Еозинофільні гранулоцити

Еозінофі́льні гранулоци́ти, або еозинофі́ли, сегментоя́дерні еозинофі́ли, еозінофі́льні лейкоци́ти — підвид гранулоцитарних лейкоцитів крові.
Еозинофіли названі так за те, що при забарвленні за Романовським — Гімзою інтенсивно фарбуються кислим барвником еозином і не фарбуються основними барвниками, на відміну від базофілів, які навпаки, фарбуються тільки основними барвниками, і від нейтрофілів, які поглинають обидва типи барвників. Середній діаметр еозинофільних гранулоцитів становить 16мкм. Еозинофіли здатні до активного амебоїдного руху, до екстравазаціі (проникнення за межі стінок кровоносних судин) і до хемотаксису (переважно руху в напрямку вогнища запалення або пошкодження тканини). Еозинофіли менш численні, ніж нейтрофіли, і становлять близько 2-4% від всіх лейкоцитів. Більша частина еозинофілів проводить в крові лише невеликий час і, потрапляючи в тканини, залишається там, на довгий час.
Еозинофіли, як і нейтрофіли, здатні до фагоцитозу, причому є мікрофагами, тобто здатні, на відміну від макрофагів, поглинати лише відносно дрібні чужорідні частинки або клітини. Еозинофіли завдяки наявності гістамінази мають здатність поглинати та розщеплювати гістамін, а також ряд інших медіаторів алергії та запалення. Вони також володіють здатністю при необхідності вивільняти ці речовини, подібно базофілам. Тобто еозинофіли здатні грати як про-алергійну, так і захисну анти-алергійну роль. Відсотковий вміст еозинофілів в крові збільшується при алергічних станах.
Еозинофіли також мають цитотоксичну активність по відношенню до багатьох паразитів, зокрема гельмінтів, і відіграють важливу роль у захисті організму господаря від паразитарних інвазій. Також еозинофіли мають протизапальну дію, тому їхня кількість підвищується при гельмінтозі та при алергічних і автоімунних реакціях.
Підвищення рівня еозинофілів у крові більше 0,4×109 у 1 л у дорослих і 0,7×109 в 1 л у дітей називають еозинофілією. Зниження рівня еозинофілів нижче 0,05×109 1 л у крові називають еозинопенією. Загальна норма еозинофілів в крові людини становить 0,5-5,0%.
Вміст еозинофілів (абсолютна і відносна відсоткова кількість) у крові в нормі:[1]
Вік | Межі коливань, 109/л | Еозинофіли,% |
12 міс | 0,05–0,7 | 1–5 |
4 роки | 0,02–0,7 | 1–5 |
10 років | 0–0,60 | 1–5 |
21 рік | 0–0,45 | 1–5 |
Дорослі | 0–0,45 | 1–5 |
При лабораторних дослідженнях сечі при бактеріуріях можна спостерігати наявність еозинофілів, які відрізняються великою зернистістю, яка заломлює світло. при наявності амебної дизентерії еозинофіли визначають в невеликій кількості у калі хворого.
При запальних хворобах очей матеріал з рогівки беруть платиновою петлею після місцевого знеболення і перевіряють на наявність еозинофілів, переносячі матеріал на скло для мікроскопії.[2]
- ↑ Еозинофілія та підвищені еозинофіли. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 19 лютого 2025.
- ↑ Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др.; Под ред. В.В. Меньшикова. , стор.324— М., 1997
- Hogan SP, Rosenberg HF, Moqbel R, Phipps S, Foster PS, Lacy P, Kay AB, Rothenberg ME (May 2008). Eosinophils: biological properties and role in health and disease. Clinical and Experimental Allergy. 38 (5): 709—50. doi:10.1111/j.1365-2222.2008.02958.x. PMID 18384431. S2CID 25254034.
- Lommatzsch, Marek; Nair, Parameswaran; Virchow, Johann Christian (2024). Normal Blood Eosinophil Counts in Humans. Respiration. 103 (4): 214—216. doi:10.1159/000537833. ISSN 0025-7931. PMC 10997252. PMID 38354723.
- Lommatzsch, Marek; Nair, Parameswaran; Virchow, Johann Christian (2024). Normal Blood Eosinophil Counts in Humans. Respiration. 103 (4): 214—216. doi:10.1159/000537833. ISSN 0025-7931. PMC 10997252. PMID 38354723.
- Young B, Lowe JS, Stevens A, Heath JW (2006). Wheater's Functional Histology (вид. 5th). Elsevier Limited. ISBN 978-0-443-06850-8.
- Human Monocytes — Prof. Dr. Ziegler-Heitbrock [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.]
![]() |
Це незавершена стаття з гематології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() |
Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |