Еміль Йозеф Дімер
| Еміль Йозеф Дімер | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
15 травня 1908[1]  Радольфцелль, Констанц, Німеччина | |||
| Смерть |
10 жовтня 1990[1][2] (82 роки) Генгенбах | |||
| Рейтинг ФІДЕ | Немає даних | |||
Еміль Йозеф Дімер (нім. Emil Joseph Diemer, часто писав своє друге ім'я як Josef; 15 травня 1908, Радольфцелль, Констанц, Німецька імперія — 10 жовтня 1990, Генгенбах, Німеччина) — німецький шахіст і шаховий журналіст. Не вигравши жодного великого міжнародного турніру, Е. Дімер досяг певної популярності завдяки гамбіту Блекмара-Дімера, який він просував під девізом «мат з першого ходу».
Еміль Йозеф Дімер народився у 1908 році в німецькому містечку Радольфцелль, що в землі Баден-Вюртемберг. У 1931 році залишився без роботи і вступив до НСДАП, у діяльності якої брав активну участь. Цей факт призвів до розриву з його християнсько-консервативним батьком. Еміль Дімер завжди був присутній на всіх важливих міжнародних шахових заходах, писав звіти для шахових журналів, редагував шахові колонки в щоденних газетах і врешті-решт став «шаховим репортером Німецького Райху», статті якого часто з'являлись у нацистських виданнях[3]. У 1942—1943 роках грав за листуванням і поступився у матчі молодому шахісту Клаусу Юнге, який на той час уже був призваний до війська[4]. Після Другої світової війни продовжив займатись шаховою журналістикою, продавав шахову літературу та проводив сеанси одночасної гри, проте клеймо нацистського минулого часто ставало йому на заваді. Успіхи в шахах були посередніми. В 1953 його було позбавлено членства у Федерації шахів Німеччини[de], чиновників якої він звинувачував у кампанії в пресі у «гомосексуалізмі і розбещенні безневинної молоді»[5].
Беручи участь у змаганнях, Дімер виграв декілька турнірів меншого рангу, включаючи додатковий турнір (Major A) в Гастінгсі у 1935 і 1936 роках. Він грав у команді Фрайбурзького шахового клубу[de] у фіналі командного чемпіонату Німеччини 1950 року у Берліні на третій дошці. У 1951 році він виграв Чемпіонат Верхньої Швабії та 5-й Чемпіонат Південного Бадену, у 1952 році Національний турнір Швейцарії, у 1953 році Кубок Бадена.
У турнірах із сильнішими суперниками, однак, він не зміг досягти помітних успіхів. У двораундовому турнірі чотирьох майстрів у Брюсселі в 1936 році він посів останнє місце, набравши 1,5 очка за 6 партій.
Лише у 1956 році добився вагомого успіху, вигравши у резервній групі Гооґовенс-турніру, а потім і у Відкритому чемпіонаті Нідерландів[en] і в 1957 році у Зволле (Нідерланди).
Згодом Дімер став менше приділяти увагу шахам й зацікавився спадком Нострадамуса, стверджуючи, що зламав секретний код Нострадамуса, і, як говорять, за 25 років надіслав поштою понад 10 000 листів на цю тему. У 1965 його помістили до психіатричної клініки у Генгенбаху. Директор клініки, вважаючи, що шахи є для Дімера надмірним стресом, заборонив йому грати у цю гру. Однак у 1971 році ця заборона була скасована, і членство Дімера у Шаховій федерації ФРН також було відновлене. Після цього він грав на першій дошці у складі команди німецького шахового клубу. Однак, не маючи фінансової незалежності, продовжив до кінця свого життя мешкати у Генгенбаху у статусі напівстаціонарного пацієнта шпиталю[4].
Еміль Дімер часто розігрував нестандартні дебюти у французькому захисті, такі як гамбіт Дімера — Дума (1. d4 d5 2. e4 e6 3.c 4) та гамбіт Алапіна — Дімера (1. d4 e6 2. e4 d5 3. Ce3), але найвідомішими стали його удосконалення старої ідеї Арманда Едварда Блекмара[en] (1. d4 d5 2. e4 de 3. f3), широко відомої як гамбіт Блекмара — Дімера (1. d4 d5 2. e4 de 3. Кc3 Кf6 4. f3)[6].
Еміль Дімер написав декілька книг про турніри для угорського видавництва Magyar Sakkvilág[hu]:
- Olympische Blitzsiege («Олімпійські бліц-перемоги», про неофіційну шахову олімпіаду, Мюнхен, 1936)
- Das internationale Schachmeisterturnier Ostende 1937 («Міжнародний турнір майстрів з шахів Остенде 1937»)
- 56-mal Weltmeisterschach («56-ий чемпіонат світу з шахів», про турнір AVRO 1938 року)
- ↑ а б chessgames.com — 2001.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Studier, Georg (1996). Emil Joseph Diemer: ein Leben für das Schach im Spiegel seiner Zeit (нім.). Schachverl. Mädler. ISBN 978-3-925691-18-8.
- ↑ а б Chessgames.com> Biography of Emil Joseph Diemer. URL: http://www.chessgames.com/perl/chessplayer?pid=29926 Архівовано червень 7, 2023 на сайті Wayback Machine. . Accessed Oct 2012.
- ↑ Hans Ree. Dutch Treat: Emil Joseph Diemer. Chess Cafe Archives. URL: http://www.chesscafe.com/text/hans07.pdf Архівовано березень 8, 2010 на сайті Wayback Machine. . Accessed Oct 2012.
- ↑ Chessville — Reviews — Emil Josef Diemer 1908—1990 A Life Dedicated to Chess — by Alan Dommett [Архівовано 2008-06-02 у Wayback Machine.]
- The Brilliant Games of Emil Diemer // chessgames.com
- Біографія і зіграні партії
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |