Етель Кеннеді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Етель Кеннеді
англ. Ethel Kennedy
Ім'я при народженніангл. Ethel Skakel
Народилася11 квітня 1928(1928-04-11)[2][3][…]
Чикаго, Іллінойс, США
Померла10 жовтня 2024(2024-10-10)[1] (96 років)
Бостон, США
Країна США
Діяльністьсвітська особа
Alma materManhattanville Universityd
Знання мованглійська
ПартіяДемократична партія США
Конфесіякатолицька церква
БатькоGeorge Skakeld
МатиAnn Brannackd[4]
РодичіMichael Skakeld[5]
У шлюбі зRFK[6]
ДітиKerry Kennedyd[4], Michael LeMoyne Kennedyd[6], Kathleen Kennedy Townsendd, Courtney Kennedy Hilld[4], Роберт Френсіс Кеннеді-молодший[4][6], Joseph P. Kennedy IId[4], Max Kennedyd[4], Christopher G. Kennedyd[4], Рорі Кеннеді[4], David A. Kennedyd[4][6] і Douglas Harriman Kennedyd[4]
Нагороди
Президентська медаль Свободи
IMDbID 0448026

Етель Кеннеді (англ. Ethel Kennedy, до шлюбу Скейкел [ˈskeɪ.kəl] SKAY-kəl; 11 квітня 1928(1928квітня11), Чикаго, Іллінойс — 10 жовтня 2024, Бостон, США) — американська правозахисниця, дружина сенатора США Роберта. Кеннеді, невістка президента США Джона Кеннеді та шоста дитина Джорджа Скейкела. Після вбивства 1968 року її чоловіка заснувала Центр справедливості та прав людини імені Роберта Ф. Кеннеді, некомерційну благодійну організацію мета якої — створення справедливого та мирного світу. 2014 року президент Барак Обама нагородив її президентською медаллю Свободи.

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Народилася 11 квітня 1928 року в Чикаго, штат Іллінойс, у родині бізнесмена Джорджа Скейкела та його секретарки Енн Бреннак[7]. Стала третьою дочкою серед семи дітей з молодшою сестрою Енн і п'ятьма старшими суродженцями: Джорджанн, Джеймс, Джордж молодший, Раштон і Патрисія[8].

Батько заснував Great Lakes Carbon Corporation, нині підрозділ SGLCarbon[9]. Мав голландське походження та був протестантом[10][11][12], його дружина Енн мала ірландське походження та сповідувала католицизм. Дітей виховували у католицькій вірі. Етель була відданою католичкою, яка протягом усього свого життя регулярно відвідувала месу[13][14]. 3 жовтня 1955 року батьки загинули в авіакатастрофі в Юніон-Сіті, штат Оклахома[15].

Етель з суродженцями росла в Гринвічі, штат Коннектикут. Навчалася в місцевій академії для дівчат і 1945 року закінчила католицьку школу в Бронксі[16]. У вересні 1945 року вступила до Мангеттенвільського коледжу, де навчалася разом з Джин Кеннеді[17]. 1949 року здобула ступінь бакалавра[18].

У грудні 1945 року познайомилася з братом Джин Робертом Кеннеді на гірськолижному відпочинку на курорті Мон-Тремблан у Квебеку. Під час цієї поїздки Роберт почав зустрічатися зі старшою сестрою Етель Патрисією, але їхні стосунки не склалися, і він зійшовся з Етель. Вона агітувала за старшого брата Роберта Джона Фіцджеральда Кеннеді під час його кампанії до Конгресу 1946 року, а також написала дипломну роботу в коледжі на основі його книги «Чому Англія спала»[16].

Шлюб і сім'я

[ред. | ред. код]
Роберт й Етель Кеннеді, 1968 рік

Заручилися у лютому 1950 року і одружилися 17 червня 1950 року на католицькій церемонії в церкві св. Марії в Гринвічі, штат Коннектикут[19]. У «The Boston Globe» зазначалося, що шлюб «об'єднує два величезних статки»[20].

Після того як Роберт закінчив юридичну школу, сім'я оселилася в районі Вашингтона, округ Колумбія, і він влаштувався в Міністерство юстиції[16]. 1952 року пара переїхала в квартиру в Бостоні, штат Массачусетс[21], і вона допомагала під час кампанії свого зятя Джона до Сенату, організувавши «чаювання» для потенційних виборців[22].

1956 року Кеннеді придбали Гікорі-Гілл у брата Роберта Джона та його дружини Жаклін[23]. Маєток розташований на шести акрах у Макліні, штат Вірджинія, з особняком з 13 спальнями[16]. Роберт й Етель проводили там багато зустрічей і були знані разючими та еклектичними списками гостей[24]. У грудні 2009 року Етель продала маєток за 8,25 мільйона доларів[25][26]. Подружжя також володіло будинком у Гаяніс-Порті, штат Массачусетс, на Кейп-Коді[27].

1960 року Джон Кеннеді переміг на президентських виборах, тоді ж він призначив Роберта на посаду генерального прокурора[16]. 1962 року президент Кеннеді відправив Етель і Роберта у 28-денну поїздку доброї волі у 14 країнах. Хоча поїздка була неофіційною, країни розглядали Роберта й Етель як дублерів президента та першої леді[28].

22 листопада 1963 року вперше дізналася про вбивство Джона від свого чоловіка. Вона відповіла на дзвінок, ідентифікувала співрозмовника, як директора ФБР Джона Едгара Гувера, і передала телефон Роберту, який потім повідомив їй про стрілянину. Директор ФБР ніколи раніше не телефонував додому генпрокурору. Повідомляється, що Етель була спустошена вбивством і переживала за своїх племінницю та племінника[29].

1964 року підтримала свого чоловіка під час кампанії в Сенат США[16]. Етель допомагала впоратись з критикою Роберта[30].

Вона закликала свого чоловіка взяти участь у праймеріз Демократичної партії на президентських виборах 1968 року. Біограф Еван Томас описав її як «найпослідовнішого захисника Роберта в боротьбі за Білий дім»[31].

Убивство чоловіка

[ред. | ред. код]
Джоан Кеннеді, Етель Кеннеді і Тед Кеннеді у грудні 1968 року

Невдовзі після півночі 5 червня 1968 року Сірхан Сірхан смертельно поранив Роберта Кеннеді у готелі «Ambassador» у Лос-Анджелесі; він помер наступного дня у віці 42 років. Президент Ліндон Джонсон оголосив національний день жалоби. 19 червня Етель надіслала Джонсону записку, в якій подякувала йому та його дружині, першій леді Бьорд Джонсон, за допомогу, яку вони надали їй та родині Кеннеді[32]. Після вбивства чоловіка Етель публічно заявила, що ніколи більше не вийде заміж, бажаючи зосередитися на «продовженні його справи та спадщині»[33]. Деякий час її супроводжував на вечері, вечірки та в театр співак і друг сім'ї Енді Вільямс[34].

Діти

[ред. | ред. код]

Протягом 18 років шлюбу у пари народилося 11 дітей: Кетлін, Джозеф, Роберт-молодший, Девід, Кортні, Майкл, Керрі, Крістофер, Максвелл, Дуглас і Рорі[33], яка народилася після вбивства її батька[35]. У 1995—2003 роках Кетлін обіймала посаду віцегубернатора штату Мериленд[36], Джозеф представляв 8-й округ Массачусетсу в Палаті представників США у 1987—1999 роках[37], а Роберт-молодший балотувався в президенти на президентських виборах у США 2024 року[38][39][40][41]. Її онук, Джо Кеннеді III, також служив у Палаті представників США, представляючи 4-й виборчий округ Массачусетсу у 2013—2021 роках. Двоє синів, Девід і Майкл, померли: Девід помер від передозування наркотиків у 1984 році, а 1997 року загинув Майкл під час катання на лижах[16].

Центр правосуддя та прав людини імені Роберта Ф. Кеннеді

[ред. | ред. код]

1968 року заснувала Центр правосуддя та прав людини імені Роберта Ф. Кеннеді[42][43]. У лютому 2001 року відвідала Родольфо Монтіеля й іншого селянина-активіста у в'язниці в Ігуалі-де-ла-Індепенденсія, вручивши Родольфо нагороду Чіко Мендеса від імені американської екологічної групи Клуб Сьєрра[44]. У березні 2016 року була серед сотні людей, які маршували біля будинку голови Wendy's Нельсона Пельца в Палм-Біч, штат Флорида, щоб переконати компанію виплатити додатковий один цент за фунт помідорів, щоб збільшити заробітну плату польовим робітникам[45]. Згідно з річним звітом Фонду за 2022 рік, дочка Кеннеді Керрі була президентом організації з прав людини Роберта Ф. Кеннеді[46].

