Перейти до вмісту

Ентоні Епштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ентоні Епштейн
Народився18 травня 1921(1921-05-18)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 лютого 2024(2024-02-06)[1] (102 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвірусолог, викладач університету, патологоанатом, лікар, науковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмедицина[5], патологія[5] і НДДКР[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materШкола святого Павлаd[3], Триніті-коледж (Кембридж)[3] і Middlesex Hospital Medical Schoold[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБристольський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство і Європейська академія (6 лютого 2024)[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ТитулЛицар-бакалавр Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадазаступник голови Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоMortimer Epsteind[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Сер Майкл Ентоні Епштейн (18 травня 1921 року — 6 лютого 2024 року[8])[9] — британський патологоанатом, науковець, викладач університету, володар Ордену Британської імперії, член Лондонського Королівського Товариства, Стипендіат Академії медичних наук. Є одним із першовідкривачів вірусу Епштейна — Барр разом з Івонн Барр і Бертом Ачонгом[en][10][11][12][13][14][15][16][17].

Ранні роки та особисте життя

[ред. | ред. код]

Ентоні Епштейн народився 18 травня 1921 року[18][19]. Здобув освіту в Школі Святого Павла в Лондоні[en][20], у Трініті-коледжі в Кембриджі та в Міддлсецькому шпиталі.

У 2006 році Епштейн здобув ступінь доктора наук (D.Sc.) у Брістолі. У травні 2021 року Епштейнові виповнилося 100 років[21][22]. Він є покровителем Британської гуманістичної асоціації[en] (Humanists UK)[18].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1968—1985 роках Ентоні Епштейн був професором патології (нині почесний професор). У 1968—1982 роках — керівник кафедри[23] в Бристольському університеті[24]. У 1979 році обраний членом Лондонського королівського товариства; з 1986 по 1991 рік був його віцепрезидентом[25]. У 1992 році був нагороджений Королівською медаллю[26]. У 1985 році отримав Орден Британської імперії[27]. У 1991 році посвячений у лицарі[25]. З 1986 по 2001 рік був стипендіатом Оксфордського коледжу Вольфсона, а з 2001 року — почесним стипендіатом. У 1998 році Епштейн також став засновником і членом Академії медичних наук[en][28].

Дослідження лімфоми Беркітта

[ред. | ред. код]

Епштейн був першим, хто припустив, що лімфома Беркітта є раком, викликаним вірусом. У 1961 році, почувши лекцію Деніса Парсонса Беркітта[en], присвячену цьому нещодавно описаному різновиду раку, Епштейн змінив фокус своїх досліджень з вірусів, які викликають рак у курей, і почав шукати вірус, що викликає лімфому Беркітта[29].

