Еліза Майнарді
| Еліза Майнарді | |
|---|---|
| італ. Elisa Mainardi | |
 Еліза Майнарді, 1954 | |
| Дата народження | 29 вересня 1930 або 27 липня 1930[1] |
| Місце народження | Рим, Італія |
| Дата смерті | 8 травня 2016[2] (85 років) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |  Італія |
| Професія | кіноакторка, акторка театру |
| Роки активності | 1956 — 1996 |
| IMDb | ID 0537706 |
 Еліза Майнарді у Вікісховищі | |
Елі́за Майна́рді (італ. Elisa Mainardi; 27 липня 1930, Рим, Італія — 8 травня 2016, там же) — італійська акторка.
Еліза Майнарді народилася 27 липня 1930 року в Римі, Італія. Закінчила школу драми П'єтро Шароффа в Римі. Дебютувала у фільмі «Донька змушена» (італ. La Figlia del Forzato, 1953, реж. Гаетано Аматі). Дебют Майнарді на театральній сцені відбувся у 1956 році в постановці Оттавіо Спадаро «Корупція в будівлі суду», за що акторка відразу ж отримала за свою роль визнання критиків[3].
Яскрава виразна зовнішність Елізи Майнарді, її майстерність перевтілення, гостра характерність привернули увагу до акторки Федеріко Фелліні. Вона стала однією з улюблених видатного італійського режисера, знявшись у його фільмах «Сатирикон» (1969), «Рим» (1972), «Казанова Федеріко Фелліні» (1977), «І корабель пливе…» (1983)[3]. Майнарді також з успіхом виконувала ролі другого плану в комедіях і драмах відомих італійських режисерів Маріо Монічеллі, Діно Різі, Пупі Аваті, Альберто Сорді, Нанні Лоя, знявшись загалом за час своєї акторської кар'єри майже у 80-ти фільмах. З 1961 року Майнарді активно знімалася на телебаченні.
Елізи Майнарді померла 8 травня 2016 року в Римі (Італія) у віці 85 років.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1953 | ф | Донька змушена | La figlia del forzato | |
| 1961 | ф | Вендета | La Vendetta | донька Бастії |
| 1964 | ф | Злочин на двох | Crimine a due | жінка, яка послала анонімний лист |
| 1967 | ф | Забезпечити дівчиною | Assicurasi Vergine | Дора |
| 1969 | ф | Сатирикон Фелліні | Fellini - Satyricon | Аріанна |
| 1969 | ф | Женабель | Zenabel | |
| 1970 | ф | Ніні Тірабушо | Ninì Tirabusciò: la donna che inventò la mossa | |
| 1972 | ф | Око в лабіринті | L'Occhio nel labirinto | директор дитячого будинку |
| 1972 | ф | Мій дорогий вбивця | Mio caro assassino | служниця в будинку Моронія |
| 1972 | ф | Рим | Roma | дружина фармацевта / кіноглядачка |
| 1973 | ф | Секретний щоденник жіночої в'язниці | Diario segreto da un carcere femminile | тюремна матрона |
| 1974 | ф | Збільшення долі | Il Piatto piange | |
| 1976 | ф | Червона гвоздика | Il Garofano rosso | |
| 1976 | ф | Казанова Федеріко Фелліні | Il Casanova di Federico Fellini | гостя |
| 1978 | ф | Залізний комісар | Il Commissario di ferro | консьєржка |
| 1979 | ф | Одержима дияволом | Malabimba | медіум |
| 1979 | ф | Тигри в губній помаді | Letti selvaggi | жінка в потягу |
| 1980 | ф | Спокійні сільські жінки | Tranquille donne di compagna | Нена |
| 1980 | ф | Тераса | La Terrazza | |
| 1980 | ф | Я і Катерина | Io e Caterina | Тереза, офіціантка |
| 1981 | ф | Маркіз дель Грілло | Il Marchese del Grillo | дружина Гасперіно |
| 1983 | ф | І корабель пливе… | E la nave va | Тереза Валеньянї |
| 1990 | ф | Жовта зона | Area gialla | |
| 1990 | ф | Дивна хвороба | Il Male oscuro | |
| 1993 | ф | Час повернення | Il Tempo del ritorno |
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б http://ricerca.repubblica.it/repubblica/archivio/repubblica/2016/05/08/laddio-solitario-di-elisa-mainardi-che-recito-per-fellini-e-verdoneRoma01.html
- ↑ а б Enrico Lancia, Roberto Poppi. Dizionario del cinema italiano - Le Attrici. Gremese Editore, 2003. ISBN 888440214X.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 6039852 · BNE: XX6185399 · Freebase: /m/0bx60ff · ISNI: 0000000384838160 · J9U: 987007604671705171 · LCCN: no2004066748 · VIAF: 2302162368029325790007 |
