Емілі Воррен Роблінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емілі Воррен Роблінг
англ. Emily Warren Roebling
Народилася23 вересня 1843(1843-09-23)[1][2][…]
Колд-Спрінг, Патнем, Нью-Йорк, США[4]
Померла28 лютого 1903(1903-02-28)[1][2][…] (59 років)
Трентон, США[4]
·рак шлунка[4]
Країна США
Діяльністьінженер-будівельник, інженерка
Alma materНью-Йоркський університет[4]
Georgetown Visitation Preparatory Schoold[4]
Галузьінженер[d]
БатькоCaptain Sylvanus Warrend[5]
Брати, сестриGouverneur Kemble Warrend[4]
У шлюбі зWashington Roeblingd[4]
ДітиJohn August Roebling IId
CMNS: Емілі Воррен Роблінг у Вікісховищі

Емілі Воррен Роблінг (англ. Emily Warren Roebling, 23 вересня 1843, Колд-Спрінг — 28 лютого 1903, Трентон) — американська інженерка, відома своїм внеском у завершення будівництва Бруклінського моста після того, як у чоловіка Вашингтона Роблінга розвинулася кесонна хвороба. Її чоловік був інженером-будівельником і головним інженером під час будівництва Бруклінського мосту[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Емілі народилася 23 вересня 1843 року в родині Сильвануса і Фіби Воррен у селі Колд-Спрінг, штат Нью-Йорк. Вона була 11-ю дитиною в сім'ї з 12 дітей[7][6].

У 1864 році, під час громадянської війни у США, Емілі відвідала свого брата у штабі 5-го армійського корпусу. Її брат був командувачем корпусом[8]. Під час візиту її познайомили з Вашингтоном Роблінгом, сином Джона Роблінга. Вашингтон служив цивільним інженером під керівництвом брата Емілі Говернора Воррена. Емілі й Вашингтон відразу покохали один одного та 18 січня 1865 року уклали шлюб[9].

Бруклінський міст

[ред. | ред. код]

Її свекор Джон Роблінг працював над проєктом Бруклінського моста. Молода пара вирушила до Європи, щоб вивчити використання в мостах кесонів[8]. У листопаді 1867 року, перебуваючи в Німеччині, Емілі народила єдину дитину, Джона Роблінга II[9].

У 1869 році, після повернення з Європи Емілі й Вашингтона, від правця помер Джон Роблінг і Вашингтон взяв на себе керівництво будівництвом Бруклінського моста[10]. Він брав активну участь у роботах і особисто спускався в кесони, що використовувалися для будівництва опор моста. Оскільки в той час ще не застосовували метод декомпресії, що дає людині, піднятій із глибини на поверхню, змогу безболісно адаптуватися до нормального атмосферному тиску[11], багато робітників страждали від кесонної хвороби. Не став винятком і головний інженер проєкту.

Вашингтон особисто випробував застосування динаміту для поглиблення ґрунту. Одного разу, спустившись у кесон для гасіння пожежі, він провів у ньому майже добу, після чого відчув перший напад кесонної хвороби. Не відлежавшись належний час, він повернувся на об'єкт. Після другого нападу кесонної хвороби Вашингтона Роблінга паралізувало[12][13].

Квартира Роблінгів перебувала на березі навпроти моста, що будувався. З вікна спальні Вашингтон міг у бінокль спостерігати за будівництвом, його так і прозвали «людина у вікні». З усіх пальців на руках у нього ворушився лише один[11], і торкаючись ним до руки Емілі, він вистукував їй те, що хотів сказати, використовуючи винайдений ним самим код, який Емілі розуміла. Усі вказівки й доручення чоловіка вона передавала інженерам і робітникам на будівництві. Під керівництвом чоловіка Емілі вивчила вищу математику, матеріалознавство, мостобудування. Вона вивчила опір матеріалів, розрахунок напружень, вантові конструкції. Вашингтон навчив її розраховувати криві провисання. Таким чином вона стала «першою жінкою — польовим інженером» і завершила будівництво Бруклінського моста[9].

Емілі передавала інформацію від Вашингтона його помічникам і повідомляла тому про хід робіт на мосту[14]. Протягом наступних 13 років Емілі взяла на себе безліч обов'язків головного інженера, зокрема щоденну перевірку й управління проєктом. Емілі і її чоловік разом планували будівництво моста. Вона домовлялася з політиками, інженерами і всіма тими, хто був пов'язаний з роботою, до тих пір, поки вони не переконувалися, що саме вона несе остаточну відповідальність за проєкт моста[9].

У 1882 році Вашингтона хотіли зняти з посади головного інженера через його хворобу. Щоб Вашингтон не позбувся цієї посади, Емілі ходила на зібрання інженерів і політиків та виступала на захист свого чоловіка. Політики дослухалися до промов Емілі й Вашингтону дозволили залишитися на посаді головного інженера Бруклінського моста.

Вашингтон залишався головним інженером до самого відкриття Бруклінського моста в 1883 році. Перед офіційним відкриттям Емілі Роблінг перша проїхала по мосту на візку, тримаючи в руках півня як символ перемоги[15]. На церемонії відкриття Емілі згадав у своїй промові Абрам Стівенс Г'юїтт, який сказав, що міст є «вічним пам'ятником жертовної відданості жінки і її здатності до здобуття вищої освіти, права на яке вона занадто довго позбавлена»[16].

На Бруклінському мості розміщена пам'ятна табличка на згадку про Емілі, її чоловіка і її свекра[17][18].

Подальше життя

[ред. | ред. код]

Після закінчення будівництва Бруклінського моста Роблінг переїхали в Трентон (Нью-Джерсі). Там Емілі брала участь в різних громадських організаціях — в «Товаристві допомоги» під час Іспано-американської війни, працювала в Раді жінок-керівників Нью-Джерсі на Всесвітній виставці 1893 року. Також вона продовжила свою освіту і отримала диплом юриста у Нью-Йоркському університеті. До своєї смерті 28 лютого 1903 року Емілі проводила час, що залишився з сім'єю і зберігала громадську і розумову активність.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Structurae — Ratingen: 1998.
  4. ↑ а б в г д е ж Bennett J. Emily Warren Roebling, the Woman Behind the Man Who Built the Brooklyn Bridge — 2018. — ISSN 0362-4331
  5. ↑ Geni.com — 2006.
  6. ↑ а б Weingardt, Richard: «Engineering Legends: Great American Civil Engineers», page 56. ASCE Publications, 2005.
  7. ↑ Roebling, Emily Warren: «Notes on the Warren Family» in the Appendix, Page 446, «The Journal of the Reverend Silas Comfort», Lippincott, Philadelphia, 1903
  8. ↑ а б Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 80. Globe Pequot, 2001.
  9. ↑ а б в г Logan, Mary: «The Part Taken by Women in American History», page 297. The Perry-Nalle Publishing Co., 1912.
  10. ↑ Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 82. Globe Pequot, 2001.
  11. ↑ а б Arov. История Бруклинского моста: Гражданский подвиг семьи Рёблингов – от трагедии до триумфа. Культурология. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  12. ↑ Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 83. Globe Pequot, 2001.
  13. ↑ Butler WP (2004). Caisson disease during the construction of the Eads and Brooklyn Bridges: A review. Undersea and Hyperbaric Medicine. 31 (4): 445—59. PMID 15686275. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 11 березня 2009.
  14. ↑ Weingardt, Richard: «Engineering Legends: Great American Civil Engineers», page 58. ASCE Publications, 2005.
  15. ↑ David McCullough. Brave Companions. Portraits in History. Simon & Schuster, 1992. с. 116. ISBN 0-671-79276-8.
  16. ↑ ASCE History and Heritage of Civil Engineering: Emily Roebling. asce.org. Архів оригіналу за 26 листопада 2002.
  17. ↑ Historical Marker Database [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] Photo of Emily Warren Roebling plaque
  18. ↑ Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 89. Globe Pequot, 2001.

Література

[ред. | ред. код]
  • Weigold,, Marilyn. (1984). Silent Builder: Emily Warren Roebling and the Brooklyn Bridge. Associated Faculty Press. ISBN 0-8046-9349-8.
  • Roebling, Emily Warren «Notes on the Warren Family» in Appendix, Page 466, «The Journal of the Reverend Silas Constant» Lippincott, Philadelphia, PA 1903

Посилання

[ред. | ред. код]


США Це незавершена стаття про особу США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емілі_Воррен_Роблінг&oldid=41776285