Перейти до вмісту

Енді Каррен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Енді Каррен
Andy Curran
Основна інформація
ГромадянствоКанада
ПрофесіяБас-гітарист, вокаліст
ІнструментиБас-гітара, вокал
ГуртиConey Hatch, Soho 69, Caramel, Envy of None
ЛейблAnthem Records
ПреміїMost Promising Male Vocalist, Juno Award

Енді Каррен (англ. Andy Curran) — канадський рок-музикант.[1]

Спочатку він був відомий як басист і спів-вокаліст хард-рок гурту Coney Hatch з Торонто [2], з яким він випустив три альбоми в 1980-х роках.

Після першого розпаду гурту Coney Hatch, Енді Каррен створив новий гурт.

Гурт спочатку складався з гітаристів Гарольда Сміта (Harold Smith) та Рея Бака (Ray Buck) з барабанщиком Джеком Фуллером (Jack Fuller), а потім з гітаристів Майкла Боркоскі (Michael Borkosky) та Саймона Браєрлі (Simon Brierley) з барабанщиком Гленном Мілчемом (Glenn Milchem).[1]

Мілчем покинув гурт на ранній стадії через багато інших зобов'язань як сесійного музиканта, і його замінив Едді Зіман (Eddie Zeeman).[1]

Вони підписали контракт з лейблом Alert Records, але лейбл вирішив просувати Енді Каррена як сольного виконавця.[1]

У 1990 році вийшов сольний альбом Енді Каррена під назвою Andy Curran.[3]

Енді Каррен отримав номінації на премію Juno Award як найперспективніший вокаліст та за найкращий метал/хард-рок альбом 1991 року на Juno Awards.[4]

Енді Каррен отримав премію Juno Award як найперспективніший вокаліст.[5]

Після цього альбому Каррен і учасники бек гурту вирішили працювати як гурт з назвою Soho 69. У 1993 році гурт Soho 69 випустив альбом Scatterbrain.[6]

У 1994 році Каррен, як сольний виконавець, записав кавер на пісню Ніла Янга (Neil Young) «Cinnamon Girl» для триб'ют-альбому Borrowed Tunes: A Tribute to Neil Young.[7]

Наприкінці 1990-х Каррен і Браєрлі знову об'єднались в новому проекті Caramel, який випустив однойменний альбом у 1998 році.[8]

Каррен також працював разом з Кімом Мітчеллом (Kim Mitchell) над альбомом Мітчелла, Kimosabe, який вийшов у 1999 році.[9]

На початку 2000-х Каррен приєднався до лейблу Anthem Records як менеджер підрозділу Artists and repertoire, який відповідав за скаутинг та нагляд за художнім розвитком виконавців та авторів пісень.[10]

Він написав ще дві пісні для альбому Кіма Мітчелла, Ain't Life Amazing, 2007 року;[11] а також брав участь у записі об'єднавчого альбому гурту Coney Hatch, Four, 2013 року, та брав участь в окремих об'єднавчих концертах гурту Coney Hatch.[12]

У червні 2021 року Алекс Лайфсон випустив на своєму офіційному сайті два сольні інструментальні треки, «Kabul Blues» і «Spy House». У записі треків брали участь басист Енді Каррен і барабанщик Девід Куінтон Стейнберг.[13]

У 2021 році Енді Каррен, Майя Вінн і Алекс Лайфсон створили новий гурт Envy of None.[14]

Однойменний дебютний альбом гурту Envy of None вийшов 8 квітня 2022 року.[15]

У 2022 році, після російського вторгнення в Україну, гурт Envy of None випустив сингл «Enemy» / «You'll Be Sorry» на підтримку УВКБ ООН в Україні. Envy of None обрали УВКБ ООН, як організацію для пожертвувань, після того, як з ними зв'язалися друзі з рок-гурту Big Wreck, коли вони запустили подібну кампанію. Менеджер Big Wreck настійно порекомендував УВКБ ООН. Envy of None вирішила піти їхніми стопами.[16]

Гурт зібрав близько 100 тисяч доларів на підтримку України — і загальна сума продовжує зростати. За допомогою їхньої торговельної компанії Vision Merch, незалежного лейбла Kscope та друзів з Precision Record Pressing, було створено 7-дюймовий вініловий диск, виготовлений спеціально для проєкту, а виручені кошти підуть на допомогу УВКБ ООН в Україні.[16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г "Andy Curran". AllMusic.
  2. ↑ "Coney Hatch returns with original players". Toronto Star, December 23, 1986.
  3. ↑ "Andy Curran hopes humor makes the difference". Ottawa Citizen, December 7, 1990.
  4. ↑ "Rap music makes presence felt in '91 Juno Awards nominations". Montreal Gazette, February 7, 1991.
  5. ↑ "Celine Dion a double winner at Junos; Dutoit, MSO claim classical-album prize". Montreal Gazette, March 4, 1991.
  6. ↑ "A Curran affair returns". Hamilton Spectator, December 30, 1993.
  7. ↑ "Rich musical textures from Neil Young". Edmonton Journal, September 18, 1994.
  8. ↑ "Tragically brilliant New albums from The Hip, Beastie Boys, Trisha Yearwood, Caramel". Waterloo Region Record, July 16, 1998.
  9. ↑ "Kim Mitchell: Still doin' rock 'n' roll duty". Victoria Times-Colonist, November 20, 1998.
  10. ↑ "Junkhouse guitarist Achen dies". Hamilton Spectator, March 17, 2010.
  11. ↑ "Mitchell returns to rockland minus a lyricist". Telegraph-Journal, July 4, 2007.
  12. ↑ "Happenings on the Scene - Coney Hatch plays 'Four' at The 40". Brandon Sun, August 21, 2014.
  13. ↑ Alex Lifeson.
  14. ↑ Alex Lifeson Has Recorded 10 Songs for New 'Envy of None' Project.
  15. ↑ With a new band, a new album, and the giveaway of his guitars, Alex Lifeson says farewell to Rush. The Globe and Mail (en-CA) . 9 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2024.
  16. ↑ а б Lindsay, Caitlyn (19 липня 2022). Rock band Envy Of None play for Ukraine. UNHCR Canada (амер.). Процитовано 22 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Енді_Каррен