Пізніше життя і смерть

[ред. | ред. код]
Кеннеді, 2000 рік

Наприкінці 1970-х років, повернулася до державної служби, зосередившись на різних соціальних справах, зокрема Проєкті відновлення Бедфорда Стайвесанта[47]. 1992 року разом з сином Майклом знялася в епізодичній ролі в ситкомі NBC «Будьмо»[48].

Під час президентських праймеріз Демократичної партії 2008 року підтримала Барака Обаму[49]. Вона публічно підтримувала та проводила збори коштів для багатьох політиків, зокрема кандидата в губернатори Вірджинії Браяна Морана[50]. У червні 2008 року організувала вечерю зі збору коштів для Обами на 6 мільйонів доларів. Обід з ціною 28 500 доларів очолив колишній кандидат у президенти від Демократичної партії та голова DNC Говард Дін[51].

2012 року знялася в документальному фільмі про своє життя, знятому її молодшою дитиною, дочкою Рорі. Документальний фільм «Етель» розповідає про її ранню участь в політиці, життя з Робертом Кеннеді та роки після його смерті, коли вона сама виховувала одинадцятьох дітей. Стрічка містить інтерв'ю з Етель та її дітьми, які перемежовуються сімейними відео й архівними фотографіями[52].

В останні роки проживала в комплексі Кеннеді в Массачусетсі та в Палм-Біч, Флорида[53][54]. Померла в Бостоні 10 жовтня 2024 року у віці 96 років[55] після ушпиталення через інсульт, який стався тиждень тому[56]. Президент Джо Байден[57] і колишні президенти Барак Обама[58] і Білл Клінтон[59] вшанували її пам'ять.

Спадщина та нагороди

[ред. | ред. код]

