Перейти до вмісту

Ернест Гіро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ернест Гіро
фр. Ernest Guiraud
Основна інформація
Дата народження23 червня 1837(1837-06-23)[1][2][…] або 26 червня 1837(1837-06-26)[4]
Місце народженняНовий Орлеан, Луїзіана, США[4]
Дата смерті6 травня 1892(1892-05-06)[5][6][…] (54 роки)
Місце смертіПариж[4]
ПохованняПер-Лашез і Grave of Guiraudd
Громадянство Франція
Професіїкомпозитор, хореограф, педагог, викладач університету, піаніст, музичний педагог
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
ВчителіАнтуан Мармонтель і Галеві Жак Франсуа Фроманталь
Відомі учніMaurice Emmanueld, Поль Дюка, Edmond Dietd, Henri Büsserd, Mélanie Bonisd, Jeanne Sorbierd, Françoise Vacherd, Eugène Piffarettid і Gabriel Piernéd
Інструментифортепіано
Жанриопера і класична музика
ЧленствоАкадемія красних мистецтв Франції (5 червня 1892)[8]
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
БатькоJean-Baptiste Guiraudd
МатиAdélaïde Croisillesd
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гіро.

Ернест Гіро (фр. Ernest Guiraud; 26 червня 1837, Новий Орлеан — 6 травня 1892, Париж) — французький композитор і педагог. Син викладача музики. У 15 років написав поставлену в Новому Орлеані оперу «Цар Давид» (на біблійну тему). У 1852 році переїхав до Парижа. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Антуан Мармонтель (фортеп'яно) і Фроманталь Галеві (композиція). У 1859 році при закінченні консерваторії отримав за кантату «Баязет і флейтист» Римську премію. У 1876 році був запрошений в Паризьку консерваторію професором по класу гармонії, а з 1880 року вів клас композиції; серед його учнів — Поль Дюка і Клод Дебюссі. Основні твори Гіро — опери, що виконувалися на сценах паризьких театрів; найкраща серед них — «Пікколіно» (пост. 1876). Близький друг Жоржа Бізе, після смерті якого переробив розмовні діалоги опери «Кармен» в речитативи і склав другу сюїту з музики до п'єси «Арлезіанка». Інструментував оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.

Написав навчальний посібник «Практичний курс інструментовки» (фр. Traité pratique d'instrumentation; 1892), який в майбутньому неодноразово перевидавалися та в 1933 році був розширений Анрі Бюссером.

Помер 6 травня 1892 року в Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез[9]. Після його смерті Сен-Санс зайнявся (за участю П. Дюка) закінченням його опери «Брунгільда», яка отримала потім назву «Фредегонда»[fr] і на своїй прем'єрі 16 грудня 1895 року успіху не мала[10].

Основні твори

[ред. | ред. код]
  • Опера «Пікколіно»
  • Балет «Гретна Грін»
  • Кантата «Баязет»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The New Grove Dictionary of Opera / S. Sadie, C. Bashford — 1992. — Vol. 2. — P. 576.
  2. ↑ Guiraud, Ernest — OUP.
  3. ↑ https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1892/05/08/104129171.pdf
  4. ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ SNAC — 2010.
  7. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  8. ↑ www.academiedesbeauxarts.fr
  9. ↑ [1] Архівовано з джерела 15 січня 2019
  10. ↑ Кремлёв Ю. А. Камиль Сен-Санс. — М. : Советский композитор, 1970. — С. 192.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ернест_Гіро