Ернст-Ебергард Гелль

Ернст-Ебергард Гелль
Ернст-Ебергард Гелль
нім. Ernst-Eberhard Hell
Народився	19 вересня 1887; Штаде, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	15 вересня 1973 (85 років); Вісбаден, ФРН
Поховання	Південний цвинтар Вісбаденаd
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	National Committee for a Free Germanyd
Роки активності	з 1906
Військове звання	Генерал артилерії
Нагороди
	Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ернст-Ебергард Гелль (нім. Ernst-Eberhard Hell; 19 вересня 1887, Штаде — 15 вересня 1973, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1934 року — командир 2-го артилерійського полку, з 1 жовтня 1937 року — 22-го артилерійського командування. З 1 вересня 1939 року — командир 269-ї піхотної дивізії, дислокованої на франко-німецькому кордоні. Учасник Французької кампанії. З 12 серпня 1940 року — командир 15-ї піхотної дивізії в Діжоні. На початку 1941 року дивізію перекинули в Польщу. Учасник Німецько-радянської війни, включаючи бої в районі Мінська, Могильова, Смоленська, Єльні і В'язьми, а також битву за Москву. З 8 січня 1942 року — командир 7-го армійського корпусу. Учасник боїв в районі Можайська і Гжатська, з червня 1942 року — на Дону, з березня 1943 року — в районі Сум, з серпня — Бєлгорода, Києва і Житомира. В 1944 році відступив через Вінницю і Черкаси в Бессарабію. В серпні корпус був майже повністю знищений, а Гелль потрапив у полон в селі Вулканешти. 25 січня 1949 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. 8 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

Фанен-юнкер (1 березня 1906)
Фанен-юнкер-унтерофіцер (17 липня 1906)
Фенріх (17 листопада 1906)
Лейтенант (16 серпня 1907)
Оберлейтенант (8 жовтня 1914)
Гауптман (18 жовтня 1915)
Майор (1 серпня 1928)
Оберстлейтенант (1 квітня 1933)
Оберст (1 квітня 1935)
Генерал-майор (1 червня 1938)
Генерал-лейтенант (1 липня 1940)
Генерал артилерії (1 лютого 1942)

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (11 вересня 1914)
- 1-го класу (14 серпня 1916)
Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
Військова медаль (Османська імперія)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (12 травня 1940)
- 1-го класу (17 травня 1940)
Німецький хрест в золоті (14 червня 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (1 лютого 1943)
- дубове листя (№487; 4 червня 1944)
Відзначений у Вермахтберіхт (12 березня 1944)

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.314 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1924, S. 146
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 378.
Günter Wegmann: Das Oberkommando der Wehrmacht gibt bekannt... Der deutsche Wehrmachtbericht. Vollständige Ausgabe der 1939–1945 durch Presse und Rundfunk veröffentlichten Texte mit einem Orts-, Personen- und Formationsregister. Band 3: 1944–1945 und Register. Biblio Verlag. Osnabrück 1982. ISBN 3-7648-1282-6. S. 55.

Примітки