Перейти до вмісту

Енджел Олсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Енджел Олсен
Основна інформація
Дата народження22 січня 1987(1987-01-22)[1] (37 років)
Місце народженняСент-Луїс, Міссурі, США
Роки активності2009 — тепер. час
Громадянство США
Професіїспівачка, гітаристка, композиторка, авторка-виконавиця, музична продюсерка, студійна виконавиця
Інструментигітара і вокал[d]
Жанринародна музика і попрок
ЛейблиJagjaguward
Нагороди
angelolsen.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Енджел Олсен (англ. Angel Olsen; справжнє ім’я Анджеліна Марія Керролл; 22 січня 1987) — американська співачка, авторка пісень і музикантка[2][3].

На сьогодні Олсен випустила шість студійних альбомів: Half Way Home (2012), Burn Your Fire for No Witness (2014), My Woman (2016), All Mirrors (2019), Whole New Mess (2020) і Big Time (2022).

Pitchfork порівняв її з такими виконавцями, як The Cure, Cocteau Twins і Siouxsie and the Banshees, відзначаючи, що вона створила темний дрим-поп, який бореться з тривогою[4].

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Енджел Олсен народилася 22 січня 1987 року в Сент-Луїсі, штат Міссурі. У три роки була усиновлена ​​прийомною сім’єю — її прийомні батьки були людьми старшого віку[5].

Попри раннє підліткове прагнення стати «зіркою естради», її інтереси пізніше змінилися в старшій школі. Олсен стала більш інтровертною, регулярно відвідувала шоу панк-року та нойз-музики в Lemp Neighborhood Arts Center і Creepy Crawl, а також християнські рок-шоу по всьому місту. Вона почала навчатися гри на фортепіано та гітарі, писати власну музику[6]. У віці 16 років приєдналася до місцевої групи під назвою Good Fight, яку учасники називали «зустріччю раннього No Doubt і панк-року»[7]. Через два роки після закінчення християнської середньої школи Тауер-Гроув Олсен переїхала до Чикаго.

Кар’єра

[ред. | ред. код]

2011–2014: Strange Cacti та Half Way Home

[ред. | ред. код]

Олсен випустила дебютний EP Strange Cacti[8] у 2011 році та дебютний студійний альбом Half Way Home у 2012 році на Bathetic Records[9]. Крім роботи з Bonnie "Prince" Billy and the Cairo Gang, Олсен співпрацювала з низкою інших відомих діячів американського інді-року, включаючи Тіма Кінселлу з Cap'n Jazz, Лероя Баха з Wilco та Кас МакКомбс. Її співпраця з Кінселлою і Бахом, а також з чиказьким поетом Марвіном Тейтом привела до альбому Tim Kinsella Sings the Songs of Marvin Tate Лероя Баха за участю Олсен, який група випустила на лейблі Joyful Noise Recordings в Індіанаполісі 3 грудня 2013 року[10].

2014–2017: Burn Your Fire for No Witness і My Woman

[ред. | ред. код]

Олсен підписала контракт з Jagjaguwar[11] напередодні альбому Burn Your Fire for No Witness[12], який був випущений 17 лютого 2014 року[13][14]. Заключний трек альбому "Windows" був представлений у фінальному епізоді першого сезону оригінального серіалу Netflix 13 Reasons Why у 2017 році.

Третій студійний альбом Олсен My Woman випущений 2 вересня 2016 року[15][16] та схвально оцінений критиками[16][17].

2019–2021: All Mirrors, Whole New Mess, і Songs of the Lark and Other Far Memories

[ред. | ред. код]

Четвертий студійний альбом Олсен All Mirrors випущений 4 жовтня 2019 року та отримав схвалення критиків[18][19].

28 серпня 2020 року Олсен випустила п'ятий студійний альбом Whole New Mess через Jagjaguwar[20]. Він містить треки з All Mirrors, аранжовані в більш інтимному стилі.

30 березня 2021 року Олсен оголосила про спеціальне видання Songs of the Lark and Other Far Memories, яке містить її попередні два альбоми All Mirrors і Whole New Mess разом із демо, реміксами та каверами, що закриває цю главу її кар'єри. У 2020 році Олсен випустила кілька реміксів популярних релізів. 9 квітня 2020 року Олсен випустила ремікс на «All Mirrors» з альбому All Mirrors, створеного Джонні Джевелом з Chromatics[21]. 3 червня 2020 року Олсен випустила ремікс на "New Love Cassette" з альбому All Mirrors, спродюсований Марком Ронсоном, з яким вона співпрацювала над піснею Ронсона "True Blue"[22].

