Етьєн Моріс Фальконе
| Етьєн Моріс Фальконе | ||||
|---|---|---|---|---|
| Étienne Maurice Falconet | ||||
 | ||||
| Портрет Фальконе | ||||
| При народженні | Étienne Maurice Falconet | |||
| Народження | 1 грудня 1716 Париж | |||
| Смерть | 24 січня 1791 (74 роки) | |||
| Париж | ||||
| Національність | француз | |||
| Країна |  Франція | |||
| Діяльність | скульптор, Encyclopédistes  | |||
| Напрямок | бароко, рококо, ранній класицизм | |||
| Роки творчості | 1744—1781 | |||
| Покровитель | мадам Помпадур, Катерина ІІ | |||
| Відомі учні | Marie-Anne Collotd і Асьє Мішель-Віктор | |||
| Працівник | Національна вища школа красних мистецтв | |||
| Член | Королівська академія живопису і скульптури | |||
| Твори | Pygmalion and Galatead і Мідний вершник | |||
| Роботи в колекції | Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Колекція Фріка[2], Ермітаж, National Museum Paleis het Lood[3], Рейксмузей, Національний музей Швеції[4] і Музей Вальрафа-Ріхарца | |||
|
| ||||
 Етьєн Моріс Фальконе у Вікісховищі | ||||
Етьє́н Морі́с Фальконе́ (фр. Étienne Maurice Falconet, 1 грудня, 1716, Париж — 24 січня 1791, Париж) — відомий французький скульптор 18 століття.
Походить з ремісників. Професійне навчання отримав у рідного дядька, що працював з мармуром та в майстерні придворного портретиста-скульптора на ім'я Жан Батіст Лємуан. Але сам портретистом не став, бо мав інший хист.
Самотужки вивчав твори своїх скульпторів — попередників в парку Версаль, де фактично був музей французької скульптури 17 століття просто неба.
У 1744 році скульптора Фальконе прийняли у Паризьку академію мистецтв після виконання конкурсного твору — скульптурної групи «Смерть Мілона Кротонського». Митець представив античного героя в момент безпорадності: під час корчування дерева Мілон защемив руку, а на нього напав лев. Митець виконав групу у двох матеріалах — в теракоті та в мармурі. Мармурову — представив у академію. Теракота Фальконе пізніше потрапить в музей Ермітаж.
Доброю школою у 1753 — 1766 рр. для скульптора стала праця над декором двох каплиць у церкві Св. Роха в Парижі. Він створив власні версії розповсюджених біблійних сюжетів («Благовіщення» та інші). Але в буремні роки французької революції радикально налаштовані натовпи розбили скульптурні твори Фальконе. Єдина збережена до 20 століття — Христос в Гетсиманському саду (Моління про чашу).
Талановитого скульптора, що добре порався з теракотою та мармуром, угледіла маркіза де Помпадур. Фактична володарка влади у Франції та відома меценатка, Помпадур залучила скульптора до праці в Севрській порцеляновій мануфактурі . У Франції скульптори отримують усе менше замов на скульптури для садів бароко, що поступаються місцем пейзажним паркам. Фальконе, що навчався на мармурах садів бароко, в творах з бісквіту (різновиду порцеляни) дав в Севрі волю своєму декораторському хисту. Легкі й грайливі фігурки стали найкращим надбанням стилю рококо середини 18 століття.
-
Мала доярка, Севр, бісквіт -
Дитяча лотерея, Севр, бісквіт
Могутні потенції у скульптора, що вимушено працював над легковажними сюжетами рококо, розгледів і відомий філософ та художній критик Дені Дідро. І саме Дідро порадить російській імператриці Катерині II кандидатуру Фальконе, коли та вирішила створити монумент Петру I.
Життя та творчість Фальконе припала на пору досить швидкої зміни декількох мистецьки стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму. Митець широкого мистецького диапазону, Фальконе вдало працював в кожному з них, про що свідчать сульптурні групи «Смерть Мілона Кротонського», релігійні скульптури в церкві Св. Роха, алегоричні статуї «Музика» та «Зима», дрібна пластика в стилі рококо.
Примхливе і чудернацьке рококо не здатне було якісно відтворити героїчні, могутні характери. Фальконе добре відчував обмеженість стилістики рококо. І коли отримав замовлення на кінний монумент царя Петра І (Мідний Вершник), повністю відмовився від прийомів рококо, звернувшись до зразків античності та розвиненого бароко. Рококо могло не все.
Після отримання замовлення з Росії працювати над монументом почав ще в Парижі. Вже там зробив модель із воску.
У Петербурзі працював майже 12 років. Обставини склались для скульптора невдало, і він покинув Росію до відкриття монументу.
Останні десять років скульптор хворів, стан ускладнився паралічем. Помер в Парижі.
- Музика(алегорична скульптура), мармур, Лувр
- Смерть Мілона Кротонського (мармур, Лувр)
- Смерть Мілона Кротонського (теракота, Ермітаж)
- Скульптури каплиці Розп'яття(церква Св. Роха, Париж)
- Скульптури каплиці Діви Марії (церква Св. Роха, Париж)
- Христос у Гетсиманському саду (Моління про чашу)
- мала пластика в стилі рококо(твори в різновиді порцеляни — бісквіт
- «Погроза Амура» — популярна скульптура, що розійшлася Європою у безлічі повторень та копій
- Алегорична скульптура «Зима», Ермітаж
- Пігмаліон та Галатея, мармур, Лувр
- Монумент царю Петру І — Мідний вершник, Петербург
- Маркіза де Помпадур
- Севрська порцелянова мануфактура
- Дені Дідро
- Огюстен Пажу
- Ламбер Сігісбер Адам
- Список скульпторів Франції 18 ст.
- Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом. — Сборник РИО. –— Спб., 1876. –— Т. XVII
- Falconet, His Writings and His Friend Diderot / Ed. Anne Betty Weinshenker. –— Geneva: Droz, 1966.
- Каганович А. Л. «Медный всадник». История создания монумента". –— Л.: «Искусство», 1982.
- Artcyclopedia [Архівовано 4 грудня 2010 у Wayback Machine.] — твори скульптора в музеях світу.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ https://collections.frick.org/people/230/etiennemaurice-falconet/objects
- ↑ Ruiterstatuette van brons op malachiet rots, voorstellende Peter de Grote van Rusland (1672-1725), naar het ruiterstandbeeld te St. Petersburg, 1874 — 1874.
- ↑ https://collection.nationalmuseum.se:443/eMP/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=artist&objectId=27229&viewType=detailView