Енно фон Рінтелен

Енно фон Рінтелен
Народився	6 листопада 1891(1891-11-06) Штеттін, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	7 серпня 1971(1971-08-07) (79 років) Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер ордена Скандербега Орден військових заслуг (Іспанія) Великий офіцер Колоніального ордена Зірки Італії Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина) Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Командор Савойського військового ордена Нарукавна стрічка «Африка»

Енно Еміль Рінтелен, з 1913 року — фон Рінтелен (нім. Enno Emil von Rintelen; 6 листопада 1891, Штеттін — 7 серпня 1971, Гайдельберг) — німецький офіцер і дипломат, генерал піхоти вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія

Син генерал-лейтенанта Прусської армії Вільгельма фон Рінтелена (1855‒1938), який в 1913 році отримав спадкове дворянство, і його дружини Гедвіг, уродженої Русселль (1865‒1953).

17 вересня 1910 року вступив в 1-й померанський гренадерський полк «Король Фрідріх Вільгельм IV» № 2 (Штеттін). Учасник Першої світової війни. З 2 серпня по 24 вересня 1914 року — ад'ютант 3-го батальйону 2-го резервного піхотного полку. З 13 січня по 22 серпня 1915 року — офіцер для доручень в штабі 81-го резервної піхотної бригади. З 13 грудня 1915 року служи в штабі 2-го гренадерського полку, з 13 лютого 1916 року — полковий ад'ютант, з 15 вересня 1917 року — командир роти свого полку. 17 грудня 1917 року відряджений в штаб 109-ї піхотної дивізії, 24 січня 1918 року — в 227-й польовий артилерійський полк. З 5 березня по 5 квітня і з 3 по 23 травня 1918 року знову служив в штабі 109-ї піхотної дивізії, з 24 травня по 12 липня 1918 року — в 11-му армійському корпусі, з 14 липня 1918 року — в Генштабу 78-ї резервної дивізії, з 17 серпня 1918 року — в Генштабі 44-ї дивізії ландверу.

18 грудня 1918 року переведений назад у 2-й гренадерський полк. 10 січня 1919 року відряджений у головнокомандування 2-го армійського корпусу. З 1 жовтня 1919 року — допоміжний офіцер у штабі 2-го військового округу. 3 лютого 1920 року відряджений в Імперське військове міністерство. З 1 квітня 1921 року служив у 5-му (прусському) піхотному полку (Штеттін). З 1 жовтня 1922 року — офіцер розвідки в штабі 1-го групового командування (Берлін) з правом носіння форми Імперського військового міністерства. З 1 серпня 1922 року служив у штабі 6-ї дивізії (Мюнстер), з 1 жовтня 1922 року — в Генштабі 2-го групового командування (Кассель). З 1 жовтня 1925 року — командир 16-ї роти 15-го піхотного полку (Кассель). З 1 жовтня 1928 року служив в штабі 2-ї кавалерійської дивізії (Бреслау), з 1 жовтня 1932 року — в штабі 3-го піхотного керівника (Потсдам). З 1 жовтня 1934 року — командир 1-го батальйону піхотного полку «Деберіц». З 1 жовтня 1935 року служив у Військовій академії в Берліні-Вільмерсдорфі.

З 1 жовтня 1936 року — військовий аташе німецького посольства в Римі, з листопада 1937 по 7 квітня 1939 року — також в Тирані. З 20 квітня 1940 року — німецький уповноважений генерал при головнокомандуванні збройними силами Італії. 1 вересня 1943 року відправлений у командний резерв. 5—25 січня 1944 року пройшов курс командира корпусу. 31 грудня 1944 року звільнений у відставку.

26 липня 1946 року арештований американською окупаційною владою. 20 грудня 1947 року звільнений. З 1952 року — керівник винокурні «Райхсрат фон Булль» у Дайдесгаймі.

Сім'я

9 червня 1920 року одружився в Штеттіні з Ерніною Бой-Кесслер (23 квітня 1897, Штеттін — 5 лютого 1988, Гайдельберг), дочкою майора Прусської армії Гаррі фон Кесслера. В пари народились дочка і син.

Звання

• Фанен-юнкер (17 вересня 1910)
• Унтерофіцер (27 січня 1911)
• Фенріх (23 травня 1911)
• Лейтенант (27 січня 1912; патент від 30 січня 1910)
• Оберлейтенант (18 вересня 1915)
• Гауптман (18 жовтня 1918)
• Майор (1 квітня 1931; патент від 1 жовтня 1929)
• Оберстлейтенант (1 грудня 1933)
• Оберст (1 жовтня 1935)
• Генерал-майор (1 червня 1939)
• Генерал-лейтенант (1 червня 1941)
• Генерал піхоти (1 липня 1942)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Королівство Італія)
• Орден Скандербега, великий офіцерський хрест (Албанія)
• Орден військових заслуг (Іспанія) 3-го класу, білий дивізіон
• Колоніальний орден Зірки Італії, великий офіцерський хрест
• Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (6 листопада 1940)
  • 1-го класу з мечами (1 вересня 1941)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (6 лютого 1942) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (19 грудня 1942)
• Савойський військовий орден, командорський хрест (Королівство Італія)
• Нарукавна стрічка «Африка»
• Німецький хрест в сріблі (31 грудня 1944)

Бібліографія

• Mussolini als Bundesgenosse: Erinnerungen des deutschen Militärattachés in Rom, 1936—1943. Rainer Wunderlich Verlag Hermann Leins, Tübingen u. a. 1951, DNB 454052995.

Посилання

• Біографічні дані.
• Нагороди.