Перейти до вмісту

Елізабет Маркштайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Елізабет Маркштайн
нім. Elisabeth Markstein
Файл:Elisabeth markstein.jpg
Ім'я при народженнінім. Elisabeth Koplenig[1]
ПсевдоAnna Peturnig[1]
Народилася18 квітня 1929(1929-04-18)[2][1]
Відень, Перша австрійська республіка[2][1]
Померла15 жовтня 2013(2013-10-15)[2][1] (84 роки)
Відень, Австрія[2][1]
Країна Австрія
Діяльністьперекладачка, мемуаристка, письменниця, усна перекладачка, славістка
Alma materВіденський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[2]
Знання мовнімецька[3]
ПартіяКомуністична партія Австрії
БатькоJohann Koplenigd
МатиHilde Koplenigd
У шлюбі зHeinz Marksteind
Нагороди

Елізабет Маркштайн (нім. Elisabeth Markstein, уродж. Елізабет Копленіг (Elisabeth Koplenig); 18 квітня 1929, Відень — 15 жовтня 2013, Відень) — австрійська славістка, перекладачка і літераторка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Елізабет Маркштайн — дочка австрійського політика-комуніста Йоганна Копленіга і його дружини, історика Хільди Копленіг. У 1933 році батьки Елізабет були змушені перейти на нелегальне становище після заборони діяльності Комуністичної партії Австрії. Дитинство дівчинки пройшло в Празі та Швейцарії, а з 1936 року — в Москві, де, як і багато інших політичних емігрантів, Копленіги проживали в готелі «Люкс». Влітку 1945 року Елізабет разом з батьками повернулася до Австрії, проте, щоб отримати атестат зрілості, їй довелося повернутися для складання іспитів у Москву.

Маркштайн вивчала слов'янознавство в Москві і у Віденському університеті. У 1953 році захистила дисертацію, присвячену творчості Максима Горького і соціалістичного реалізму. Підтримувала зв'язки з радянськими дисидентами та емігрантами, за що в 1968 році була виключена з Комуністичної партії Австрії. Отримала заборону на в'їзд до СРСР після того, як стало відомо, що вона потайки вивезла з країни листи Олександра Солженіцина. Її симпатії до Радянського Союзу остаточно зникли після придушення Празької весни 1968 року.

Починаючи з 1966 року, Елізабет Маркштайн викладала перекладознавство і слов'янознавство у Відні, Інсбруку, Ґраці та Остіні. Разом зі своїм колегою Ернстом Вальтером займалася перекладом на німецьку мову головного твору Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» (під псевдонімом Anna Peturnig). Разом з Феліксом Філіпом Інгольдом випустила книгу «Про Солженіцина», перекладала роман «Гравець» Ф. М. Достоєвського, твори Лева Копелева та спогади його дружини Раїси Орлової.

Включена Солженіциним у список його таємних помічників[4].

Елізабет Маркштайн перебувала в дружніх відносинах із Генріхом Беллем і була знайома з Йосипом Бродським, М. С. Хрущовим і В. М. Молотовим.

За свою перекладацьку роботу удостоїлася декількох нагород, в тому числі Державної премії Австрії в галузі літературного перекладу. У 2010 році опублікувала власні мемуари «Москва набагато красивіша, ніж Париж. Життя між двома світами».

Елізабет Маркштайн майже 60 років була заміжня за письменником Гайнцем Маркштайном. У подружжя народилося три дочки, дві з яких померли молодими.

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Starek J. Biografien bedeutender österreichischer Wissenschafterinnen. »Die Neugier treibt mich, Fragen zu stellen« / Hrsg.: I. Korotin, N. Stupnicki — Böhlau Verlag, 2018. — S. 586–587. — ISBN 978-3-205-20238-7 — doi:10.7767/9783205205883
  2. ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #136644155 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ Солженицын, А. И. Бодался телёнок с дубом. Пятое дополнение — «Невидимки» // Новый мир. — 1991. — № 11. С. 50.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Маркштайн&oldid=39815902