Ераст Пармасто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ераст Пармасто
ест. Erast Parmasto
Ераст Пармасто у 2001 році.
Ераст Пармасто у 2001 році.
Ераст Пармасто у 2001 році.
Народився28 жовтня 1928(1928-10-28)
Нимме (район), Таллінн[d], Гар'юмаа, Естонія
Помер24 квітня 2012(2012-04-24)[2][3][4] (83 роки)
Країна Естонія
 СРСР
Національністьестонець
Діяльністьліхенолог, міколог, ботанік
Alma materТартуський університет
Галузьмікологія
ЗакладІнститут зоології і ботаніки
Тартуський університет
Посададиректор інституту, викладач
Вчене званняпрофесор, академік
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Аспіранти, докторантиМарет Саар[1]
ЧленствоАкадемія наук Естонії
Відомий завдяки:філогенія грибів, мікофлора тропіків
У шлюбі зІлмі Пармасто
ДітиАнне, Тііна, Мадіс, Міріам, Індрек
НагородиОрден «Знак Пошани»
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Ераст Пармасто у Вікісховищі
Parmasto є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Ераст Пармасто.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [5]

Ера́ст Пармасто (ест. Erast Parmasto; 23 жовтня 1928, Нимме, Естонія — 24 квітня 2012[1]) — естонський міколог, академік Академії наук Естонії, професор Тартуського університету (1980), Заслужений діяч науки Естонської РСР, кавалер ордену «Знак Пошани» (1978). Також відомий як природоохоронець і популяризатор науки. У виданнях радянської доби може фігурувати як Ераст Хансович Пармасто.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ераст Пармасто народився 23 жовтня 1928 року в Нимме поблизу Таллінна (нині цей населений пункт увійшов до естонської столиці). В 1947 році поступив на біологічний факультет Тартуського університету, який закінчив 1952 року[1]. Ще під час навчання в університеті почав працювати в Інституті зоології і ботаніки Академії наук Естонської РСР. Після отримання диплома про вищу освіту залишився в альма-матер, де з 1953 року читав курс мікології (з перервами). Однак з першим місцем роботи остаточно не порвав: у 1973, а також в період з 1981 по 1991 рік Ераст Пармасто працював в інституті завідувачем лабораторії мікології, а з 1985 по 1990 рік очолював його як директор.

Паралельно розвивав успішну наукову кар'єру: у 1956 році Ераст Пармасто отримав кандидатський ступінь, у 1969 — ступінь доктора біологічних наук. 1973 року став членом Виконавчого комітету Міжнародної мікологічної асоціації, у 1977—1983 роках обіймав у ній посаду віце-президента. Одночасно, з 1973 по 1981 рік, виконував обов'язки академік-секретаря Відділення хімічних, геологічних і біологічних наук Естонської академії наук, був членом її президіуму. Наприкінці трудової кар'єри (1987—1995 роках) викладав у Тартуському університеті, в якому отримав звання професора кафедри ботаніки та екології (1980). Крім того, він працював в старшим науковим співробітником Інституту сільського господарства і довкілля Естонського університету природничих наук, науковим співробітником Природничого музею Тартуського університету, був членом Наукової ради при Президенті Естонії (1995—2001). Під його керівництвом захищено 16 наукових дисертацій[1].

Протягом усього життя Ераст Пармасто приділяв увагу прикладним задачам природоохоронної справи, був активним популяризатором науки. Будучи молодим науковцем долучився до справи відновлення журналу «Eesti Loodus» («Природа Естонії»), редактором якого пропрацював з 1957 по 1961 рік. У 1973—1976 роках був головою Естонського товариства натуралістів, а в 1988 році нагороджений званням його почесного члена. Він також входив до редакційної колегії журналу «Новини АН Естонскої РСР. Біология», був членом бюро Міжвідомчої комісії з Червоної книги СРСР.

Колом його наукових інтересів була філогенія грибів, а з 1985 року — також і мікофлора тропічних регіонів. Ераст Пармасто зробив значний внесок у дослідження грибів В'єтнаму, приділяючи увагу видам, що руйнують деревину. Він є першовідкривачем декількох таксонів, в біномінальній номенклатурі їх позначають ім'ям Parmasto. Крім того, Ераст Пармасто займався пошуком і дослідженням грибів, придатних для промислового виробництва білків.

