Перейти до вмісту

Ерне Обермаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ерне Обермаєр
Ім'я при народженніугор. Obermayer Ernő Kálmán Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився13 грудня 1888(1888-12-13)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Somlószőlősd, Devecser Districtd, Veszprém Countyd, Угорське королівство, Транслейтанія, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 травня 1969(1969-05-27)[1] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сеґед, Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCentral graveyard in Szegedd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьінженер-хімік, агроном Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБудапештський університет технології та економіки (1910) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьботаніка і фізіологія рослин Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУгорська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Кальман Ерно Обермаєр (угор. Ernő Obermayer ; 13 грудня 1888, медьє Веспрем, Австро-Угорщина — 27 травня 1969, Сегед) — угорський учений — селекционер, хімік, член-кореспондент Угорської академії наук (1953); лауреат Національної премії імені Кошута (1949).

Біографія

[ред. | ред. код]
Бронзове погруддя Ерно Обермайєра в Сегеді

Вищу освіту здобув у Будапештському технологічному університеті. Хімік-технолог. У 1910 році отримав науковий ступінь у галузі хімічного машинобудування.

Розпочав свої досліди у Національному інституті селекції рослин у Мадьяроварі (1910—1918).

З 1910 року вивчав вміст олій у сільськогосподарських овочевих культурах, зокрема солодкому перці. Був першим директором науково-дослідної станції в Калочі. Спочатку вирощував нові сорти перцю, потім у 1927 році після успішного впровадження кількох гострих і солодких сортів перцю, став співробітником хімічної експериментальної станції в Сегед, де досяг значних результатів у розведенні та вирощуванні солодкого перцю. 80 % пряних сортів, що вирощуються в даний час, є результатом його експериментів. Крім гострих перців він також мав справу з посухостійкими солодкими перцями.

Під час експериментів з вирощування рису Е. Обермаєру вдалося вирішити проблему районування сортів, які є найбільш підходящими для домашнього вирощування в Угорщині.

Крім перцю і рису він також займався вирощуванням зернових, соєвих бобів, кмину, рицини та бавовни.

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • A paprika mint magyar füszer-különlegesség és kiviteli cikk (1929)
  • Ärztliche Meinungen über die physiologische Wirkung des ungarischen Paprikas (1935)
  • Magyarország gabonatermesztése (1942)
  • Szójababtermesztés háborús jelentősége (1942)
  • A paprika (La kapsiko), (1955)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У грудні 1978 року, в 90-ті роковини від дня його народження, в саду Сегедського сільськогосподарського НДІ встановлено бронзове погруддя вченого.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Obermayer Ernő
  2. https://epa.oszk.hu/01600/01609/00035/pdf/MFME_EPA01609_2001_irod_190-212.pdf
  3. Magyar Közlöny (1963. december 21.)
  4. Magyar Közlöny (1967. szeptember 1.)