Етичність реклами
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Ети́чність рекла́ми — відповідність реклами етичним нормам, правилам та стандартам, що склалися у суспільстві.
Основний документ, що регулює рекламну діяльність в Україні — Закон України «Про рекламу». Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.
Крім Закону «Про рекламу», існують також нормативні акти, що регламентують загальні питання рекламної діяльності як специфічного самостійного виду підприємницької діяльності і покликані регулювати не лише відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами, а й відносини безпосередньо не пов'язані із рекламною — Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про авторське право», Закон України «Про захист прав споживачів» тощо.
Комплексні нормативні акти, що містять норми стосовно реклами — Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про захист від економічної конкуренції» тощо.
Крім нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання практично в будь-якій сфері діяльності, у тому числі і рекламної, існують загальновизнані норми, які не є законодавчими, але приймаються як основа коректної поведінки в певній галузі[1].
Положення кодексів професійної поведінки не передбачають правових санкцій проти порушників етики у сфері реклами. Головним завжди був і залишається закон. Порушення закону тягне за собою відповідні адміністративні або інші карні санкції.
Найголовнішим кодеком, що регулює рекламну діяльність є Міжнародний кодекс рекламної практики розроблений Міжнародною торговельною палатою. Міжнародний кодекс був прийнятий у 1937 році, переглядався у 1949, 1955, 1966, 1973 і 1986 роках.
Міжнародний кодекс рекламної практики регламентує етичні стандарти, якими повинні керуватися всі, хто має відношення до реклами: рекламодавці, виробники реклами, рекламні агенції та засоби масової інформації[2].
Згідно з Кодексом до норм рекламної діяльності належать благопристойність, чесність, правдивість, захист прав особистості, посилання на докази та свідчення незаінтересованих осіб, можливість чіткої ідентифікації рекламного послання, гарантування безпеки користування товаром, заборона підриву або незаконного використання доброго імені (репутації) конкуруючої фірми чи особи, а також використання порівнянь з метою введення в оману та інших методів недобросовісної конкуренції. Крім того, рекламне звернення не може імітувати рекламні послання інших фірм[2].
Кодекс честі рекламіста складається із правил, що стосуються як і моральних особистісних якостей індивіда, так і з професійних положень, що впливають безпосередньо на роботу рекламіста.
- Рекламіст у своїй діяльності має бути толерантним та соціально-відповідальним, усвідомлюючи, що його повідомлення стосується широких мас населення.
- Рекламіст повинен уникати у своїх публікаціях образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками.
- Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці рекламіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.
- Поважати себе як особистість і з повагою ставитися до замовників, колег та споживачів.
- Захищати честь та гідність своєї професії через реалізацію точної професійної діяльності.
Оцінюючи етичну коректність реклами як найважливішої форми соціальної комунікації, наведемо сформульований Μ. Ю. Лихобабин «Комплекс принципів етичної коректності реклами»[3].
- Персональна етичність (стосовно особистісних якостей споживачів).
- Гендерна етичність.
- Сексуальна етичність (стосовно використання сексуальної символіки та еротики в рекламі).
- Вікова етичність (щодо людей старшого віку або молоді).
- Расова етичність.
- Національно-культурна етичність.
- Конфесійна етичність (що стосується релігійних переконань споживачів).
- Юридично-правова етичність (дотримання всіх законів і норм, прав людини, у тому числі і щодо конкурентів).
- Корпоративна етичність.
- Етичність ненасильства (використання тематики конфлікту, насильства, утиску прав інших).
- Мовна етичність (етичність стилю: вживання лексики, некоректної щодо загальноприйнятого стилю спілкування, у тому числі і вживання слів, незрозумілих для більшості споживачів).
- Етичність ставлення до дітей.
- Етичність стосовно осіб з фізичними та (або) іншими недоліками.
- Політична етичність.
- Екологічна етичність (висвітлення проблем навколишнього середовища).
- Етичність ставлення до тварин.
- Історична етичність.
- Географічна етичність (урахування специфіки місцевості проживання тих чи інших груп споживачів).
- Колірна етичність (оформлення реклами)
- Звукова етичність (використання занадто гучного / тихого звукового оформлення).
- Графічна етичність (використання графічних засобів, незручних, некоректних для сприйняття більшістю споживачів).
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 18 листопада 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Збірник наукових праць «Теорія і практика комунікації». Вісник Російської комунікативної асоціації. Вип. 2 / під заг. ред. І. Н. Розіною. Ростов н / Д: ІУБіП, 2004