Перейти до вмісту

Елеонора Джорджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Елеонора Джорджі
італ. Eleonora Giorgi
Кадр з фільму «Оксамитові руки» (1979)
Народилася21 жовтня 1953(1953-10-21)
Рим, Італія Італія
Померла3 березня 2025(2025-03-03) (71 рік)
Рим, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
  • рак підшлункової залози Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ГромадянствоІталія Італія
    Діяльністькінорежисерка, акторка, сценаристка, кінопродюсерка, кіноакторка, режисерка Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1971 — донині
    У шлюбі зАнджело Ріццоліd і Massimo Ciavarrod[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Брати / сестриLamberto Giorgid Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0320395
    Нагороди та премії
    Срібна стрічка (1982)
    Давид ді Донателло (1982)
    CMNS: Елеонора Джорджі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Елеонора Джорджі (італ. Eleonora Giorgi; 21 жовтня 1953(19531021), Рим — 3 березня 2025, там само) — італійська акторка, кінорежисерка, сценаристка, продюсерка. Секс-символ 1970-х, володарка премії «Давид ді Донателло» (1982).

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Народилася в Римі в родині англійського походження (її бабуся по батькові була з Лондона)[2] та угорського (з боку матері).[3]

    Вперше на великому екрані Джорджі з'явилася в епізодичній ролі Мейд у фільмі «Чорне черево тарантула» (1971). Знявшись у фільмі «Рим» Федеріко Фелліні, в «Історії усамітненої монахині», фільмі еротично-монастирського жанру, де відзначилася з Катрін Спаак, Джорджі дебютувала як провідна акторка 1973 року. Наступного року знялася в еротичному фільмі «Аппасіоната» у тандемі з Орнеллою Муті, в ролі малолітньої спокусниці стоматолога. У тому ж році позує повністю оголеною для італійського видання Playboy.

    У 1974 році була під слідством через смерть свого 17-річного бойфренда Алессандро Момо в аварії, в якій він керував мотоциклом Honda CB 750 Four, який вона позичила йому перед поїздкою. Момо ще не мав кваліфікації керувати транспортним засобом, відповідно до правил, які передбачали повноліття у 21 рік. В інтерв'ю з Піппо Баудо в епізоді від 2 жовтня 2016 року Джорджі сказала, що у неї була серйозна залежність від героїну, яка розпочалася в 1974 після смерті Момо.[4][5]

    Після кількох фільмів жанру італійської сексуальної комедії Джрджі почала зніматися в драматичних ролях у фільмах «Агнеса помирає» (1976) та «Спіраль туману» (1977); у 1979 році зіграла у фільмі «Чоловік на колінах» Даміано Даміані та у фільмі «Забути Венецію» Франко Брусаті. Пізніше знов відновлює кар'єру в комедійних фільмах, часто в парі з відомими інтерпретаторами італійської комедії 1980-х, як-от Ренато Поццетто («Моя дружина — відьма»), Карло Вердоне, Джонні Дореллі та Адріано Челентано, з яким знімалася в «Оксамитових ручках» (1979) та «Гранд-готель „Ексельсіор“» (1982).

    У 1980 році записала пісню «Magic» для саундтреку до фільму «Моя дружина — відьма», написаного Детто Маріано, яка так і не була видана на диску. Працювала на радіо протягом 1984—1986 років та на телебаченні, беручи участь у різних шоу та ток-шоу, включаючи Un disco per l'estate у 1983 році та у двох виданнях Sotto le stelle. Також знімалася у численних фільмах-блокбастерах, таких як «Казкові руки» (1983), «Смак моря 2 ― Рік потому» (1983), «Давайте прояснимо» (1984), «Джованні Сенцапенсієрі» (1985), «Лисиця» (1988) і «Однокласники» (1988).

