Перейти до вмісту

Еріх Ройтер

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еріх Ройтер
нім. Erich Reuter
Народився30 березня 1904(1904-03-30)
Гюккесваген, Обербергішер, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер30 жовтня 1989(1989-10-30) (85 років)
Ліндау
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
Військове звання Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Кримський щит
Кримський щит

Еріх Ройтер (нім. Erich Reuter; 30 березня 1904 — 30 жовтня 1989) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту (20 квітня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

[ред. | ред. код]

1 квітня 1922 року вступив у 2-й піхотний полк. З 6 жовтня 1936 року — командир протитанкової роти навчального піхотного полку (Деберіц), в липні 1938 року переведений в 6-ту інспекцію (рухомі війська). З 3 листопада 1939 року — командир 1-го батальйону 21-го піхотного полку 17-ї піхотної дивізії. Учасник Балканської кампанії і німецько-радянської війни. З 15 січня 1942 року — командир 122-го піхотного полку 50-ї піхотної дивізії. Учасник боїв під Севастополем. З 31 жовтня 1942 року — начальник відділу Управління кадрів сухопутних військ. З квітня 1944 року — ад'ютант штабу групи армій «Північна Україна». В липні 1944 року командував 1134-ю бригадою. З 21 серпня 1944 року — командир 46-ї піхотної дивізії, яка діяла в Румунії. 9 травня 1945 року в Чехословаччині здався радянським військам. 7 червня 1950 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. 10 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.443-444 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]