За участі цього науковця видано ряд академічних визначників грибів. Його перу належать близько 200 наукових і 100 науково-популярних статей. Науково-популярні публікації він зазвичай підписував псевдонімом Seenevana (Грибар), під яким був добре заний в країні. В Естонії за його ініціативи створений єдиний в країні спеціалізований Лійва-Путласький заповідник з охорони грибів. На честь Ераста Пармасто названо цілий ряд біологічних таксонів. За наукові досягнення науковець ще за життя був відзначений багатьма нагородами, почесними званнями і преміями (див. нижче).

Ераст Пармасто був двічі одружений. Від першого шлюбу він мав дочок Анне і Тііну, а також сина Мадіса. Анне Пармасто стала відомою художницею. Вдруге Пармасто одружився зі своєю колегою Ілмі Пармасто (до шлюбу Маасік). Від цього шлюбу мав дочку Міріам і сина Індрека.

Науковець пішов з життя 24 квітня 2012 року[1].

Визнання

[ред. | ред. код]

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Исследования природы Дальнего Востока / под ред. Э. Х. Пармасто. — Таллин, 1963. — 308 с.(рос.)
  • Проблем изучения грибов и лишайников / под ред. Э. Пармасто. — Тарту, 1965. — 217 с.(рос.)
  • Пармасто Э. Х. Определитель рогатиковых грибов СССР. Сем. Clavariaceae. — М.—Л., 1965. — 164 с.(рос.)
  • Пармасто Э. Конспект системы кортициевых грибов. — Тарту, 1968. — 261 с.(рос.)
  • Пармасто Э. Лахнокладиевые грибы Советского Союза. — Тарту, 1971. — 167 с.(рос.)
  • Живая природа Дальнего Востока / под ред. Э. Х. Пармасто. — Таллин, 1971. — 240 с.(рос.)
  • Järva L.; Parmasto E. Eesti seente koondnimestik. — Tartu, 1980. — 329 p.(ест.)
  • Проблемы рода и вида у грибов / под ред. Э. Пармасто. — Таллин, 1986. — 194 с.(рос.)
  • Бондарцева М. А., Пармасто Э. Х. Определитель грибов СССР. Вып. 1. Семейства гименохетовые, лахнокладиевые, кониофоровые, щелелистниковые / под ред. М. В. Горленко. — Л., 1986. — 191 с.(рос.)
  • Parmasto E. Danh mục bước đầu các loài ná̂m Aphyllophorales và Polyporaceae s. str. Việt Nam. — Tan-lin, 1986. — 88 p.(в'єтн.)
  • Parmasto E., Parmasto I. Variation of basidiospores in the Hymenomycetes and its significance to their taxonomy. — Berlin, 1987. — 168 p. — ISBN 3-443-59016-0. (англ.)
  • Parmasto E. Hymenochaetoid fungi (Basidiomycota) of North America // Mycotaxon. — 2001. — Vol. 79. — P. 107—176.(англ.)
  • Parmasto E. Pore fungi. — Tartu, 2004. — 224 p. — ISBN 9985-50-380-5.(англ.)
  • Parmasto E. Ühe seenevana seenelood. — Tallinn, 2005. — 255 p. — ISBN 9985-3-1142-6.(ест.)
  • Parmasto E. Eesti humanitaar- ja loodusteaduslikud kogud. — Tartu, 2008. — 239 p. — ISBN 9949-11-994-4.(ест.)
  • Parmasto E. Ühe seenevana elupäevad. — Tartu, 2009. — 359 p. — ISBN 9985-77-357-8.(ест.)[1]

Таксони, названі на честь Ераста Пармасто

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Erast Parmasto [Ераст Пармасто]. etis.ee ((ест.)) . Процитовано 31 травня 2020.
  2. ↑ Suri seeneteadlane Erast Parmasto | ERR Uudised
  3. ↑ Естонський дослідницький портал
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ IPNI,  Parmasto
  6. ↑ Teenetemärkide kavalerid [Лицарі ордена]. president.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ераст_Пармасто&oldid=42846372