1981 року президент Рональд Рейган нагородив Кеннеді медаллю Роберта Ф. Кеннеді в Рожевому саду Білого дому[60]. 2014 року міст через річку Анакостія у Вашингтоні, округ Колумбія, було перейменовано на її честь, на знак визнання її захисту навколишнього середовища та розв'язання соціальних питань в окрузі Колумбія[61]. 2014 року президент Обама нагородив Президентською медаллю Свободи за її відданість у «просуванні справи соціальної справедливості, прав людини, захисту навколишнього середовища та зменшення бідності шляхом створення незліченних брижів надії вплинути на зміни в усьому світі»[62][63].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Еллен Паркер втілила її в мінісеріалі 1983 року «Кеннеді», дія якого відбувається у роки президентства Кеннеді[64]. Марні Макфейл зображує Кеннеді в телефільмі RFK 2002 року[65]. Крістін Бут зіграла її в мінісеріалі 2011 року «Кеннеді», дія якого розгортається під час президентства Кеннеді[66] та його продовженні 2017 року «Кеннеді: Після Камелота»[67].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ethel Kennedy, human rights advocate and widow of Robert F. Kennedy, dies at 96 — CBS News, 2024.
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м Lundy D. R. The Peerage
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20140808141636/http://articles.courant.com/2000-01-20/news/0001200255_1_ethel-skakel-kennedy-elan-school-michael-skakel
  6. ↑ а б в г Kindred Britain
  7. ↑ Batcher, David; Hunt, Amber (2 грудня 2014). Kennedy Wives: Triumph and Tragedy in America's Most Public Family. Lyons Press. с. 72. ISBN 978-1-4930-1671-6.
  8. ↑ A Dynasty Strained. The New York Times. 19 листопада 2013.
  9. ↑ Home : SGL Group – The Carbon Company. SGLCarbon. Процитовано 24 листопада 2014.
  10. ↑ David, Lester (1971). Ethel: The Story of Mrs. Robert F. Kennedy. World Publishing Company. с. 4.
  11. ↑ Sheenan, Susan (3 листопада 1969). Heaven Still Has Pearly Gates, Angels, For Ethel. The Palm Beach Post. с. C-4.[недоступне посилання з 01.03.2024]
  12. ↑ Hilty, James (2000). Robert Kennedy: Brother Protector. Temple University Press. с. 54. ISBN 1-439-90519-3.
  13. ↑ Carlson, Adam (13 квітня 2020). Kennedy Matriarch Ethel Turns 92 as Son RFK Jr. Shares Throwback Photos with Birthday Tribute. People. Процитовано 7 червня 2023 — через Yahoo! Finance.
  14. ↑ Martin, Douglas (10 жовтня 2024). Ethel Kennedy, Passionate Supporter of the Family Legacy, Dies at 96. The New York Times. Процитовано 10 жовтня 2024.
  15. ↑ Schlesinger, Arthur Meier Jr. (2002). Robert Kennedy and His Times. Houghton Mifflin Harcourt, p. 87
  16. ↑ а б в г д е ж Ethel Skakel Kennedy. John F. Kennedy Presidential Library and Museum.
  17. ↑ McMullen, Troy (26 серпня 2009). The Last Kennedy: Jean Kennedy Smith. ABC News.
  18. ↑ Ethel Kennedy. Biography. 25 травня 2021.
  19. ↑ On This Day: Robert F. Kennedy and Ethel Skakel marry in 1950. IrishCentral.com. 17 червня 2019.
  20. ↑ Oppenheimer, 1994
  21. ↑ Oppenheimer, 1994
  22. ↑ Oppenheimer, 1994
  23. ↑ Rasmussen, Frederick N. (10 квітня 2004). Ethel Kennedy selling Hickory Hill. Процитовано 14 листопада 2023.
  24. ↑ Leonard, Mary (21 жовтня 2003). 'Shock' over plan to sell RFK home. The Boston Globe.
  25. ↑ Clymer, Adam; Natta, Don Van Jr. (11 липня 2011). Family of Robert F. Kennedy Rethinks His Place at Library. The New York Times.
  26. ↑ Gowen, Annie (1 грудня 2013). Tech entrepreneur's renovation of Hickory Hill signals new business guard remaking D.C. The Washington Post. Процитовано 5 серпня 2020.
  27. ↑ Oppenheimer, 1994
  28. ↑ Oppenheimer, 1994
  29. ↑ Oppenheimer, 1994
  30. ↑ Schlesinger, Arthur M. Jr. (1978). Robert Kennedy and His Times. с. 668.
  31. ↑ Thomas, Evan (2002). Robert Kennedy: His Life. Simon & Schuster. с. 23. ISBN 978-0743203296.
  32. ↑ Califano, Joseph A. (2015). The Triumph & Tragedy of Lyndon Johnson: The White House Years. Touchstone. с. 304. ISBN 978-1476798790.
  33. ↑ а б Who is Ethel Kennedy? Facts you need to know. IrishCentral.com. 28 червня 2018.
  34. ↑ Brownstein, Bill (15 жовтня 2012). A fascinating portrait of Ethel Kennedy. Процитовано 14 листопада 2023.
  35. ↑ Anderson, Lisa (18 липня 1999). A child of tragedy postpones her wedding. Chicago Tribune. Процитовано 11 жовтня 2024.
  36. ↑ Former President George H. W. Bush to vote for Hillary Clinton: Politico. CNBC. 20 вересня 2016.