У 2020 році Олсен працювала над кавер-версією «Mr. Lonely», оригінально написаної Боббі Вінтоном, для фільму «Каджільйонер» режисера Міранди Джул. Олсен співпрацювала з кінокомпозитором Емілем Моссері над ковером, випущеним 16 вересня 2020 року і включеним у саундтрек[23]. 20 травня 2021 року Олсен випустила сингл з Шерон Ван Еттен «Like I Used To», спродюсований Джоном Конглтоном[24].

2021–дотепер: Aisles і Big Time

[ред. | ред. код]

20 серпня 2021 року Олсен випустила четверту EP Aisles, що складається з п'яти кавер-версій популярних пісень 1980-х років[25][26].

У 2021 році вона також отримала нагороду Libera Awards як найкращий фолк/блюграсс запис 2021 року за альбом Whole New Mess від Американської асоціації незалежної музики (A2IM)[27].

29 березня 2022 року Олсен анонсувала шостий студійний альбом Big Time, який планується випустити 3 червня. Альбому передував головний сингл «All the Good Times».

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]
  • Half Way Home (2012)
  • Burn Your Fire for No Witness (2014)
  • My Woman (2016)
  • All Mirrors (2019)
  • Whole New Mess (2020)
  • Big Time (2022)

Збірки

[ред. | ред. код]
  • Phases (2017)
  • Song of the Lark and Other Far Memories (2021)

EP

[ред. | ред. код]
  • Strange Cacti (2010)
  • Lady of the Waterpark (2010)
  • Sleepwalker (2013)
  • Aisles (2021)
  • Forever Means (2023)

Примітка

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Angel Olsen (New band of the day No 1,676). the Guardian (англ.). 13 січня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  3. ↑ Angel Olsen Playlist - Adding Some Glam To The Gloom. NME (брит.). 22 січня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  4. ↑ Nast, Condé (11 грудня 2019). The Best Rock Albums of 2019. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 11 квітня 2022.
  5. ↑ Angel Olsen Will Be Heard. SPIN (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  6. ↑ Angel Olsen: 'I had to learn someone else's songs. Now I teach people my material'. the Guardian (англ.). 30 березня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  7. ↑ PearShaped Magazine Archive | Angel Olsen. pearshapedarchive.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  8. ↑ Strange Cacti 12 EP | Bathetic Records. web.archive.org. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2022.
  9. ↑ Half Way Home | Bathetic Records. web.archive.org. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2022.
  10. ↑ Tim Kinsella Featuring Angel Olsen - Sings The Songs Of Marvin Tate By Leroy Bach (рос.), архів оригіналу за 11 квітня 2022, процитовано 11 квітня 2022
  11. ↑ Jagjaguwar | Angel Olsen (амер.). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  12. ↑ Nast, Condé. Angel Olsen: Burn Your Fire for No Witness. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  13. ↑ Ugwu, Reggie; Ugwu, Reggie (13 лютого 2014). Angel Olsen Breaks Down Her Smoldering New Jagjaguwar Debut. Billboard (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  14. ↑ Burn Your Fire for No Witness - Angel Olsen | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 11 квітня 2022, процитовано 11 квітня 2022
  15. ↑ Nast, Condé (6 червня 2016). Angel Olsen Announces New Album My Woman. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  16. ↑ а б Album Review: Angel Olsen - My Woman. Consequence (амер.). 31 серпня 2016. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  17. ↑ Nast, Condé. Angel Olsen: My Woman. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  18. ↑ Nast, Condé. Angel Olsen: All Mirrors. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 11 квітня 2022.
  19. ↑ Most psychedelic sensory overload music videos on Youtube. Happy Mag (амер.). 5 жовтня 2019. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 11 квітня 2022.
  20. ↑ Angel Olsen. Angel Olsen (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  21. ↑ Nast, Condé (9 квітня 2020). Angel Olsen Shares New Johnny Jewel Remix, Announces Benefit Livestream. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  22. ↑ Nast, Condé (18 червня 2020). Mark Ronson Remixes Angel Olsen’s “New Love Cassette”. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  23. ↑ Nast, Condé (16 вересня 2020). Angel Olsen Covers “Mr. Lonely”. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  24. ↑ Shaffer, Claire; Shaffer, Claire (20 травня 2021). Sharon Van Etten, Angel Olsen Share New Song 'Like I Used To'. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  25. ↑ Nast, Condé (8 липня 2021). Angel Olsen Announces New EP Aisles, Shares Cover of Laura Branigan’s “Gloria”. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  26. ↑ Nast, Condé. Angel Olsen: Aisles EP. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  27. ↑ 2021 Winners. Libera Awards (амер.). Процитовано 11 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Енджел_Олсен