Перейти до вмісту

Еріон чорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еріон чорний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Heliantheini
Рід: Еріон (Eriocnemis)
Вид: Еріон чорний
Eriocnemis nigrivestis
(Bourcier & Mulsant, 1852)[2]
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Trochilus nigrivestis Bourcier & Mulsant, 1852
Посилання
Вікісховище: Eriocnemis nigrivestis
Віківиди: Eriocnemis nigrivestis
ITIS: 555249
МСОП: 22687909
NCBI: 56653

Еріон чорний[3] (Eriocnemis nigrivestis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[4]. Ендемік Еквадору.

Довжина птаха становить 8-9,5 см, вага 4,3-4,6 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення. Лоб, тім'я, надхвістя і боки у них мають зелений відблиск, помітний при певному куті падння сонячних променів. Горло і гузка мають темно-фіолетовий відтінок. Верхні покривні пера хвоста темо-сині з індиговим відблиском, хвіст дещо роздвоєний, довжиною 35 мм. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб чорний, короткий, прямий, довжиною 15 мм. У самиць верхня частина тіла бронзово-зелена з райдужним відблиском, налхвістя синьо-зелене, нижня частина тіла золотисто-зелена, блискуча, горло блідо-синьо-зелене, живіт білий.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Чорні еріони є ендеміками Еквадору, зустрічаються у високогір'ях Еквадорських Анд в провінціях Пічинча, Есмеральдас та Імбабура на північному заході країни. Більшість записів про спостереження цього виду відносяться до північно-західних схилів вулкана Пічинча. Друга субпопуляція була повторно відкрита в горах Кордильєра-де-Тойсан[ceb] у 2006 році[5]. Також чорні еріони можуть мешкати на схилах вулканів Атаказо і Імбабура. Загалом ці птахи живуть у вологих гірських, хмарних тропічних лісах, карликових лісах і на узліссях. З квітня по вересень вони зустрічаються на висоті від 2440 до 3050 м над рівнем моря, з листопада по лютий мігрують на висоту від 3100 до 4725 м над рівнем моря, а молоді птахи можуть зустрічатися навіть на висоті 1700 м над рівнем моря.

Чорні еріони живляться нектаром квітучих дерев, чагарників і ліан, зокрема Palicourea amethystina, Miconia hymenanthera, Fuchsia sylvatica, Heppiella ampla, Manettia recurva, Tropaeolum pubescens, Miconia corymbiformis і Psychotria uliginosa. Вони здійснюють висотні міграції, реагуючи на цвітіння різних видів рослин. Чорні еріони захищають кормові території від інших представників свого виду та від еквадорських колібрі-німф (Heliangelus strophianus) — єдиного виду, що займає одну екологічну нішу з чорним еріоном та має подібну поведінку.

Під час сезону розмноження , який триває з листопада по лютий, самці чорних еріонів здійснюють короткі демонстаційні польоти перед самицями. Гніздо робиться з моху і рослинних волокон, а також пір'я і шерсті і павутиння, розміщується на низько розташованій горизонтальній гілці. В кладці 2 білих яйця. Пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція чорних еріонів становить від 100 до 150 дорослих птахів, з який близько 50 птахів мешкають на схилах Пічинчи. Чорні еріони є рідкісними птахами, яким загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Eriocnemis nigrivestis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 жовтня 2022
  2. J. Bourcier & É. Mulsant. Description de weuelques nouvelles espèces d'oiseaux-mouches. „Annales des sciences physiques et naturelles, d'agriculture et d'industrie”. 4, s. 144, 1852. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 жовтня 2022.
  5. Olaf Jahn. Rediscovery of Black-breasted Puffleg Eriocnemis nigrivestis in the Cordillera de Toisán, north-west Ecuador, and reassessment of its conservation status. „Cotinga”. 29, ss. 31–39, 2008.