Перейти до вмісту

Еме Антуанетта Камю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Еме Антуанетта Камю
фр. Aimée Antoinette Camus
Народилася1 травня 1879(1879-05-01)
Л'Іль-Адам, Франція
Померла17 квітня 1965(1965-04-17) (85 років)
Париж
КраїнаФранція Франція
Діяльністьботанік, ботанічна колекціонерка
Галузьботаніка
БатькоЕдмон Гюстав Камю
Брати, сестриBlanche-Augustine Camusd
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Еме Антуанетта Камю (фр. Aimée Antoinette Camus, 1 травня 1879, Л'Іль-Адам — 17 квітня 1965) — французька науковиця з ботаніки. Камю є другою за кількістю названих видів наземних рослин серед жінок-вчених, загалом назвала 677 видів[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Камю народилася в сім'ї вченого-ботаніка Едмона Гюстава Камю (1852—1915). Здобувши освіту, в якій вона спеціалізувалася на вивченні орхідей та анатомії рослин, Камю працювала у Паризькому Національному музеї природознавства.

Разом зі своїм батьком Еме Антуанетта Камю у 19041906 роках випускає наукову працю «Класифікація лугів Європи та монографія про луки Франції». У 1914 виходить її дослідження «Кипариси», у 1923 році — робота «Дерева і чагарники як частина декоративної прикраси». У 19341954 роках працювала над великим дослідженням «Дуби»[3]. Отримали також широку популярність роботи Камю про орхідеї. Крім вищеназваних, слід вказати такі фундаментальні наукові праці Е. А. Камю (в бібліографії — А. Камю):

  • «Орхідеї Європи та Середземноморського басейну (1921–29)»
  • «Рослинний світ Індокитаю (1922)»
  • «Природні аномалії в орхідей (1924)»
  • «Орхідеї Європи, Північної Африки, Малої Азії і транскаспійських російських провінцій (1908)» (спільно з Е. Г. Камю).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. IPNI,  A.Camus
  2. Lindon, Heather L.; Gardiner, Lauren M.; Brady, Abigail; Vorontsova, Maria S. (5 травня 2015). Fewer than three percent of land plant species named by women: Author gender over 260 years. Taxon. 64 (2): 209—215. doi:10.12705/642.4.
  3. Camus, Aimee (1948). Les chenes. Monographie des genres Quercus et Lithocarpus, Atlas vol. 3. Encyclopedie Économique de Sylviculture. 7: 152—165.