Перейти до вмісту

Ерік Сігал

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ерік Сігал
Erich Segal
Народився16 червня 1937(1937-06-16)
Бруклін, Нью-Йорк
Помер17 січня 2010(2010-01-17) (72 роки)
Лондон
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняGolders Green Jewish Cemeteryd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Національністьамериканець
Місце проживанняЛондон Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, сценарист
Alma materГарвардський університет
ЗакладПринстонський університет і Гарвардський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська
Magnum opusІсторія кохання Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: www.erichsegal.com
CMNS: Ерік Сігал у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ерік Сігал, також Ерік Сіґал (Erich Wolf Segal; 16 червня 1937, Бруклін, Нью-Йорк — 17 січня 2010, Лондон) — американський письменник і сценарист, автор повісті «Історія кохання», яка вважається однією з найчитаніших книжок ХХ століття (стала бестселером і розійшлася накладом понад 30 млн примірників).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Нью-Йорку 16 червня 1937 у родині рабина. Ще в ранньому віці хлопчик вивчив іврит, вільно володів німецькою, французькою, давньогрецькою й латинською мовами.

Закінчив університет Гарвард у 1958.

Наприкінці 1960-х рр. викладав класичну літературу в Єльському університеті (США).

1968 — написав сценарій до анімаційного музичного фільму «Жовтий підводний човен» (Yellow Submarine), присвяченого групі The Beatles.

1969 — написав повість про любов студента Гарварду і студентки Редкліффського коледжу, яка вмирає у фіналі від раку. Повість Сігала не викликала цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на її основі сценарій, який придбала кіностудія Paramount Pictures.

Фільм «Історія кохання» (Love Story, режисер Артур Гіллер) за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року. Картина, головні ролі в якій зіграли Райан О'Ніл і Елі Макгроу, стала лідером прокату 1971 і була номінована на 7 премій «Оскар», у тому числі за найкращий сценарій, проте отримала лише одну нагороду — за музику (автор — Френсіс Лей, музична тема з фільму набула світової популярності). «Історія кохання» з моменту її виходу на екрани регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.

Після початку зйомок Paramount Pictures запропонувала Сігалу знов переробити сценарій на повість. Книга «Історія кохання», що надійшла у продаж до прем'єри фільму, стала бестселером в США і була перекладена 33 мовами (у тому числі українською — переклад був опублікований у журналі «Всесвіт»).

1977 року видали продовження «Історії кохання» — «Історію Олівера» (Oliver's Story), яка також була екранізована.

Згодом Сігал викладав античну літературу у Гарвардському і Принстонському університетах. Автор низки наукових праць.

З 1975 був одружений з Керен Маріаною Джеймс, мав двох доньок.

Останні 25 років життя потерпав від хвороби Паркінсона.

Помер 17 січня 2010 року, похований на одному з цвинтарів Лондона.

Творчість

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • The Comedy of Plautus (1968)
  • Fairy Tales (1973)
  • Oliver's Story (1977)
  • Man, Woman and Child (1980)
  • The Class (1985)
  • Doctors (1988)
  • Acts of Faith (1992)
  • Prizes (1995)
  • Only Love (1998)
  • The Death of Comedy (2001)
  • Oxford Readings in Greek Tragedy (2001)
  • Oxford Readings in Menander, Plautus, and Terence (2002)

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ерік_Сігал&oldid=43840487