встановлені), призначені для виробництва, трансформації, передачі, розподілення електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії.
Електроустановки за умовами електробезпеки розділяються на електроустановки до 1 кВ і електроустановки вище 1 кВ (за діючим значенням напруги)[1].
Основними нормативними документами для улаштування електроустановок є «Правила улаштування електроустановок» (ПУЕ), а при експлуатації — «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» (ПТЕЕС).
Електроустановки поділяють за призначенням (генеруючі, споживчі та перетворювально-розподільні), родом струму (постійного і змінного) і напрузі (до 1000 В і вище 1000 В).
За розміщенням електроустановки поділяють на відкриті (або зовнішні) електроустановки, та закриті (або внутрішні) електроустановки.
Електроустановка може бути призначена для виробництва, перетворення, передачі, розподілу, а також споживання електричної енергії[2].
Діюча електроустановка — електроустановки або їх ділянки, які перебувають під напругою, або на які напруга може бути подана вмиканням комутаційних апаратів, а також ПЛ (повітряна лінія електропередачі), що знаходиться в зоні дії наведеної напруги або має перетини з діючими ПЛ.
Електроустановка з простою та наочною схемою — РУ напругою понад 1000 В з одиночною секціонованою або несекціонованою системою шин, без обхідної системи шин, всі ПЛ та КЛ, всі електроустановки напругою до 1000 В.
Електроустановки, ПЛ і КЛ, що їх обслуговують оперативно-виїзні бригади або оперативно-виробничі працівники.
- ↑ Визначення згідно гл. 1.1.3 «Електроустановка» (ПУЕ)
- ↑ ПБЕЕС «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (ДНАОП 0.00-1.21-98 [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]); (НПАОП 40.1-1.01-97 [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]).
- Основні поняття і прийняті абревіатури електроустановок [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Клименко Б. В. Електричні апарати. Електромеханічна апаратура комутації, керування та захисту. Загальний курс : навчальний посібник. — Вид. 2-ге, допрацьоване та доповнене. — Харків : Точка. — 400 с. — ISBN 978-617-669-122-8.
- Правила улаштування електроустановок. — Міненерговугілля України. — Х. : Видавництно «Форт», 2017. — 716 с.(діюче на 08.2018)
- Сегеда М. С. Електричні мережі та системи. Підручник. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. — 488 с.
- Енергетика: історія, сучасність і майбутнє: в 5-ти кн. — К., 2013. — Т. Кн. 2 : Пізнання й досвід - шлях до сучасної енергетики / Є. Т. Базеєв, Г. Б. Варламов, І. А. Вольчин, С. В. Казанський, Л. О. Кесова; Наук. ред. Ю. О. Ландау, І. Я. Сігал, С. В. Дубовськой. — 327 с. — ISBN 966-8163-11-7.
- Липкин Б. Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок. — М.: Высшая школа, 1990. — 365 с. (рос.)
- Зеличенко А. С., Смирнов Б. И., Шишорина Г. Д. Устройство и ремонт линий электропередачи и высоковольтных вводов. Учебник для средних профессионально-технических училищ — М.: Высшая школа, 1985. — 400 с. (рос.)
Це незавершена стаття про електрику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |