Перейти до вмісту

Ефективність молитви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дитина молиться перед обідом у США під час Великої депресії

Ефективність молитви вивчається принаймні з 1872 року, здебільшого шляхом експериментів, які мають визначити, чи молитва має вплив на здоров’я людини, за яку підноситься молитва. В цілому, такі дослідження показують відсутність значного впливу молитви на здоров'я, хоча деякі релігійні діячі вважають такі дослідження неприйнятними.

Найбільше дослідження, проведене в рамках проекту STEP 2006 року, не виявило суттєвих відмінностей у пацієнтів, які одужують після операції на серці, незалежно від того, молилися за них чи ні[1][2]. Мета-аналіз кількох досліджень, опублікований у 2000 році, розглядав 2774 пацієнтів у 23 дослідженнях і виявив, що 13 досліджень показали статистично значущі позитивні результати, 9 досліджень не показали ефекту, а 1 дослідження показало негативний результат. Мета-аналіз 14 досліджень 2006 року дійшов висновку, про відсутність помітного ефекту від молитви, а огляд 2007 року повідомив про непереконливі результати, зазначивши, що 7 із 17 досліджень мали невеликий, але статистично значущий розмір ефекту, хоча три найбільш методологічно суворі дослідження не дали значних результатів[3][4].

Хоча деякі релігійні групи стверджують, що сила молитви очевидна, інші сумніваються, чи можна виміряти її вплив[5][6][7], і навіть висловлюють сумніви стосовно того, чи молитва взагалі може бути предметом емпіричного аналізу[2] і чи ця тема взагалі належить до сфери науки[8]. Згідно з Washington Post, «...молитва є найпоширенішим доповненням до традиційної медицини, значно випереджаючи акупунктуру, трави, вітаміни та інші альтернативні засоби». У порівнянні з іншими науково дослідженими галузями, ретельних досліджень молитви відносно мало. Щороку у всьому світі на такі дослідження витрачається всього лише близько 5 мільйонів доларів[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Carey, Benedict (31 березня 2006). Long-Awaited Medical Study Questions the Power of Prayer. The New York Times. Архів оригіналу за 12 березня 2013.
  2. а б Realized religion: research on the relationship between religion and health Theodore J. Chamberlain, Christopher Alan Hall 2007 ISBN 1-890151-53-X pages 33–35
  3. Hodge, David R. (2007). A Systematic Review of the Empirical Literature on Intercessory Prayer. Research on Social Work Practice. 17 (2): 174—187. doi:10.1177/1049731506296170.
  4. Masters, K.; Spielmans, G.; Goodson, J. (Aug 2006). Are there demonstrable effects of distant intercessory prayer? A meta-analytic review. Annals of Behavioral Medicine. 32 (1): 21—26. CiteSeerX 10.1.1.599.3036. doi:10.1207/s15324796abm3201_3. PMID 16827626.
  5. Intercessory Prayer: Modern Theology, Biblical Teaching And Philosophical Thought by Philip Clements-Jewery 2005 ISBN 0-7546-3828-6 page 24-27
  6. The works of Dr. John Tillotson, Volume 10 by John Tillotson, Thomas Birch 2009 ISBN 0-217-76300-6 pages 99–105
  7. Talking to God: the theology of prayer by Wayne R. Spear 2002 ISBN 1-884527-13-2 pages 58–61
  8. Mahner, Martin (2013). Pigliucci (ред.). Philosophy of pseudoscience reconsidering the demarcation problem (вид. Online-Ausg.). Chicago: University of Chicago Press. с. 30. ISBN 9780226051826. Процитовано 18 квітня 2018.
  9. Boorstein, Michelle (6 грудня 2008). Study of Health and Religiosity Growing Despite Criticism. Процитовано 18 листопада 2016 — через washingtonpost.com. While the field remains tiny – about $5 million is spent worldwide on such research, experts estimate – both sides view the stakes as huge.

Література

[ред. | ред. код]