Перейти до вмісту

Ендрю Ваєт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ендрю Ньюел Ваєт
Andrew Newell Wyeth
При народженніЕндрю Ньюел Ваєт
Народження12 липня 1917(1917-07-12)
Чеддс-Форд, Делавер, Пенсільванія, США[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть16 січня 2009(2009-01-16) (91 рік)
 Чеддс-Форд, Делавер, Пенсільванія, США[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
(хвороба Редагувати інформацію у Вікіданих)
КраїнаСША США
Жанрпортретний живописd[1], пейзаж[1][4] і жанрове малярство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокреалізм
Роки творчості1936—2008
ВпливВінслоу Хомер
ВчительНьюелл Конверс Ваєт Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленАмериканська академія мистецтв та літератури, Королівська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Академія красних мистецтв Франції Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориThat Gentlemand і Світ Христини Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоНьюелл Конверс Ваєт Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиCaroline Brenneman Brockiusd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зBetsy James Wyethd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJamie Wyethd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриCarolyn Wyethd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпочесний зарубіжний член РАМd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[8], Далласький музей мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва, Пенсільванська академія образотворчих мистецтв, Музей американського мистецтва Вітні, Художній музей Північної Кароліни[9], Музей мистецтв Цинциннаті, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Детройтський інститут мистецтв, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Музей мистецтв Толедо, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Брендівайн-Рівер і Crystal Bridges Museum of American Artd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайтandrewwyeth.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ендрю Ваєт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ендрю Ваєт (Вайєт) (англ. Andrew Wyeth; 12 липня 1917, Чеддс-Форд — 16 січня 2009, там само) — американський художник, прихильник реалізму.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ендрю Ваєт народився в 1917 році в сім'ї художника-ілюстратора Ньюелла Ваєта (Newell Wyeth). Малюванню і живопису Ендрю Ваєта навчав батько. Перша персональна виставка живописця-початківця пройшла в Нью-Йорку, коли йому було всього 20 років.

До 1945 року сформувався індивідуальний реалістичний стиль художника. Головною темою його робіт стали пейзажі і сільський побут. Найвідоміший його твір «Світ Христини» зображає сусідку художника по літньому будинку в штаті Мен Кристину Ольсон, що страждала паралічем ніг. На картині вона намальована посеред поля і дивиться на свій будинок вдалині.

Христину скалічив поліомієліт, котрий у першій половині 20 століття ще не могли лікувати. Отже, картина Ваєта не тільки про каліку, що дивиться на свій дім з поля, а про мужність особи, що стійко переносить негаразди і нікому не хоче бути важким тягарем. Саме поле в картині «Світ Христини» художник перемальовував п'ять місяців.

Гравюри із зображенням творів Ваєта користувалися великою популярністю, у тому числі й у політиків — серед їх власників — Дуайт Ейзенхауер і Микита Сергійович Хрущов.

У 1963 році президент Джон Кеннеді нагородив художника найвищою цивільною нагородою Америки — медаллю Свободи. А в 1970 році Ваєт став першим художником, чия виставка картин відбулася в Білому домі за життя творця.

Серед іншого, Ендрю Ваєт був почесним членом Академії мистецтв СРСР, членом французької Академії витончених мистецтв і британської Королівської академії.

Ваєт помер у 91 рік у своєму будинку в рідному місті Чеддс-Форд уві сні.

Родина

[ред. | ред. код]

Ендрю мав родину. У 1940 він узяв шлюб з Бетсі Джеймс. У 1943 народився їхній перший син Ніколас, у 1946 — другий син Джеймс. У 1945 Ендрю поховав батька, котрий загинув у катастрофі.

З дружиною Бетсі у художника були довгі й добрі стосунки. Саме вона отримала право давати назви його картинам. Вона була менеджером художника і зберігачкою його архіву. Але ділова активність дружини злякала художника і вони роз'їхались. На 15 років музою художника стала молода німкеня Хельга. Пізніше художник жартома казав, що у нього дві дружини, хоча з Хельгою вони не мали офіційного шлюбу. Бетсі померла раніше за Ваєта.

Картини, намальовані Ваєтом під час стосунків з Хельгою, повністю придбані в Японії.

Техніка темпери

[ред. | ред. код]

На першому етапі творчості Ендрю Ваєт користувався темперними фарбами. Він почав це робити з 1930-х років і як протиставлення власній розкутості в акварелі, і як визнання себе майстром, що досяг певного якісного рівня. Він вкривав стулку чотирма шарами гіпсу із желатином і шліфував отриманий ґрунт. Сам готував мінеральні фарби на яєчному жовтку, розведеному водою. Ваєт полюбляв тьмяну поверхню цих фарб, котрі не давали зайвого блиску. Як реаліст, він вдивлявся в навколишні провінційні краєвиди, напівдикі, позбавлені яскравих фарб на землі, в рослинах і в небі, і прагнув правдиво відтворити ці фарби в картинах. Ця техніка була відома ще майстрам Візантії та раннього італійського Відродження. Природні мінерали він закуповував у Чеддс-Форді, їх також надсилали йому з Мексики, Іспанії, Індії, а коштовний ляпіс-лазур — із самого Ірану.

