Перейти до вмісту

Еритрейська католицька церква

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Див. також: Католицька церква, Східні католицькі церкви, Латинська церква та Католицька церква в Еритреї

Еритрейська католицька церква
лат. Ecclesia Catholica Erythraea
тигр. ኤርትራዊት ቤተ ክርስቲያን
Chiesa Eritrea

Собор Кідане Мехрет, Асмара
Засновники Джустіно де Якобіс
Дата заснування 19 січня 2015
Статус Sui iuris
У складі Католицької церкви
Самостійність визнана визнана
Чинний предстоятель Митрополит Менгестеаб Тесфамаріам,
Архиєпископ Асмари
Центр Асмера
Основна юрисдикція Еритрея Еритрея
Літургічна мова ґеез, тигринья та інші
Церковний календар етіопський
Єпископів 4
Єпархій 4
Парафій 107
Священиків 498
Вірних 167,722 (2017)[1]
Офіційний сайт catholicasmara.com

Еритре́йська католи́цька це́рква (лат. Ecclesia Catholica Erythraea; тигр. ኤርትራዊት ቤተ ክርስቲያን, трансліт. Chiesa Eritrea) — східно-католицька митрополія sui iuris церква з центром в Асмері, Еритрея. Вона була створена в 2015 році шляхом відокремлення її території від території Етіопської католицької церкви та створення на цій території нової митрополичої східно-католицької церкви sui iuris.[2] Причиною створення була ґеезької форма александрійського літургійного обряду. Її офіційна назва — "Церква sui iuris Асмарської митрополії".[3]

Як і інші східно-католицькі церкви, Еритрейська католицька церква знаходиться в повному євхаристійному спілкуванні зі Святим Престолом та Латинською церквою. Вона дотримується христологічного визначення, яке викладається на Халкідонському соборі, і приймає загальну юрисдикцію Папи Римського. Ці пункти відрізняють її від Еритрейської православної церкви Тевахедо, яка є орієнтальною православною церквою, що охоплює більшість християн країни. Подібно до Еритрейської православної церкви Тевахедо, Еритрейська католицька церква дотримується етіопського літургійного обряду мовою ґеез, семітською мовою, яка вийшла із загального користування кілька століть тому. Цей обряд заснований на літургії Коптської церкви.

Історія

[ред. | ред. код]

До XX століття

[ред. | ред. код]
Католицька церква в Галіб Ментел в єпархії Керен

У 1839 році Джустіно де Якобіс, італійський вінцентійський священик, прибув місіонером до району, який зараз є Еритреєю та північною Етіопією. Він вважав за краще застосовувати місцевий літургійний обряд на мові ґеез, а не римський на латині. Він залучив значну кількість місцевих священиків та мирян до повного спілкування з Католицькою церквою. Він помер у 1860 році в Халаї, неподалік від Хебо, в сучасному Південному адміністративному районі Еритреї.[4]

У 1869 р. Італія почала окупувати Еритрею і в 1890 р. Оголосила її колонією Королівства Італія, сприяючи імміграції італійців. Зважаючи на ситуацію, що змінилася, Святий Престол створив 19 вересня 1894 року Апостольську префектуру Еритрею, довірену італійським капуцинам, тим самим вилучивши Еритрею з території Апостольського вікаріату Абіссінії Вінцентіян, які були переважно французами.[5][6] У наступному році губернатор колонії вигнав решту вінцентійських священиків за необґрунтованою підозрою у заохоченні до збройного опору.[7][8][9]

Більшість місцевого населення, яке стали католиками, були членами Коптської православної церкви Александрії, Етіопська частина якої стала Етіопською православною церквою Тевахедо в середині 20 століття, коли її папіарх отримав Кирило VI, Папа Коптської православної церкви Александрії. Вони дотримувались обрядів цієї Церкви старовинною літургійною мовою ґеез, що дало початок католицькій громаді Етіопських обрядів.[10]

