Етнолісознавство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Етнолісознавство — дослідження лісівництва, яке розглядає соціокультурну складову[1], це дослідження та практика взаємозв’язків між людьми та лісами, що наголошує на традиційних знаннях і культурних практиках, пов’язаних із управлінням лісами.[2] Можна визначити етнолісівництво як створення, збереження, управління та використання лісових ресурсів шляхом постійної практики звичаїв місцевими громадами.[3]

Охорона місць існування класифікується як охоронне етнолісництво. Традиційні методи відновлення людиною прожиткових видів відносять до плантаційного етнолісівництва. До них відносяться прямий посів, посадка кореневищ бамбука, зрізання, догляд за дикими тваринами та закриття. Традиційні методи вирощування дерев і сільськогосподарських культур на сільськогосподарських угіддях називають етноагролісомеліорації.[3]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Pieroni, Andrea; Soukand, Renata (25 січня 2024). Editorial: Ethnoforestry and its link to socio-ecological changes. Frontiers in Forests and Global Change (English) . Т. 7. doi:10.3389/ffgc.2024.1362023. ISSN 2624-893X. Процитовано 24 вересня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. Whitney, Cory (4 липня 2024), CWWhitney/ethnoforestry_agroforestry, процитовано 24 вересня 2024
  3. а б Agroforestry.org - Overstory #76 - Ethnoforestry. www.agroforestry.org. Процитовано 24 вересня 2024.