Перейти до вмісту

Ервін Маделунг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ервін Маделунг
нім. Erwin Madelung
Народився18 травня 1881(1881-05-18)[1][2][…]
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер1 серпня 1972(1972-08-01)[1][2][…] (91 рік)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН[1]
ПохованняФранкфуртський головний цвинтарd
Країна Німеччина
Діяльністьфізик, викладач університету, кристалограф
Alma materГеттінгенський університет[4]
ЗакладФранкфуртський університет
Вестфальський університет імені Вільгельма
Кільський університет
Геттінгенський університет
Науковий керівникHermann Theodor Simond[4]
Відомі учніWalter Hantzsched[4]
Аспіранти, докторантиLudwig Sauerd[4]
ЧленствоГайдельберзька академія наук (1950)
Гайдельберзька академія наук
БатькоOtto Wilhelm Madelungd
Брати, сестриWalter Madelungd
Georg Hans Madelungd
Могила Ервіна Маделунга

Ервін Маделунг (18 травня 1881, Бонн — 1 серпня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький фізик, спеціаліст з квантової фізики твердого тіла.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ервін Маделунг виріс у Бонні, Ростоку та Страсбурзі, де його батько Отто Маделунг[de] (1846—1926) був директором хірургічної університетської клініки до того, як Ельзас знову став французьким у 1918 році. Він отримав атестат про середню освіту у відомій протестантській середній школі в Страсбурзі, звідки пізніше вийшло багато університетських викладачів. Ервін Маделунг — молодший брат хіміка Вальтера Маделунга[de] (1879—1963) і старший брат авіаінженера Георга Маделунга[de] (1889—1972). Його зведена сестра Тусса (справжнє ім'я — Августа Елеонора) Маделунг вийшла заміж за свого геттінгенського колегу, фізика-експериментатора Роберта Поля[de] (1884—1976) у 1922 році.

Ервін Маделунг вивчав фізику в Кілі, Цюріху та Страсбурзі та отримав ступінь доктора філософії у 1905 році в Геттінгені під керівництвом Германа Сімона[de] (1870—1918). Після майже року подорожей по світу він повернувся до Геттінгенського університету і зосередився насамперед на кристалічній структурі твердих тіл. У 1908 році він став асистентом Едуарда Ріке[de]. У 1912 році він зробив габілітацію в Геттінгені. У цей час він розробив названу на його честь сталу Маделунга для іонних ґраток, яка характеризує електростатичну взаємодію з усіма іонами в кристалі для кожного типу кристалічної ґратки. Він був призначений професором у 1918 році після служби в 35-му інженерному полку[de] під час Першої світової війни[5].

Після короткого професорства в Кілі та Мюнстері його в 1921 році призначили у Франкфуртський університет як наступника Макса Борна, де він обіймав кафедру теоретичної фізики до 1949 року та читав лекції до 1953 року. Там він в основному займався питаннями атомної фізики та квантової механіки. Тут він розробив рівняння Маделунга[en].

У 1923 обраний членом-кореспондентом Геттінгенської академії наук[6], а в 1942 — членом Гейдельберзької академії наук.

Його син Отфрід Маделунг[de] також був професором теоретичної фізики (в Марбурзі).

Роботи

[ред. | ред. код]
  • Magnetisierung durch schnell verlaufende Stromvorgänge mit Rücksicht auf Marconis Wellendetektor. Göttingen, Univ., Phil. Fak., Diss., 1905.
  • Die mathematischen Hilfsmittel des Physikers, Springer Verlag, Berlin 1922, ISBN 978-3-662-41679-2. Weitere Auflagen: 1925, 1935, 1950, 1953, 1957, 1964.

Література

[ред. | ред. код]
  • Anne Hardy[-Vennen]: Die Universität Frankfurt — eine der Geburtsstätten der theoretischen Physik in Deutschland: Hier lehrte und forschte die Physik-Elite Deutschlands. In: Forschung Frankfurt 3–4/2004, S. 67–69, Internet-Ausg. (PDF).
  • Schubert, Helmut. Madelung, Erwin. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1987, Band 15, S. 628 (Digitalisat).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11857602X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Frankfurter Personenlexikon — 2014.
  4. а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. Margit Szöllösi-Janze, Fritz Haber: 1868—1934; eine Biographie, Beck-Verlag, München 1998, S. 327—329 (online), Zugriff 26. Januar 2015
  6. Holger Krahnke: Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751—2001 (= Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Philologisch-Historische Klasse. Folge 3, Bd. 246 = Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften in Göttingen, Mathematisch-Physikalische Klasse. Folge 3, Bd. 50). Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2001, ISBN 3-525-82516-1, S. 158.

Посилання

[ред. | ред. код]