Ернест Дудар де Лагре
| Ернест Дудар де Лагре | |
|---|---|
| Ernest Marie Louis de Gonzague Doudart de Lagrée | |
 | |
| Народження | 31 березня 1823 Сен-Венсан-де-Меркюз, Франція |
| Смерть | 12 березня 1868 (44 роки) Тонг-Тчуен, Юньнань, Китай |
| Поховання | Французьке кладовище в Сайгоні (спочатку), потім Сен-Венсан-де-Меркюз |
| Національність | француз |
| Країна |  Франція |
| Приналежність | Франція |
| Вид збройних сил | Військово-морський флот Франції |
| Освіта | Політехнічна школа |
| Звання | Капітан |
| Командування | Меконгська експедиція |
| Війни / битви | Кримська війна |
| Інше | Ентомолог |
| Нагороди | |
 Ернест Дудар де Лагре у Вікісховищі  | |
Ернест Марі Луї де Гонзаг Дудар де Лагре, що став за рішенням суду Дудар де ла Грі у 1862 році (31 березня 1823[1] Сен-Венсан-де-Меркюз — 12 березня 1868 Тонг-Тчуен, Юньнань) — французький моряк та дослідник.
Народився у Сен-Венсан-де-Меркюз (Ізер). У 1842 році став учнем Політехнічної школи.
У 1845 році отримав звання аспіранта 1-го класу, а у 1854 році — лейтенанта корабля. Брав участь у Кримській війні, де був нагороджений орденом Почесного легіону.
У 1862 році був направлений до Кохінхіни, де брав участь у підписанні договору, який встановив французький протекторат над Камбоджею 5 липня 1863 року в Сайгоні[2].
На початку Кримської війни Ернест Дудар де Лагре служив на борту трищоглового корабля «Фрідланд», який входив до складу франко-британського експедиційного корпусу, направленого в Чорне море. Ернест Дудар де Лагре отримав звання лейтенанта корабля безпосередньо перед розривом дипломатичних відносин з Росією. Він був присутній під час бомбардування Одеси і брав участь у облозі Севастополя у 1854 році. «Фрідланд» разом з іншими кораблями бомбардував укріплення міста без особливого успіху, перш ніж відійти під вогнем російських батарей[3].
Під час стоянки біля Качі «Фрідланд» потрапив у сильний ураган 14 і 15 листопада 1854 року. Він зазнав серйозних пошкоджень, які змусили його повернутися до Константинополя, де Дудар де Лагре пробув рік. Він повернувся до Франції наприкінці 1855 року.
Після повернення до Франції Дудару де Лагре доручили різні місії. На жаль, він страждав від сильної хвороби горла, яку лікарі пізніше діагностували як хронічний зернистий фарингіт, і це змусило його пройти курс лікування. У 1861 році він попросив, щоб його відправили до Кохінхіни, де теплий клімат сприяв його одужанню.
У 1864 році Дудар де Лагре повернувся до Франції, а потім знову вирушив у званні капітана фрегата у 1866 році для наукової експедиції по Меконгу. Його заступником був лейтенант Франсіс Гарньє. До складу експедиції входили Кловіс Торель, який відповідав за ботанічну частину, лейтенант Луї Делапорт, Луї де Карне, лікар Люсьєн Жубер та фотограф Еміль Гселл. Експедиція піднялася по річці, перетнула непрохідні ліси та дослідила, зокрема, місцевість Ангкор у 1866 році, потім вона піднялася до сучасного Лаосу та Тонкін, але командувач Дудар де Лагре помер від хвороби у 1868 році у високих горах Юньнаню, ще до завершення експедиції, яка завершилася під командуванням його заступника у червні 1868 року в Шанхаї.
Ернест Дудар де Лагре також був ентомологом. Його колекція екзотичних комах була передана до Національного музею природної історії в Парижі.
Похований на Французькому кладовищі в Сайгоні в одній могилі з Франсісом Гарньє. Після того, як це кладовище було зруйновано комуністичною владою, урну з його прахом передали представникам Франції.
На честь нього було названо кілька кораблів Військово-морського флоту Франції.
- ↑ Archives départementales de l'Isère, 9NUM1/5E467/4, vue102/153, acte 5 ; le patronyme Doudart n'est acté qu'à compter d'un jugement de 1861, établissant que ce dernier s'écrit en quatre mots " Doudart de La Grée ", voir la mention marginale sur l'acte de naissance de son frère Eugène Casimir Paul, 9NUM1/5E467/4, vue 47/153, acte 4.
- ↑ Jules Rouch, Époque contemporaine, tome IV de Histoire Universelle des Explorations publiée sous la direction de L.-H. Parias, Paris, Nouvelle Librairie de France, 1957, P.
- ↑ , Doudart de Lagrée, marin, diplomate, explorateur, Presses Universitaires de Grenoble, Grenoble, p. 41-83