Перша половина XX століття

[ред. | ред. код]
Колись головна церква Апостольського вікаріату Еритреї

Апостольська префектура Еритрея була піднята Святим Престолом до статусу Апостольського вікаріату (очолюваний титулярним єпископом) в 1911 р.[11] Крім того, 4 липня 1930 р. було створено Ерітрейський ординаріат за Етіопським обрядом, вилучаючи тих католиків з юрисдикції тодішній набагато більший вікаріат Латинської Церкви.[12][13] Отець Кідане-Мар’ям Касса, який з 1926 року був їхнім провікарієм у вікаріаті, був призначений їх ординатором, а 3 серпня 1930 року був висвячений на титулярного єпископа Тібаріса в каплиці Папського Етіопського коледжу у Ватикані. На той час вони налічували менше 3% населення Еритреї.[14][15]

Більше значення в той час Латинського Вікаріату відображається у вражаючій церкві, присвяченій Матері Божої Вервиці, яка була завершена в 1923 році як місце Апостольського Вікаріату. Навіть після загибелі Вікаріату в 1995 році його все ще називають "собором".[16][17]

Асоціація з Етіопією

[ред. | ред. код]
Церква (раніше латинського обряду) в Акрурі в єпархії Сегнейті

На початку 1940-х майже 28% населення італійської Еритреї, яка була частиною італійської Східної Африки з 1936 р., були католиками; переважно італійці та Латинська церква.[18] Відбулося помітне зменшення кількості італійців, присутніх після закінчення Другої світової війни, коли Еритрея спочатку перебувала під британським військовим управлінням. Британський перепис населення 1949 року показав, що в столиці Асмари проживало лише 17 183 італійців із загальної кількості 127 579 населення. Відхід італійців ще більше прискорився, коли Еритрея потрапила під Етіопську владу в кінці 1950 року. Таким чином, відносини між Латинським вікаріатом та Етіопським ординаріатом були перевернуті. 31 жовтня 1951 р. Ординаріат Еритреї був піднятий до рівня Екзархату (східний еквівалент Вікаріату) під назвою Апостольський екзархат Асмари, одночасно із створенням Апостольського екзархату Аддис-Абеба. 25 липня 1959 року ім'я Латинського вікаріату Еритреї, який, незважаючи на значно зменшене число своїх вірних, зберегло свій чин, було змінено на Апостольський вікаріат Асмари. Однак після того, як четвертий і останній єпископ, який був вікарієм Апостольського Асмари, пішов у відставку 2 червня 1974 року, Вікаріатом керував священик-капуцин Лука Мілезі, який став єпископом лише тоді, коли Вікаріат був придушений у 1995 році, і він був призначений першим єпархом Баренту.[19]

28 лютого 1961 року Етіопська католицька церква була створена як митрополича церква sui iuris, що складається з Архіпархії Аддис-Абеби та двох суфраганських кафедр, одна з яких - Асмара, а друга - новостворена Етіопська Католицька Єпархія Адіграта (раніше префектура Апостольська Тігрея).

За збігом обставин війна за незалежність Еритреї розпочалася пізніше того ж року і закінчилася в 1991 році вирішальною перемогою Еритреї.

У незалежній Еритреї

[ред. | ред. код]

21 грудня 1995 року за часів Папи Римського Івана Павла ІІ частини Асмарської єпархії стали двома новими єпархіями, розташованими відповідно в Керені та Баренту. Значно зменшений Апостольський вікаріат Асмари був скасований. Таким чином, єдиною юрисдикцією католицької церкви в Еритреї була вся Етіопська католицька церква, що робить Еритрею єдиною країною, де всі католики, включаючи членів Латинської церкви, покладені на опіку східних католицьких єпископів.

24 лютого 2012 року Папа Римський Бенедикт XVI створив четверту єпархію, що базується в Сегнейті, з територією, відібраною від тодішньої Асмарської єпархії.[20]

19 січня 2015 року за папи Франциска Еритрейська католицька церква була зведена як автономна митрополича церква sui iuris, а Асмара - її центр, а інші три еритрейські єпархії - суфрагани, відокремивши її від Етіопської католицької церкви, чий митрополичий престол був таким залишилося лише три суфрагани.

