Елізабет Кьостінгер
Елізабет Кьостінгер | |
---|---|
Elisabeth Köstinger | |
Міністр стійкого розвитку та туризму | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 7 січня 2020 |
Прем'єр-міністр | Себастьян Курц Александер Шалленберг Карл Негаммер |
Попередник | Марія Патек |
18 грудня 2017 — 3 червня 2019 | |
Прем'єр-міністр | Себастьян Курц |
Попередник | Андре Рупрехтер |
Наступник | Марія Патек |
Президент Національної Ради | |
9 листопада 2017 — 18 грудня 2017 | |
Попередник | Доріс Бурес |
Наступник | Вольфганг Соботка |
Депутат Європейського парламенту | |
14 липня 2009 — 8 листопада 2017 | |
Народилася | 22 листопада 1978 (46 років) Вольфсберг, Каринтія, Австрія[1] |
Відома як | політична діячка |
Місце роботи | Федеральний уряд Австрії |
Країна | Австрія |
Політична партія | Європейська народна партія |
elisabeth-koestinger.at | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Елізабет Кьостінгер (нар. 22 листопада 1978) — австрійський політична діячка, міністр сталого розвитку та туризму з 7 січня 2020 року в другому уряді канцлера Себастьяна Курца, урядах Александра Шалленберга та Карла Негаммера[2]. Вона обіймала цю посаду раніше з грудня 2017 року до червня 2019 року в першому уряді Курца. Елізабет — член Австрійської народної партії, що входить до складу Європейської народної партії.
Кьостінгер з 9 листопада 2017 року по 18 грудня 2017 року недовго обіймала посаду президента Національної ради Австрії. До цього вона була депутатом Європейського парламенту від Австрії між 2009 та 2017 роками. З травня 2017 до січня 2018 року Елізабет Кьостінгер обіймала посаду генерального секретаря Австрійської народної партії.
Елізабет Кьостінгер закінчила початкову та середню школу в Санкт-Пауль-ім-Лафантталь у 1994 році. У 1998 році вона закінчила коледж у Вольфсбергу. З 1999 по 2003 рік вона працювала асистентом у Каринтійському регіональному фонді медичного страхування. В 2003 році Елізабет почала вивчати медіазнавство, комунікацію та прикладну культурологію в Альпійсько-адріатичному університеті в Клагенфурті. Однак через роботу парламентарія ЄС вона не закінчила навчання[3][4]. З 2003 по 2009 рік вона працювала у різних сферах спеціалістом по комунікаціям.
Кьостінгер є членом Австрійської народної партії (ÖVP), де на початку своєї кар'єри вона обіймала різноманітні посади.
Вперше Кьостінгер була обрана депутатом Європейського Парламенту після виборів до Європейського Парламенту у 2009 році та була переобрана під час виборів у Європейський Парламент у 2014 році. З 2011 року Кьостінгер обіймала посаду віце-голови та голови фракції Австрійської народної партії в Європейському парламенті. Вона засідала в Комітеті з питань сільського господарства та розвитку сільських територій (AGRI) та Комітеті з прав жінок та гендерної рівності (FEMM). Кьостінгер також є заступником та віце-речником Європейської народної партії (ЄНП) в Комітеті з питань довкілля, громадського здоров'я та безпеки харчових продуктів (ENVI).
Окрім завдань комітету, Кьостінгер була віце-головою делегації у комітетах з питань парламентського співробітництва ЄС-Вірменія, ЄС-Азербайджан та ЄС-Грузія, членом делегації в Парламентській асамблеї ЄВРОНЕСТ.
18 грудня 2017 року Кьостінгер було призначено Федеральним міністром сільського господарства та лісового господарства, навколишнього середовища та водного господарства чинним президентом Австрії Александером Ван дер Белленом; через зміни в сферах відповідальності у кількох міністерствах, які набули чинності 8 січня 2018 року, вона стала Федеральним міністром з питань сталого розвитку та туризму. Вже в новій якості вона співголовувала на нараді міністрів з питань навколишнього середовища Європейської народної партії[5].
Політику Кьостінгер із захисту клімату неодноразово критикували за відсутність амбіцій науковою спільнотою та групами охорони навколишнього середовища.[6][7][8]
- Федеральний голова Австрійської асоціації молодих фермерів (2007—2012)
- Заступник голови Федерації фермерів Австрії (з 2009 року)
- Президент «wald.zeit Österreich» (з 2012 року)[9]
- Президент Екосоціального форуму Європи (з 2014 року)[10]
- Заступник голови Політичної академії Австрійської народної партії (з 2015 року)[11]
- Генеральний секретар Народної партії Австрії (з травня 2017 року).
18 березня 2014 року Кьостінгер отримала нагороду «MEP Award» у категорії «Сільське господарство та розвиток сільського господарства» від «Парламентського журналу»[12]. Нагорода визнає зразковий спосіб, яким вона виступала доповідачем під час переговорів щодо реформи спільної сільськогосподарської політики (ОСП).
Кьостінгер неодружена. Проживає в Санкт-Пауль-ім-Лафантталь, Каринтія. Народила сина у липні 2018 року.
- ↑ Wer ist Wer
- ↑ ORF at/Agenturen red (02 січня 2020). Elisabeth Köstinger: Kärntnerin für Landwirtschaft zuständig. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Teresa Eder (19 січня 2010). "Hier draußen geht es um die Sache". Der Standard. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Elisabeth Köstinger, Biografie. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Council of the EU and Ministerial meetings [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] Європейська народна партія (EPP)(англ.)
- ↑ Klimaforscher: "Die Klimastrategie ist zu diffus" - derStandard.at. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ bernhard.gaul. Österreichs Klimaplan für 2030: Milliardenstrafe aus Brüssel droht. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Experten: Österreichs Klimapläne leiden an Politblockaden. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Elisabeth Köstinger becomes President of Wald.Zeit Austria. Austria Press Agency. 13 червня 2012. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Elisabeth Köstinger becomes President of the Ecosocial Forum Europe. 29 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ Mitterlehner questioning 'Mindestsicherung'. Der Standard. 06 липня 2015. Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)
- ↑ MEP Award Winner. Austria Press Agency. 19 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 23 березня 2020.(нім.)