  37. ↑ 'Kennedy' Name Returns To Congress As Joe Kennedy III Wins 4th District. boston.cbslocal.com. CBS Local. 6 листопада 2012.
  38. ↑ Robert F. Kennedy Jr. files paperwork to run for president as a Democrat. CNN. 5 квітня 2023.
  39. ↑ Garrity, Kelly (5 квітня 2023). Robert F. Kennedy Jr. running for president in 2024. Politico. Процитовано 5 квітня 2023.
  40. ↑ Statement of Candidacy. Federal Election Commission. 5 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2023.
  41. ↑ Robert F. Kennedy Jr. files paperwork to run for president as a Democrat. CBS News. 5 квітня 2023.
  42. ↑ Ethel Kennedy Fast Facts. CNN. 28 січня 2013. Процитовано 10 жовтня 2024.
  43. ↑ Santel, James (16 грудня 2014). Introducing Robert F. Kennedy Human Rights (Пресреліз). Robert F. Kennedy Human Rights. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 10 червня 2021.
  44. ↑ Ethel Kennedy visits activists. The Irish Times. 9 лютого 2001. Процитовано 11 жовтня 2024.
  45. ↑ Ethel Kennedy leads farmworkers' protest near home of Wendy's billionaire chairman. Fox News. Associated Press. 13 березня 2016.
  46. ↑ Annual Report 2022 (PDF). Robert F. Kennedy Human Rights.
  47. ↑ Ethel Skakel Kennedy. John F. Kennedy Presidential Library & Museum. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  48. ↑ Oppenheimer, 1994
  49. ↑ Ethel Kennedy Endorses Barack Obama. Barackobama.com. 2 лютого 2008. Архів оригіналу за 6 лютого 2008. Процитовано 2 лютого 2008.
  50. ↑ Gardner, Amy (29 квітня 2009). Kennedy Matriarch to Host Moran Event. The Washington Post. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 7 червня 2023.
  51. ↑ $6 million dollar fundraising dinner for Barack Obama. New York Daily News. Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 24 листопада 2014.
  52. ↑ A Mother with Moxie: A New Documentary Explores the Life of Ethel Kennedy by Her Filmmaker Daughter. Vogue. 17 жовтня 2012. Процитовано 7 червня 2023.
  53. ↑ Casey, Michael; Leblanc, Steve (10 жовтня 2024). Ethel Kennedy, social activist and wife of Robert F. Kennedy, has died. Associated Press. Процитовано 10 жовтня 2024.
  54. ↑ Seelye, Katharine Q.; Martin, Jonathan (1 серпня 2019). Granddaughter of Robert F. Kennedy Dies After Overdose at Family's Compound. The New York Times.
  55. ↑ Kennedy, Robert F. Jr [@RobertKennedyJr] (10 жовтня 2024). My mom, Ethel Skakel Kennedy, passed peacefully into Heaven this morning. She was 96. She died in Boston surrounded by many of her nine surviving children and her friends (Твіт) — через Твіттер.
  56. ↑ Siemaszko, Corky (10 жовтня 2024). Ethel Kennedy, matriarch of the famous family, dies at 96. NBC News. Процитовано 10 жовтня 2024.
  57. ↑ House, The White (10 жовтня 2024). Statement from President Joe Biden on the Passing of Ethel Kennedy. The White House (амер.). Процитовано 11 жовтня 2024.
  58. ↑ Ethel Kennedy death: Nancy Sinatra, Maria Shriver, Barack Obama respond. 'What a life.'. Cape Cod Times. 10 жовтня 2024. Процитовано 11 жовтня 2024.
  59. ↑ Statement from President Clinton on the Passing of Ethel Kennedy. Clinton Foundation. 10 жовтня 2024. Процитовано 11 жовтня 2024.
  60. ↑ Weisman, Jonathan (24 липня 1999). JFK Jr. visited White House at invitation of Nixon, Reagan. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 18 вересня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015.
  61. ↑ DeBonis, Mike (21 травня 2014). Ethel Kennedy Bridge is dedicated, at long last. The Washington Post. Процитовано 24 листопада 2014.
  62. ↑ President Obama Names Recipients of the Presidential Medal of Freedom. whitehouse.gov. 10 листопада 2014. Процитовано 24 листопада 2014 — через National Archives.
  63. ↑ Obama awards Presidential Medal of Freedom to 18. San Francisco Chronicle. Процитовано 24 листопада 2014.
  64. ↑ Kennedy {parts 1, 2, and 3 of 7} (tv). Paley Center for Media. Процитовано 11 жовтня 2024.
  65. ↑ RFK. Viennale. Процитовано 11 жовтня 2024.
  66. ↑ Brioux, Bill (8 квітня 2011). Controversial 'Kennedys' features big Canadian contingent. CTV News. Процитовано 11 жовтня 2024.
  67. ↑ Teixeira, Bianca (13 квітня 2017). Kristin Booth Is the Best Reason to Watch 'The Kennedys After Camelot'. Sharp. Процитовано 11 жовтня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Етель_Кеннеді&oldid=43676496