Урешті-решт у лютому 1964 року, після більш ніж двох років роботи з пухлинними клітинами хворих на лімфому Беркітта і виділенням вірусу з них, був відкритий вірус Епштейна — Барр[30].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.thetimes.co.uk/article/22883c8b-c81f-4e5b-b5da-1f89a4a45b80?shareToken=79a4eb05061cfee0f1c4d32431e30751
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в г д Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  4. ↑ Sir Anthony Epstein, pathologist who discovered the first virus known to cause cancer – obituary / C. Evans — London: 2024. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  7. ↑ www.ae-info.org
  8. ↑ Times, The (11 лютого 2024). Professor Sir Anthony Epstein (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 11 лютого 2024.
  9. ↑ Anthony Epstein. Royal Society (брит.). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 25 жовтня 2021.
  10. ↑ Bornkamm, G. W.; Delius, H.; Zimber, U.; Hudewentz, J.; Epstein, M. A. (1980). Comparison of Epstein–Barr virus strains of different origin by analysis of the viral DNAs. Journal of Virology. 35 (3): 603—618. doi:10.1128/JVI.35.3.603-618.1980. PMC 288854. PMID 6252328.
  11. ↑ North, J. R.; Morgan, A. J.; Thompson, J. L.; Epstein, M. A. (1982). Purified Epstein-Barr virus Mr 340,000 glycoprotein induces potent virus-neutralizing antibodies when incorporated in liposomes. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 79 (23): 7504—7508. Bibcode:1982PNAS...79.7504N. doi:10.1073/pnas.79.23.7504. PMC 347368. PMID 6296836.
  12. ↑ Gaston, J. S.; Rickinson, A. B.; Yao, Q. Y.; Epstein, M. A. (1986). The abnormal cytotoxic T cell response to Epstein–Barr virus in rheumatoid arthritis is correlated with disease activity and occurs in other arthropathies. Annals of the Rheumatic Diseases. 45 (11): 932—936. doi:10.1136/ard.45.11.932. PMC 1002022. PMID 2878645.
  13. ↑ Epstein, M. A.; Morgan, A. J. (1983). Clinical consequences of Epstein–Barr virus infection and possible control by an anti-viral vaccine. Clinical and Experimental Immunology. 53 (2): 257—271. PMC 1535689. PMID 6309441.
  14. ↑ Rickinson, A. B.; Finerty, S.; Epstein, M. A. (1982). Interaction of Epstein–Barr virus with leukaemic B cells in vitro. I. Abortive infection and rare cell line establishment from chronic lymphocytic leukaemic cells. Clinical and Experimental Immunology. 50 (2): 347—354. PMC 1536694. PMID 6295671.
  15. ↑ Rickinson, A. B.; Crawford, D.; Epstein, M. A. (1977). Inhibition of the in vitro outgrowth of Epstein–Barr virus-transformed lymphocytes by thymus-dependent lymphocytes from infectious mononucleosis patients. Clinical and Experimental Immunology. 28 (1): 72—79. PMC 1540876. PMID 193663.
  16. ↑ Yao, Q. Y.; Rickinson, A. B.; Gaston, J. S.; Epstein, M. A. (1986). Disturbance of the Epstein-Barr virus-host balance in rheumatoid arthritis patients: A quantitative study. Clinical and Experimental Immunology. 64 (2): 302—310. PMC 1542331. PMID 3017620.
  17. ↑ Epstein, M. A.; Randle, B. J.; Finerty, S.; Kirkwood, J. K. (1986). Not all potently neutralizing, vaccine-induced antibodies to Epstein-Barr virus ensure protection of susceptible experimental animals. Clinical and Experimental Immunology. 63 (3): 485—490. PMC 1577551. PMID 3011324.
  18. ↑ а б Professor Sir Anthony Epstein CBE FRS. Humanists UK (амер.). Процитовано 25 жовтня 2021.
  19. ↑ Sir Anthony Epstein. Wolfson College, Oxford. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2021.
  20. ↑ Transactions of the Medical Society of London, Vol. 117 (2000), p. 66.
  21. ↑ EBV Association: Sir Antony Epstein.
  22. ↑ The 100th birthday of Prof. Sir Anthony Epstein. EAHP (брит.). 11 травня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  23. ↑ Who's Who: Epstein, Sir (Michael) Anthony.
  24. ↑ Sir Michael Anthony Epstein. Oxford Reference (англ.). Процитовано 25 жовтня 2021.
  25. ↑ а б Anthony Epstein. Royal Society (брит.). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 25 жовтня 2021.
  26. ↑ Royal Medal - Award winners. Royal Society. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 25 жовтня 2021.
  27. ↑ The Palgrave Dictionary of Anglo-Jewish History (2011), p. 258[недоступне посилання].
  28. ↑ Epstein, Anthony. Academy of Europe. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 25 жовтня 2021.
  29. ↑ McGrath, Paula (6 квітня 2014). Cancer virus discovery helped by delayed flight. BBC News, Health. Процитовано 4 листопада 2015.
  30. ↑ Epstein, A. (2012). Burkitt Lymphoma and the discovery of Epstein–Barr virus. British Journal of Haematology. 156 (6): 777—779. doi:10.1111/j.1365-2141.2011.09008.x. PMID 22233499.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ентоні_Епштейн&oldid=43304118