Вибрані твори (неповний перелік)

[ред. | ред. код]
" Розпродаж майна банкрута-фермера ",1943
  • «Ферма Діла Хью»,1941.
  • «Зимові поля»,1942.
  • " Розпродаж майна банкрута-фермера ",1943
  • «Різдвяний ранок»,1944.
  • " Зима (Ваєт) ", 1946.
  • Вітер з моря,1947.
  • Світ Христини,1948.
  • «Кукурудза на насіння», 1948.
  • «Портрет Карла Кернера»,1948
  • «Дитячий лікар», 1949.
  • «Автопортрет», 1949.
  • «Північний пункт»,1950.
  • «Далека далечінь»(син-мрійник),1952.
  • «Острів Тіля»,1954.
  • «Ранок понеділка»,1955.
  • «Син Ніколас»,1955.
  • «Повний місяць і бурулі»
  • «Смаження каштанів»,1956.
  • «Жаб'яча галявина»,1956.
  • «Син Альберта»,1959.
  • «Кошик з фруктами», 1959.
  • «Мушля наутілуса в кімнаті»,1956.
  • «Усе просякнуто весною»,1957.
  • «Над затокою», 1960.
  • «Віддалена громовиця»,1961.
  • «Вапняковий берег»,1962.
  • «Портрет Адама», 1963.
  • «Сніданок у Олсонів»,1965.
  • «Дочка Маггі»,1966.
  • «Червоне вино»(афроамериканець п'яничка),1966.
  • «Інтер'єр вітальні»,1968.
  • «Будинок Хіршмана»,1969.
  • «В прихожій кімнаті»,1969.
  • «Вечір у Кернерів»,1970.
  • етюд до портрету божевільної Ганни Кернер,1971
  • «Хвора Хельга»,1973.
  • «Моделька дзвіниці», 1978.
  • «Птах в кімнаті», 1979.
  • «Пусте ліжко Хельги», 1981.
  • «Мертвий олень», 1990
  • «Юпітер. Пейзаж»

Прижиттєве визнання

[ред. | ред. код]
Чеддс Форд. Будинок родини Ваєт. Фото 2010 року.

Ендрю Ваєт був абсолютним антиподом більшості американських художників. Його творчість прийшлася на панування в живопису Сполучених Штатів авангардних і руйнівних тенденцій. Це збільшувало самотність художника, котрий не спокусився на абстрактні чи авангардні форми. Хоча зробив декілька обережних спроб у формах сюрреалізму. Не потрібними Ваєту виявились і дуже дальні подорожі на кшталт Гренландії, Аляски чи Вогняної Землі, як у Роквела Кента. Народжений у провінції, він усе життя мешкав в американській провінції й став художником американської провінції. Ніщо не виказувало в художнику яскравої особистості й через схильність до тьмяних і неяскравих фарб. Всі переваги мистецтва Ендрю Ваєта лежали у площині сюжетів і психологізму, а не в ефектному колоризмі.

Більшість картин Ендрю Ваєта — пейзажі або композиції, пов'язані з пейзажами — «Зимові поля», «Вітер з моря», «Далека далечінь», «Розпродаж майна банкрута-фермера». Низка цих творів підняла американський пейзажний живопис на рівень найкращих досягнень американського і світового мистецтва 20 ст. Картина Ваєта «Світ Христини» стала своєрідною візитівкою живопису Сполучених Штатів. Один з художніх критиків, відвідавши прижиттєву виставку творів митця, прямо сказав художникові, що у того нема підстав турбуватись, бо він вже поза художньою конкуренцією.

Посмертна слава

[ред. | ред. код]
Ферма Кернерів

Ендрю Ваєт має добру славу і після смерті. Ще за життя художника була створена документальна кінострічка «Реальний світ Ендрю Ваєта», написано декілька статей (Майкл Кіммельман «Ендрю Ваєт: уславлений і позбавлений слави»). Тепер, коли він увійшов в історію, його слава стала всесвітньою. Художник отримав і свого біографа, ним став Річард Мерімен.

Відблиск посмертної слави відбився і на долі ферми родини Кернер. З 2011 р. комплекс споруд ферми Кернерів, що надихнула художника на створення більш ніж 1 000 картин, переведено в статус Національних історичних пам'яток штату Пенсільванія.

Країни світу, де зберігають твори Ваєта

[ред. | ред. код]
  • США
  • Норвегія
  • Японія

Галереї

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Юрьева Т. С."Эндрю Уайет", М,"Изобразительное искусство",1986,(російською мовою).
  • часопис"Юність",№ 1,1988,(російською мовою).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в https://andrewwyeth.com/
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  6. ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
  7. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  8. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  9. ↑ https://ncartmuseum.org/artist/andrew-newell-wyeth/

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ендрю Ваєт
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ендрю_Ваєт