Єпархії

[ред. | ред. код]
Еритрейські католицькі єпархії з 1995 по 2012 рік. У червоній Асмарі, з якої у 2012 році був узятий Сегнейті. На півночі Керен; на заході Баренту.

У країні є чотири єпархії (єпископства):[21]

  • Архиєпархія Асмари[22]
  • Єпархія Баренту з вірними в основному походить з народу Кунама[23]
  • Керенська єпархія з найбільшим відсотком місцевого населення (майже 12%)[24]
  • Єпархія Сегнейті в Південному адміністративному регіоні країни.[25]

Демографія

[ред. | ред. код]

Статистика 2016 року

[ред. | ред. код]
Південний адміністративний регіон, в якому розташоване місто-собор єпархії Сегнейті
Єпархії Асмара Баренту Керен Сегнейті Разом
Католиків 31,850 45,580 49,538 35,560 162,528
Резиденти-єпископи 2 1 1 1 5
Парафій 59 13 44 34 107
Єпархіальні священики 20 7 51 25 103
Священики 316 20 22 37 395
Чоловіків 602 22 63 90 777
Жінок 498 35 81 105 719
Постійні дяки 2 0 0 0 2
Семінаристи 208 9 24 13 254

Відносини з урядом Еритреї

[ред. | ред. код]

З 2004 року Державний департамент Сполучених Штатів Америки неодноразово вказував Еритрею як країну, за яку варто занепокоїтись через свободу віросповідання.[26][27][28][29]

Католицькі єпископи видали 25 травня 2014 р., 23-у річницю незалежності держави, пастирський лист, який деякі вважали критичним щодо уряду. Англійський переклад документа, оригінал якого викладено на тигринійській мові, розширюється на 17 сторінок.[30] Єпископи говорили про еміграцію багатьох молодих еритрейців, які ризикують своїм життям в надії емігрувати до інших країн.[31] Вони повторили те, що писали у 2001 році: "[N] o покидає країну молока та меду, щоб шукати іншу країну, яка пропонує такі ж можливості. Якщо батьківщина - це місце миру, роботи та свободи слова, немає причин залишити його стражданням, самотністю та засланням, намагаючись шукати можливості деінде".[32] Вони також говорили про "оману, породжену внаслідок недосягнення запропонованих цілей, марність власних прагнень, дивлячись на далекі країни як на єдину альтернативу самореалізації, приводять все більшу кількість людей до розчарування та Вони опиняються на горизонті, який завжди стає темнішим і важчим. Поряд з цим, розпад сімейної одиниці всередині країни - через військову службу, необмежену за часом і грошовою винагородою, і через ув'язнення багатьох молодих людей фактично в'язниця або в таборах - піддає нещастю не лише літніх батьків, які не мають видимих ​​засобів підтримки, але й цілі сім'ї, і це має серйозні наслідки як на економічному, так і на психологічному та психічному рівнях".[33]

Еритрейське агентство TesfaNews поставило під сумнів щирість єпископів і інтерпретувало інформацію, надану WikiLeaks,[34] як свідчення того, що Архепарх Асмари "є сертифікованим, антиурядовим та національним релігійним лідером, який проживає біля керма столиці Асмари".[35]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еритрейська католицька церква

