Еленія сірогорла
| Еленія сірогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Elaenia ridleyana Sharpe, 1888 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Еле́нія сірогорла[2] (Elaenia ridleyana) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Ендемік Бразилії. Вид названий на честь англійського ботаніка і натураліста Генрі Ніколаса Рідлі[en][4], який зібрав зразок птаха під час експедиції у 1887 році.
Довжина птаха становить 17 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла переважно сірувато-оливкова. Голова коричнювато оливова, на тімені помітний чуб. Крила і хвіст темні, на крилах три білі смужки. Горло сірувате, груди темно-оливково-сірі, живіт і гузка жовтуваті. Очі темно-карі. Дзьоб чорнуватий, знизу біля основи світло-тілесний. Лапи чорні. Вокалізація включає короткі гучні крики "тіу-тіу-тіу" і монотонні посвисти. Загалом сірогорі еленії є досить подібними до сіроволої еленії, однак відрізняється від неї меншими розмірами, довшим дзьобом і коротшим хвостом.
Сіроголі еленії є ендеміками невеликого архіпелагу Фернанду-ді-Норонья, що знаходиться у східних берегів Бразилії. Таким чином, сірогорлі еленії поширені найсхідніше за усіх інших представників родини тиранових. Ареал їх поширення є невеликим, його загальна площа становить 18 км². Сірогорлі еленії живуть в сухих і вологих тропічних лісах і чагарникових заростях та в садах. Живляться комахами і дрібними плодами, зокрема плодами ендемічного фікуса Ficus noronhae. сезон розмноження, імовірно, триває з лютого по травень. Гніздо робиться з вусиків Cucurbitaceae та гілочок і розміщується серед голих гілок на деревах Sapium, Erythrina або Anacardium.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція сірогорлих еленій становить приблизно 750 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Elaenia ridleyana. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 01 лютого 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 336. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (Herausgeber) (2004): Handbook of the Birds of the World. Volume 9: Cotingas to Pipits and Wagtails. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-69-5.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |