Елеонора Ердмута Саксен-Айзенаська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Ердмута Саксен-Айзенаська
нім. Eleonore Erdmuthe von Sachsen-Eisenach
Елеонора Ердмута Саксен-Айзенаська
Елеонора Ердмута Саксен-Айзенаська
Портрет Елеонори Ердмути пензля митця з кола Луї де Сільвестра, 1692, Галерея старих майстрів
18-а курфюрстіна-консорт Саксонії
Початок правління:17 квітня 1692
Кінець правління:27 квітня 1694
Інші титули:маркграфиня-консорт Бранденбург-Ансбаху (1681—1686)
Попередник:Анна Софія Данська
Наступник:Крістіана Ебергардіна Бранденбург-Байройтська
Дата народження:13 квітня 1662(1662-04-13)
Місце народження:Фрідевальд, Сайн-Альтенкірхен
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:9 вересня 1696(1696-09-09) (34 роки)
Місце смерті:замок Преч, курфюрство Саксонія, Священна Римська імперія
ПохованняFreiberg Cathedrald
Чоловік:1) Йоганн Фрідріх
2) Йоганн Георг IV
Діти:Від першого шлюбу: Кароліна, Фрідріх Август, Вільгельм Фрідріх
Від другого шлюбу: не було
Династія:Веттіни, Гогенцоллерни
Батько:Йоганн Георг I
Мати:Йоганетта Сайн-Вітгенштейн

Елеонора Ердмута Луїза Саксен-Айзенаська (нім. Eleonore Erdmuthe L(o)uise von Sachsen-Eisenach, 13 квітня 1662 — 9 вересня 1696) — принцеса Саксен-Айзенаська з Ернестинської лінії Веттінів, донька герцога Саксен-Айзенаського Йоганна Георга I та суверенної графині Сайн-Альтенкірхену Йоганетти, дружина маркграфа Бранденбург-Ансбаху Йоганна Фрідріха, а після його смерті — курфюрста Саксонії Йоганна Георга IV. Матір королеви Великої Британії та Ірландії Кароліни Бранденбург-Ансбахської.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилась 13 квітня 1662 року у Фрідевальді. Стала первістком в родині принца Саксен-Веймарського Йоганна Георга та його дружини Йоганетти Сайн-Вітгенштейн, з'явившись на світ за десять з половиною місяців після їхнього весілля. Саксен-Веймаром в цей час правив її дід Вільгельм, який помер у травні 1662 року. Після цього її батько став правлячим герцогом Саксен-Маркзулю й переніс свою резиденцію до замку у Маркзулі,[1] Втім, родина часто продовжувала жити у володіннях Йоганетти, де й народилися ще семеро молодших дітей.

У 1668 році батько став регентом Саксен-Айзенаху, а у 1671 році — правлячим герцогом і цієї країни.[1]

Перший шлюб

[ред. | ред. код]

У 19-річному віці Елеонора Ердмута стала дружиною 27-річного маркграфа Бранденбург-Ансбаху Йоганна Фрідріха. Наречений був удівцем і мав трьох малолітніх дітей від першого шлюбу. Весілля відбулося 4 листопада 1681 у Айзенаху. У подружжя народилося троє спільних дітей:

Портрет із чоловіком

Йоганна Фрідріха змальовували як люб'язну, добру та терпиму людину, без політичних або військових амбіцій, сильно залежного від своїх радників. Двір відзначався пишністю, правитель мав смак до музики. Зрештою, це призвело фінансових ускладнень.[2]

Навесні 1686 року чоловік Елеонори Ердмути помер від віспи. Володарем Бранденбург-Ансбаху став її пасинок Крістіан Альбрехт, який правив під регентством. Оскільки відносини з прийомними дітьми від самого початку не були хорошими, маркграфиня та її діти переїхали до Крайльсгайму, де жили в бідності; незабаром після цього виїхали до Айзенаху.[3] У вересні 1686 році її батько раптово помер на полюванні, і Саксен-Айзенах очолив її молодший брат Йоганн Георг II.

Другий шлюб

[ред. | ред. код]

У листопаді 1691 року Елеонора Ердмута прибула до Берліна, аби вирішити питання щодо свого другого шлюбу.[4] Голова дому Гогенцоллернів Фрідріх III наполягав на її шлюбі з курфюрстом Саксонії Йоганном Георгом IV, прагнучи таким чином закріпити із ним союз.[5] Матір нареченого також справляла на нього тиск, аргументуюючи необхідність шлюбу потребою законних спадкоємців.

Замок Преч

17 квітня 1692 року відбулося весілля 30-літньої Елеонори Ердмути із 23-річним Йоганном Георгом IV. Вінчання пройшло у Лецпцизі. Курфюрстіна із дітьми переїхали до Дрездену. Шлюб виявився невдалим. Йоганн Георг ще з юнацьких років мав коханку Магдалену Сибіллу фон Найтшутц, з якої продовжив відкриті відносини і після весілля, відправивши законну дружину до іншого палацу; до того ж Елеонора перенесла два викидні, в серпні 1692 і лютому 1693 років, а також помилкову вагітність в грудні 1693 года. З березня 1693 року при дворі ширилися чутки, що Елеонора не є законною дружиною Йоганна Георга, оскільки на момент укладення шлюбу з нею він уже був одружений. Був навіть виявлений документ, що підтверджував укладення шлюбного контракту між курфюрстом Саксонії і Магдаленою Сибіллою, проте сам Йоганн Георг заявив, що не розглядає цей договір як офіційний шлюб, і документ покликаний лише узаконити його потомство. Проте всі роки подружнього життя курфюрст відчайдушно прагнув узаконити стосунки зі своєю коханкою і намагався позбутися дружини та її дітей. Побоюючись за своє та їхнє життя, Елеонора Ердмута залишила двір і оселилася в замку Преч.

У 1694 році Іоганн Георг IV помер також від віспи. Курфюрстом Саксонії став його брат, Фрідріх Август, який дозволив Елеонорі Ердмуті з дітьми залишитися в Саксонії, де вона провела ще два роки, аж до своєї смерті 9 вересня 1696 року. Була похована поруч із другим чоловіком у північній каплиці Фрайберзького собору.[6]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Йоганн III Саксен-Веймарський
 
Доротея Марія Ангальтська
 
Йоганн Георг I
 
Доротея Пфальц-Зіммернська
 
Вільгельм II Сайн-Вітгенштейн
 
Анна Єлизавета фон Сайн
 
Георг III Ербах-Броберзький
 
Марія Барбі-Мюлінґенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм Саксен-Веймарський
 
 
 
 
 
Елеонора Доротея Ангальт-Дессауська
 
 
 
 
 
Ернст Сайн-Вітгенштейн
 
 
 
 
 
Луїза Юліана Ербахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганетта Сайн-Вітгенштейн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора Ердмута
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ernst Wülcker: Johann Georg I. (Herzog von Sachsen-Eisenach). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор.365. [1] [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. ↑ Otto Veh: Johann Friedrich. In: Neue Deutsche Biographie. Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 476. [2] [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. ↑ Arkell, R. L. Caroline of Ansbach. London: Oxford University Press. 1939. стор. 5.
  4. ↑ Sharp, Tony. Pleasure and Ambition: The Life, Loves and Wars of Augustus the Strong. — I.B.Tauris, 2001. — 328 p. — ISBN 0857715712, 9780857715715. — стор. 21.
  5. ↑ Van der Kiste, John. George II and Queen Caroline. — Stroud, Gloucestershire: The History Press, 2013. — 240 p. — ISBN 0750954485, 9780750954488. — стор. 2—3.
  6. ↑ Фрайберзький собор [3] [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Arkell, Ruby Lillian Percival. Caroline of Ansbach. — Oxford University Press, 1939. — 338 p.
  • Beatty, Michael A. The English Royal Family of America, from Jamestown to the American Revolution. — McFarland, 2003. — P. 133—138. — 261 p. — ISBN 0786415584, 9780786415588.
  • Hichens, Mark. Wives of the Kings of England: From Hanover to Windsor. — Peter Owen, 2006. — 182 p. — ISBN 0720612713, 9780720612714.
  • Sharp, Tony. Pleasure and Ambition: The Life, Loves and Wars of Augustus the Strong. — I.B.Tauris, 2001. — 328 p. — ISBN 0857715712, 9780857715715.
  • Van der Kiste, John. George II and Queen Caroline. — Stroud, Gloucestershire: The History Press, 2013. — 240 p. — ISBN 0750954485, 9780750954488.
  • Weir, Alison. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — Random House, 2011. — P. 277—278. — 400 p. — ISBN 1446449114, 9781446449110.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елеонора_Ердмута_Саксен-Айзенаська&oldid=43704449