    У 1979 році одружилася з видавцем Анджело Ріццолі, розлучилася у 1984 році. У березні 1980 року народила сина Андреа. Розлучилася з Ріццолі у 1984 році після скандалу Propaganda Due, в результаті якого той був заарештований. Суд Мілану відніс половину доходу від продажу його частки Джорджі.[6] Згідно з її біографією та в деяких телевізійних інтерв'ю наприкінці 1980-х Джорджі вважала за краще піти від світу кіно через важкі моральні судження, висловлені громадською думкою та виразниками великого екрану саме стосовно цієї справи, яка мала серйозні наслідки на людському та професійному рівнях[4], фактично виключаючи її у будь-якій можливості отримати важливі ролі в кіно, але, і перш за все, присвятити себе приватному особистому життю.[7][5]

    У 1988 році Елеонора Джорджі пішла з кіно, жила з сім'єю і дітьми на фермі.

    У 1990-х і 2000-х роках її акторська діяльність була зосереджена переважно на телебаченні, де вона брала участь у кількох успішних серіалах, таких як «Смерть відьми», «Дядько Америки», «Я Чезароні».

    У 1993 році одружилася з італійським актором Массімо Чіаварро. У 1991 році народила сина Паоло Чіаварро. Розлучилася у 1996 році. Після розлучення з Чіаварро була заручена до 2007 року з романістом Андреа Де Карло.

    У 2003 році Джорджі дебютувала власним фільмом «Чоловіки та жінки, кохання та брехня», у головній ролі знявши Орнеллу Муті, свою головну суперницю у комедіях 1980-х. У 2008 році дебютувала як театральна акторка в комедії «Квітка кактуса» П'єра Баріє та Жана-П'єра Греді, режисер Гульєльмо Ферро.[8] У наступні роки знімалася в «Двоє непереборних хлопчиків та свекрухи на межі нервового зриву».[9]

    У 2009 році зняла свій другий фільм «Останнє літо», який продюсувала зі своїм другим колишнім чоловіком Массімо Чаварро.

    Після кількох років перерви, у 2016 році Елеонора Джорджі повернулася, щоб знятися у двох фільмах: «Мій батько Джек» Тоніно Дзангарді та «Очікування та зміни», а також стати головною героїнею епізоду кримінального телесеріалу «Дон Маттео». Вона також продовжила діяльність як радіоведуча на Rai Radio 2.

    У 2018 році Джорджі бере участь телевізійній програмі «Танці з зірками». Після того, як вона заявила, що її не цікавлять маленькі ролі, які кінематограф відводить акторкам її віку, вона продовжувала віддавати перевагу телебаченню, щоб підтримувати стосунки зі своєю аудиторією.[10]

    В інтерв'ю газеті La Verità 2021 року Джорджі сказала, що не погодилася вести «Фантастіко 3» і що відмовилася від жіночих головних ролей у «Парк Горького» та «Я, К'яра і Похмурий» на користь Йоанни Пакули та Джуліани Де Cio.[11]

    Елеонора Джорджі померла 3 березня 2025 року в лікарні у Римі від раку підшлункової залози в 71-річному віці[12].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    Джорджі в фільмі «Моїй дорогій мамі на день народження» (1974).

    Фільми та серіали

    [ред. | ред. код]
    Назва фільму Рік
    Чорне черево тарантула

    (італ. La tarantola dal ventre nero)

    		1971
    Рим (італ. Roma) 1972
    Три мушкетери на Дикому Заході

    (італ. Tutti per uno… botte per tutti)

    		1973
    Історія усамітненої монахині

    (італ. Storia di una monaca di clausura)

    		1973
    Аппассіоната (італ. Appassionata) 1974
    Поцілунок (італ. Il bacio) 1974
    Дорогій мамочці в День народження

    (італ. Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno)

