Перейти до вмісту

Етьєн Фурмон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Етьєн Фурмон
фр. Étienne Fourmont
Народився23 червня 1683(1683-06-23)[3][1][2]
Ербле
Помер8 грудня 1745(1745-12-08)[1][2] (62 роки)
Париж
Країна Франція
Діяльністьпрофесор
Галузьсходознавство
Alma materКоллеж Чотирьох Націй
Знання мовфранцузька[4]
ЗакладКолеж де Франс[5]
ЧленствоЛондонське королівське товариство і Академія надписів та красного письменства (1745)[6]
Нагороди

Етьє́н Фурмо́н (фр. Étienne Fourmont ; 23 червня 1683, Ербле — 8 грудня 1745, Париж) — французький сходознавець; брат мовознавця Мішеля Фурмона (1690—1746).

З біографії

[ред. | ред. код]

Вивчав єврейську мову і написав працю «Nouvelle Critique Sacrée» (1705), що набула певного розголосу.

Китайська граматика Фурмона (1742 рік)

Співпрацював у фр. Bibliothèque britannique абата Біньйона, вів жваву полеміку з Кальме з приводу його «Commentaire sur la Genèse», писав єврейську граматику, перекладав «Коментарі до Екклезіаста» рабина Авраама ібн Езра.

1713 року був обраний в Академію написів і красного письменства, де йому було доручено перегляд книг. Брав діяльну участь у суперечці про Гомера і надрукував «La Véritable Connaissance d'Homere» та «Examen pacifique de la querelle de M-me Dacier et de M. Lamothe»; але обидві статті залишилися непоміченими.

1715 року зайняв кафедру арабської мови в Колеж де Франс[7] . Того ж року у співпраці з китайським переклалачем і письменником Аркадіо Хуанг (англ. Arcadio Huang, фр. Arcade Huang), почав працю з китайської граматики . 1719 року закінчив першу частину праці; 1716 року Хуанг помер, і Фурмон закінчив граматику тільки 1728 року (граматика вийшла друком 1742 року).

Праці

[ред. | ред. код]
  • Nouvelle Critique Sacrée (1705)
  • Les 214 clefs de l'écriture chinoise (1719)
  • Grammatica Sinica — початкова версія (1728)
  • Reflexions critiques sur les histoires des anciens peuples (1735).
  • Meditationes Sinicae (1737)
  • Grammatica Sinica — закінчена праця (1742)

У періодичних виданнях Академії написів опублікував чимало статей про східну літературу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Список професорів Колеж де Франс
  6. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  7. ↑ Fourmont, Étienne // Encyclopædia Britannica (1911).

Література

[ред. | ред. код]
  • De Guignes et des Hautes-Royes, Vie d'Etienne Fourmont et catalogue de ses ouvrages (у другому виданні Reflexions sur l'origine des anciens peuples).
  •  Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Fourmont, Étienne . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 10. Cambridge University Press. с. 758. (англ.)
  • App, Urs (2010). The Birth of Orientalism. Philadelphia: University of Pennsylvania Press., esp. "Fourmont's Dirty Little Secret" (pp. 191- 197 [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]).
  • Honey, David B. (2001). Incense at the Altar: Pioneering Sinologists and the Development of Classical Chinese Philology. American Oriental Series 86. New Haven, Connecticut: American Oriental Society. ISBN 0-940490-16-1.,
  • Leung, Cécile (2002). Etienne Fourmont, 1683–1745 : Oriental and Chinese Languages in Eighteenth-Century France. (Leuven: Leuven University Press; Ferdinand Verbiest Foundation, Leuven Chinese Studies). ISBN 9058672484. GOOGLEBOOK [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • Authority Page [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.] WorldCat
  • Cordier, Henri (1886). Notes Pour Servir À L'histoire Des Études Chinoises En Europe, Jusqu'à L'époque De Fourmont L'aîné. Leiden?: Brill?.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Етьєн_Фурмон&oldid=41341049