Координати: 48°56′25.080000100002″ пн. ш. 8°24′20.9880001″ сх. д. / 48.94030° пн. ш. 8.40583° сх. д. / 48.94030; 8.40583

Еттлінгенський палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еттлінгенський палац
Зображення
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Еттлінген
Статус спадщини пам'ятка культури[d]
Адреса Schloßplatz 3, 76275 Ettlingen[1]
Стан збереженості preservedd[1]
Мапа
CMNS: Еттлінгенський палац у Вікісховищі

48°56′25.080000100002″ пн. ш. 8°24′20.9880001″ сх. д. / 48.94030° пн. ш. 8.40583° сх. д. / 48.94030; 8.40583

Еттлінгенський палац (нім. Schloss Ettlingen) — бароковий палац у центрі Еттлінгена, невеликого міста в землі Баден-Вюртемберг, Німеччина.

Будинки-попередники

[ред. | ред. код]

Сьогоднішній палац став наступником двох, можливо, трьох попередніх будівель. Імператор Фрідріх II нагородив Германа V, маркграфа Бадена[en], містом Еттлінген, яке заснували Штауфери. [2] У середині XIII століття син Германа, маркграф Рудольф I Баденський, побудував замковий комплекс в Еттлінгені, можливо, на руїнах попередньої будівлі Штауферів. Однак поки що таку будівлю-попередницю знайти не вдалося. [3] Перші поверхи палацу у внутрішньому дворику були побудовані в XIII столітті і існують досі. [4]

У XVI столітті на зміну замку XIII століття побудували грандіозний ренесансний палац. До південного крила додали дві вежі, а верхній поверх фортеці покрили деревом. Ренесансний палац із трьома крилами навколо старої фортеці завершено в 1600 році. У 1689 році французькі війська повністю знищили і палац, і місто під час війни за Пфальцську спадщину.

Бароковий палац

[ред. | ред. код]

Історія будівництва

[ред. | ред. код]

Після смерті її чоловіка, маркграфа Людвіга Вільгельма, в 1707 році, маркграфиня Августа Сибілла[en] вирішила оселитися в Еттлінгені. У 1727-1733 рр. використовуючи піщаник з Лоссбурга, будівельний майстер Йоган Міхаель Людвіг Рорер побудував розкішний бароковий палац із чотирма крилами. Після смерті маркграфині Августи Сибілли в 1733 році палац використовувався для багатьох цілей протягом майже двох століть, у тому числі як гостьовий будинок і як військовий шпиталь. У 1871 році прусси перетворили його на школу сержантів, перш ніж в 1912 році палац став власністю міста Еттлінген.

Двір палацу

[ред. | ред. код]

Родзинкою чітко структурованого двору палацу є приголомшливо красивий ілюзіоністичний бароковий розпис на стіні південного крила. Крім того, тут є вражаюче побудований дверний отвір і фонтан дельфінів 1612 року. Це чудове місце створює сцену для Ettlinger Schlossfestspiele, щорічного театрального фестивалю в Еттлінгені.

Зал Асам

[ред. | ред. код]

Особливу увагу Августа Сибілла приділила будівництву палацової каплиці, присвяченої святому Яну Непомуцькому. Вона прикрашена 30 фресками німецького барокового художника та архітектора Косми Даміана Асама (1686–1739), які зображують мученицьку смерть святого Яна Непомуцького. Це єдині збережені фрески Косми Даміана Асама в регіоні Верхній Рейн. Зараз каплиця використовується як головний зал, де відбуваються концерти.

Великий зал

[ред. | ред. код]

Серед найпрестижніших приміщень палацу також є Великий зал, який використовувався як бальний зал Августи Сибілли. Його віконні ніші прикрашені настінним розписом. Крім того, він має плавно вигнуту галерею та більшу богемну люстру.

Музей

[ред. | ред. код]

Нині палац є музеєм і місцем проведення різноманітних заходів. Він містить колекцію, що стосується місцевої історії та археології, колекцію регіональних мистецьких робіт з 1900 року, зокрема роботи Карла Гофера[en] [5], а також галерею картин. Східноазійські ремісничі вироби представлені в парадних залах у стилі бароко.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Аерофотознімок Еттлінгенського палацу
    Аерофотознімок Еттлінгенського палацу
  • Еттлінгенський палац, вид спереду
    Еттлінгенський палац, вид спереду
  • Герб Еттлінгенського палацу
    Герб Еттлінгенського палацу
  • Еттлінгенський палац, внутрішній двір
    Еттлінгенський палац, внутрішній двір
  • Еттлінгенський палац, вид з двору
    Еттлінгенський палац, вид з двору

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Corpus of Baroque Ceiling Painting in Germany
  2. ↑ Stenzel, Rüdiger (1992). Museumsgesellschaft Ettlingen e. V. und Stadtgeschichtliche Kommission Ettlingen (ред.). "Ettlingen: Von der Gründungsstadt der Staufer zur landesherrlichen Stadt der Markgrafen von Baden" (German) . Ettlinger Hefte (Ettlingen) Sonderheft 3 Festschrift 800 Jahre Stadt Ettlingen. с. 5.
  3. ↑ Stenzel, Rüdiger (1992). Museumsgesellschaft Ettlingen e. V. und Stadtgeschichtliche Kommission Ettlingen (ред.). "Ettlingen: Von der Gründungsstadt der Staufer zur landesherrlichen Stadt der Markgrafen von Baden" (German) . Ettlinger Hefte (Ettlingen) Sonderheft 3 Festschrift 800 Jahre Stadt Ettlingen. с. 30.
  4. ↑ Stenzel, Rüdiger (1992). Museumsgesellschaft Ettlingen e. V. und Stadtgeschichtliche Kommission Ettlingen (ред.). "Ettlingen: Von der Gründungsstadt der Staufer zur landesherrlichen Stadt der Markgrafen von Baden" (German) . Ettlinger Hefte (Ettlingen) Sonderheft 3 Festschrift 800 Jahre Stadt Ettlingen. с. 28—29.
  5. ↑ Städtische Galerie (German) . Процитовано 25 липня 2015.

Література

[ред. | ред. код]
  • Anstett, Peter (1975). "Asamsaal im Schloß zu Ettlingen instandgesetzt" (PDF). Denkmalpflege in Baden-Württemberg. 4 (2): 84.
  • Rüdiger Stenzel (1997), Stadt Ettlingen (ред.), Ettlingen von 1689–1815, Geschichte der Stadt Ettlingen (German) , Ubstadt-Weiher: Verlag Regionalkultur, т. Band 3, ISBN 978-3-929366-77-8

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еттлінгенський_палац&oldid=43775011