Перейти до вмісту

Етельберт I (король Кенту)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Етельберт І Кентський
англо-саксон. Æthelbert of Kent
Етельберт І Кентський
Етельберт І Кентський
1 Король Кенту
 
Народження: бл. 560
невідомо
Смерть: 24 лютого 616
невідомо
Країна: Кент
Рід: Список королів Кента
Батько: Ерменрік
Шлюб: Берта Кентська[1] і unnamed queen of Kentd
Діти: Едбальд, Едельвальд

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Див. також: Етельберт

Етельберт І Кентський (Езелберхт І, Святий Етельберт, англ. Ethelbert, Albert, Æthelbert, Aethelberht — шляхетне світло; 552 — 616) — перший християнський король Кенту. Похований у Кентерберійському абатстві.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Етельберт був сином короля Кенту Ерменріка. Одружений він був з Бертою, донькою паризького короля Харіберта I і королеви Інгоберги. Берта була християнкою і в шлюбі не відреклася від своєї віри. Від шлюбу з Бертою у Етельберта було двоє дітей — Едбальд, батьків спадкоємець, і Едельвальд. Берта померла в 612 році. Вважається, що вона теж була зарахована до лику святих, але явних підстав для цього і доказів існування культу немає. З непрямих джерел відомо, що після її смерті у Етельберта була ще одна дружина.

Політика

[ред. | ред. код]

У 591 році Етельберт успадкував титул короля Кента і резиденцію в Кентербері. У тому ж році він спробував протистояти Кевліну Вессекського в боротьбі за титул бретвальди, однак, безуспішно. Етельберт зміцнив свої позиції, поріднившись з однією з наймогутніших династій того часу — Меровінгами, побравшися з Бертою. Це посприяло для отримання ним титулу бретвальди. У внутрішній політиці досягненням Етельберта став найбільш ранній в Британії рукописний кодекс законів, який поклав покарання за злочини, в тому числі, вперше, проти християнської церкви.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 75. — ISBN 978-2-9501509-3-6

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

http://www.orthodoxengland.org.uk [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]