    		1974
    Розчарування (італ. La sbandata) 1974
    Жити заради кохання (італ. Conviene far bene l'amore) 1975
    Вільні, озброєні і небезпечні (італ. Liberi armati pericolosi) 1976
    Агнеса помирає (італ. L'Agnese va a morire) 1976
    італ. L'ultima volta 1976
    Собаче серце (італ. Cuore di cane) 1976
    італ. Disposta a tutto 1977
    Спіраль туману (італ. Una spirale di nebbia) 1977
    італ. Castigo 1977
    італ. Ça fait tilt 1978
    італ. Suggestionata 1978
    італ. 6000 km di paura 1978
    італ. Non sparate sui bambini 1978
    італ. Dimenticare Venezia 1979
    Чоловік на колінах (італ. Un uomo in ginocchio) 1979
    Оксамитові ручки (італ. Mani Di Velluto) 1979
    Пекло (італ. Inferno) 1980
    італ. Mia moglie è una strega 1981
    італ. Nudo di donna 1981
    італ. Borotalco 1982
    італ. Oltre la porta 1982
    Гранд-готель «Ексельсіор» (італ. Grand Hotel Excelsior) 1982
    італ. Mani di fata 1983
    італ. Sapore di mare 2 - Un anno dopo 1984
    італ. Vediamoci chiaro 1984
    італ. Notti e nebbie 1984
    італ. Yesterday - Vacanze al mare 1985
    італ. Giovanni Senzapensieri 1986
    італ. Atto d'amore 1986
    італ. Lo scialo 1987
    італ. Il volpone 1988
    італ. Compagni di scuola 1988
    італ. Festa di Capodanno 1988
    італ. Addio e ritorno 1995
    італ. Morte di una strega 1995
    італ. Uno di noi 1996
    італ. Mamma, mi si è depresso papà 1996
    італ. Lo zio d'America 2002
    італ. Provaci ancora prof! 2007
    італ. SoloMetro 2007
    італ. I Cesaroni 2009
    італ. Carlo! 2012
    італ. My Father Jack 2016
    італ. Attesa e cambiamenti 2016
    італ. The Paolella Connection 2016
    італ. Don Matteo 2016
    італ. La mia famiglia a soqquadro 2017

    Режисерка і сценаристка

    [ред. | ред. код]

    Продюсерка

    [ред. | ред. код]

    Театр

    [ред. | ред. код]

    Телевізійні програми

    [ред. | ред. код]

    Радіо

    [ред. | ред. код]
    • Il mattiniere (Rai Radio 2, 1976);
    • Varietà, varietà (Rai Radio 1, 1984–1986);
    • Effetto notte — Il cinema come non l'avete mai sentito (Rai Radio 2, 2015–2017).

    Нагороди

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ https://www.tio.ch/people/gossip/1336942/massimo-ciavarro-e-il-dolore-per-la-fine-del-matrimonio-con-eleonora-giorgi?mr=1&ref=
    2. ↑ Lucca: Eleonora Giorgi presenta il suo libro dal titolo "Nei panni di un'altra" (Mondadori Electa) - culturiachannel.itculturiachannel.it. web.archive.org. 27 листопада 2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 26 серпня 2021.
    3. ↑ «Guardo Roma come una straniera». www.iltempo.it (італ.). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 26 серпня 2021.
    4. ↑ а б Eleonora Giorgi, la confessione: «Sono stata prigioniera dell'eroina». www.ilmessaggero.it (італ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
    5. ↑ а б https://www.ilsussidiario.net/redazione (2 жовтня 2016). Eleonora Giorgi / Ospite da Baudo per parlare della dipendenza dall'eroina. Lo sfogo prima di andare in studio (Domenica In, puntata 2 ottobre 2016). IlSussidiario.net (італ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |last= (довідка)
    6. ↑ È morto a Roma Angelo Rizzoli, in carcere fino agli ultimi giorni. Fi e Pd: ora riformare la giustizia. Il Sole 24 ORE (італ.). Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2021.
    7. ↑ Effetto Notte Serata d'onore con Eleonora Giorgi (укр.), архів оригіналу за 26 серпня 2021, процитовано 26 серпня 2021
    8. ↑ Emilia Costantini, La debuttante, 12 dicembre 2008, p. 15
    9. ↑ “Suoceri sull’orlo di una crisi di nervi”: la nuova commedia brillante di Gianfranco D’Angelo ed Eleonora Giorgi. web.archive.org. 24 лютого 2018. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 26 серпня 2021.
    10. ↑ Eleonora Giorgi, Nei panni di un'altra, Milano, Mondadori Electa, 2016.
    11. ↑ Eleonora Giorgi: «Quel super corso di cinema con Manfredi». La Verità (італ.). 14 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
    12. ↑ https://www.rainews.it/articoli/2025/02/e-morta-eleonora-giorgi-con-il-sorriso-e-la-voglia-di-vivere-fino-alla-fine-2766bca7-74b8-4dcd-ab26-c1f326e3b685.html

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елеонора_Джорджі&oldid=44820949