Перейти до вмісту

Емма Кальве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Емма Кальве
фр. Emma Calvé
Емма Кальве в ролі Кармен
Народилася15 серпня 1858(1858-08-15)[1][4][…]
Деказвіль[6]
Померла6 січня 1942(1942-01-06)[1][2][…] (83 роки)
Монпельє або Мійо[6]
·хвороба
ПохованняCimetière de Millaud[7]
Країна Франція
Діяльністьоперна співачка
ВчителіAdolphe Grognierd і Матільда Маркезі де Кастронеd[8]
Знання мовфранцузька[4]
Жанропера
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
IMDbID 1089281
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кальве.

Емма Кальве де Рокер (фр. Emma Calvé 15 серпня 1858(18580815), Деказвіль — 6 січня 1942, Монпельє) — французька оперна співачка (сопрано). Одна з найзнаменитіших оперних виконавців Прекрасної епохи у Франції.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Емма Кальве у 1885 р
Афіша з Еммою Кальве в опері «Сафо». Театр «Опера-Комік», Париж, 1897

Народилася в сім'ї інженера-будівельника. Дитинство провела в Іспанії разом зі своїми батьками, вчилася в монастирських школах в Рокфорі й Турнеріре (Аверон). Після того як її батьки розійшлися, переїхала з матір'ю в Париж. Пробувала вступити до Паризької консерваторії.

Співу навчалася у Л. Пюже, М. Маркези де Кастрон, Р. Лаборда, М. Родрігес Гарсіа.

У 1881 дебютувала на сцені брюссельського театру «Ла Монне» у ролі Маргарити в опері «Фауст» Ш. Гуно. Виступала в Парижі на сценах «Театру італійської комедії» (1884, 1888—1892), «Опера-Комік» (1885 і з 1892) «Гранд-опера» (1899), в Лондоні («Ковент-Гарден» (1892), міланського «Ла Скала» (1887), в ряді міст США.

Перша виконавиця головних партій в операх «Сафо» і «Наваррка[en]» Ж. Массне, «Друг Фріц» П. Масканьї.

Прославилася в партіях Сантуцци («Сільська честь» П. Масканьї) і особливо Кармен (однойменна опера Ж. Бізе). Перш ніж розпочати вивчати цю партію, Кальве вирушила до Іспанії, вивчала іспанські танці й вибудовувала сценічний образ, спостерігаючи за дівчатами-робітницями сигаретних фабрик. 1894 року вона дебютувала в ролі Кармен в паризькій «Опері-Комік». І хоча у Кальве було багато відомих попередників в цій ролі, в тому числі Аделіна Патті, Мінні Хаук і Селестіно Галлі-Марі, але критики та музиканти погодилися, що в Кальве вони знайшли свій ідеал Кармен із Севільї.

У 1904 році брала участь в ювілейній, 1000-м виставі в «Опера-Комік».

Залишивши оперну сцену, до 1927 року виступала з концертами.

Виявляла велику цікавість до паранормальних явищ і була пов'язана з окультистом Анрі Антуаном Жюль-Буа.

Померла в 1942 році в Монпельє. Похована в місті Мійо (Аверон). На мармуровій плиті її могили написано: «Sur ma tombe un petit bassin où les oiseaux viendront boire et chanter…» (Нехай на моїй могилі буде маленька чаша, де птахи будуть пити й співати).

Вплив

[ред. | ред. код]

Виступаючи в Чикаго, єдина дочка Кальве загинула внаслідок пожежі. Цей трагічний випадок спричинив для Емми серйозні психічні наслідки. Саме в цей період напруженого горя вона зустріла Свамі Вівекананда, який завадив їй покінчити життя самогубством і повернув колишню життєрадісну форму. Під час подорожі Європою та Єгиптом у 1899—1901 роках Кальве супроводжував Вівекананда як його партнерка разом із міс Джозефіною Маклеод, сером Френсісом Жулем Буа та його дружиною та Сарою Бернхард.

Кальве писала про Свамі Вівекананда у своїй автобіографії: «[Він] справді ходив з Богом, він благородна істота, святий, філософ і справжній друг. Його вплив на моє духовне життя був глибоким […] моя душа понесе йому вічну вдячність»[9][10].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

Вигадана версія Емми Кальве є одним з основних персонажів анімаційного фільму Мішеля Осело «Ділілі в Парижі», випущеного у 2018 році.[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.17730
  9. ↑ W., C.; Calve, Emma; Gilder, Rosamond (1 березня 1923). My Life. The Musical Times. Т. 64, № 961. с. 180. doi:10.2307/911794. ISSN 0027-4666. Процитовано 17 березня 2021.
  10. ↑ Tathagatananda, Swami (2005). Light from the Orient : essays on the impact of India's sacred literature on the West. Kolkata: Advaita Ashrama Publication Dept. ISBN 81-7505-277-5. OCLC 70859516.
  11. ↑ Philippe Guedj. Les secrets de fabrication de Dilili à Paris par Michel Ocelot. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 березня 2021.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Емма Кальве

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емма_Кальве&oldid=42996308