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Eastern Catholic Churches 2017 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018. Процитовано 7 січня 2021.
  2. ↑ "a Metropolitana sui iuris archieparchia Neanthopolitana seiungimus eparchias Asmarensem, Barentuanam, Kerensem et Segheneitensem. Ex ita facto territorio, quod Erythraeam complectitur, novam Metropolitanam Ecclesiam sui iuris Asmarensem appellandam constituimus" (Apostolic constitution Multum fructum of 11 January 2015) [Архівовано 13 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  3. ↑ [1] [Архівовано 13 квітня 2020 у Wayback Machine.]Apostolic Constitution (papal bull) Multum fructum of 19 January 2015
  4. ↑ Brief History of the Catholic Eparchy of Keren, Eritrea (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2016. Процитовано 7 січня 2021.
  5. ↑ Decree Ut saluti animarum, in Le canoniste contemporain, year 18, Paris 1895, pp. 56-57
  6. ↑ Annuario Pontificio 1964, p. 741
  7. ↑ Dan Connell, Tom Killion, Historical Dictionary of Eritrea [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.], (Scarecrow Press 2010 ISBN 978-0-81087505-0), pp. 140–142.
  8. ↑ A. Billot, La France et l'Italie: Histoire des années troubles 1881–1899 (Paris 1905), pp. 231–236 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
  9. ↑ Annales de la Congrégation de la Mission (Lazaristes) et de la Compagnie des Filles de la Charité, 1895, pp. 247–255. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  10. ↑ Chronology of Catholic Dioceses:Eritrea — Den katolske kirke. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 10 січня 2017.
  11. ↑ Apostolic Vicariate of Asmara [Архівовано 25 травня 2020 у Wayback Machine.], GCatholic.com
  12. ↑ Changes in Ecclesiastical Circumscriptions in Eritrea [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.], GCatholic.com
  13. ↑ Annuario Pontificio 1964, p.40
  14. ↑ Antonio Cataldi, I missionari cattolici italiani nell'Etiopia occupata (2013), p. 125. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2018. Процитовано 7 січня 2021.
  15. ↑ Revue d'histoire ecclésiastique, Volume 100, Issues 3-4. Université Catholique de Louvain. 2005. с. 1010. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 25 лютого 2017.
  16. ↑ "Un antico tempio cattolico della capitale: La Cattedrale di Asmara, Chiesa della Beata Vergine del Rosario", pp. 28-29 of a 2011 issue of Missionari Cappuccini commemorating the centenary of the foundation of the Apostolic Vicariate of Eritrea (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  17. ↑ Administrator, shabait. The Asmara Cathedral: An Architectural Wonder -. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 10 січня 2017.
  18. ↑ Bandini, Franco. Gli italiani in Africa, storia delle guerre coloniali 1882-1943 Chapter: Eritrea
  19. ↑ Cheney, David M. Bishop Luca Milesi [Catholic-Hierarchy]. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
  20. ↑ Catholic Hierarchy
  21. ↑ Ethiopian/Eritrean Catholic Church [Архівовано 2010-02-25 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Metropolitanate of Asmara, Eritrea (Eritrean Rite). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2017.
  23. ↑ Eparchy of Barentu, Eritrea (Eritrean Rite). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2017.
  24. ↑ Eparchy of Keren, Eritrea (Eritrean Rite). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2017.
  25. ↑ Eparchy of Segheneyti, Eritrea (Eritrean Rite). Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2017.
  26. ↑ Eritrea won't shorten national service despite migration fears. 25 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 10 січня 2017 — через Reuters.
  27. ↑ Miserable and useless. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 10 січня 2017 — через The Economist.
  28. ↑ Refugees, United Nations High Commissioner for. Refworld - Eritrea: Military service, including age of recruitment, length of service, grounds for exemption, penalties for desertion from and evasion of military service, and availability of alternative service. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  29. ↑ United States Commission on International Religious Freedom. 2016 Annual Report, p. 42. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  30. ↑ Pastoral Letter of the Catholic Bishops of Eritrea "Where Is Your Brother". Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 7 січня 2021.
  31. ↑ Eritrean Bishops issue pastoral letter decrying emigration. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  32. ↑ English translation, 19
  33. ↑ English translation, 20
  34. ↑ Gse Tightens Control on Official Religious Institutions. 21 грудня 2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 10 січня 2017 — через WikiLeaks PlusD.
  35. ↑ Four Eritrean Catholic Bishops Issue Pastoral Letter Decrying Emigration. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 10 січня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еритрейська_католицька_церква&oldid=38235562