Перейти до вмісту

Ерік Журдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ері́к Журда́н
Éric Jourdan
Ім'я при народженніфр. Jean Roger Gaytérou[1]
ПсевдонімЖан-Ерік Ґрін (фр. Jean-Éric Green)
Народився29 травня 1938(1938-05-29)
XV округ Парижа, Париж[2]
Помер7 лютого 2015(2015-02-07) (76 років)
Париж
ПохованняStadthauptpfarrkirche hl. Egid, Klagenfurtd
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьпрозаїк, драматург
Мова творівфранцузька
Роки активності1955–2011
Жанрроман, повість, п'єса
Magnum opusроман «Зіпсовані янголи», трилогія «Милосердя»

Могила Еріка Журдана і Жульєна Ґріна.

Ері́к Журда́н (фр. Éric Jourdan, відомий також як Жан-Ері́к Ґрін — фр. Jean-Éric Green, * 29 травня 1938(19380529) — 7 лютого 2015[3], Париж) — французький письменник. Названий син французького літератора Жульєна Ґріна.

Біографія і творчість

[ред. | ред. код]

З батьківського боку предки Журдана походять із Валлії та Країни Басків, з материнського — із Савойї та Південного Тиролю. Аж із десяти навчальних закладів виключили Еріка за неслухняність і аморальну поведінку. На виховання його взяв видатний літератор американського походження Жульєн Ґрін.

Маючи 17 років, Ерік написав роман «Зіпсовані янголи» («Les Mauvais Anges»). Книжка про садомазохістські стосунки двоюрідних братів Жерара і П'єра посідає особливе місце в історії французької літератури, оскільки цензурна заборона цього твору протривала 30 років — довше, ніж на будь-який художній твір у XX столітті. Вперше роман заборонили зразу після його виходу — в 1955 році, а тоді повторно — в 1974 році. 17-літнього Журдана мали притягти до судової відповідальности за «образу громадської моралі», однак за автора заступилися співробітник ООН Поль Бонкур і адвокат П'єр Декав, що раніше захищав інтереси іншого письменника — Жана Жене, жертви цензурних утисків. Цензурну заборону зняли допіру 1985 року, й відтоді «Зіпсовані янголи» багато разів виходили у світ.

Другий роман Журдана «Погром» опубліковано 1958 року значно скороченим. Повна версія, без цензурних купюр, вийшла аж у 2005 році.

Головний твір Журдана — трилогію «Милосердя» («Charité»), «Бунт» («Révolte»), «Кров» («Sang») загалом понад тисячу сторінок — написано 1984 р. всього (зі слів самого автора) за 29 ночей. У 2008 році вийшов автобіографічний роман «Три серця» («Trois Cœurs»).

У більшості своїх текстів, тематично і стилістично споріднених експериментальним романам П'єра Ґійота, Журдан зосереджується на сексуальному насильстві в чоловічих спільнотах — школах, концтаборах і партизанських загонах.

Журдан також написав чимало п'єс. Одну з них 1987 року поставили в Парижі (35 вистав), потім на Таормінському фестивалі. Історія двох молодих анархістів, що після замаху сховалися на заводі. Твір називається «Чорний прапор» (Drapeau Noir).

Твори письменника перекладено англійською, німецькою й італійською мовами.

Якщо не брати до уваги участь у приготуванні кількох томів зібрання творів свого названого батька — Жульєна Ґріна, Журдан завжди демонстративно іґнорував літературне середовище. Він не давав інтерв'ю, публікувався переважно в невеликих еротичних видавництвах, а численні його твори так і залишилися невиданими. Журдан жив до смерті в Парижі, в тому помешканні, де Стендаль написав «Червоне і чорне». Помер 7 лютого 2015 року. 19 лютого цього ж року похований у Клагенфурті, в каплиці Діви Марії церкви святого Егідія, поряд з могилою названого батька — Жульєна Ґріна.

Головні твори

[ред. | ред. код]
  • Les Mauvais Anges, préface de Robert Margerit, édition de la Pensée moderne, 1955; éditions de la Musardine, 2001. — «Зіпсовані янголи».
  • Les Penchants obscurs, Plon, 1958. — «Погром».
  • La dame de Pique, en collaboration avec Dita Parlo, adaptation libre de Pouchkine, scénario et dialogues avec Julien Green, film tourné en 1965. — «Пікова дама».
  • Charité, éditions de la Différence, 1985. — «Милосердя».
  • Qui est la ?, contes pour enfants, illustrations de Topor, Publisui, 1985. — «Хто там?».
  • Barbe-Bleue, Croquemitaire and Co, illustrations de Paula Rego, 1986. — «Синя Борода, Страховище і Со».
  • Drapeau Noir, 1987. — «Чорний прапор». П'єса.
  • Anthologie de la peur, entre chien et loup, éditions du Seuil, 1989. — «Антологія страху: між псом і вовком». Есеї
  • Révolte, Seuil, 1991. — «Бунт».
  • Sang, Seuil, 1992. — «Кров».
  • L'Amour Brut, Flammarion, 1993. — «Груба любов».
  • Le Garçon de joie, Stock, 1993 ; La Musardine, 2006. — «Хлопець радости».
  • Sexuellement incorrect, L'Atelier contemporain, 1995. — «Некоректно по-сексуальному».
  • Pour Jamais, Joëlle Losfeld, 2001 ; éditions H&O, 2006. — «Щоб ніколи вже».
  • Saccage, La Musardine, 2005 ; France Loisirs, 2006. — «Грабунок».
  • Le Songe d'Alcibiade, H&O, 2006. — «Сон Алківіада».
  • Le Jour de Gloire est arrivé (pièce de théâtre en collaboration avec Franz-Olivier Giesbert), J'ai lu humour, 2006. — «Настав день слави».
  • Aux Gémonies, H&O, 2007. — «На публічну зневагу».
  • Trois coeurs, Fayard — Pauvert, 2008. — «Три серця».
  • Le jeune soldat, Fayard — Pauvert, 2009. — «Молодий солдат».
  • Portrait d'un jeune seigneur en dieu des moissons, La Musardine, 2010. — «Портрет молодого пана в образі бога жнив».
  • Lieutenant Darmancour, H&O, 2010. — «Лейтенант Дарманкур».
  • Le Garçon et le Diable, H&O, 2011. — «Хлопець і чорт».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Archives de Paris — С. 2.
  2. ↑ Fichier des personnes décédées
  3. ↑ Roth-Bettoni, Didier (01.04.2015). Hommage à l’écrivain Éric Jourdan (1938-2015) (French) . Hétéroclite. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 15.02.2016.

Джерела

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ерік_Журдан