Ечеверія

Ечеверія
	Ечеверія
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина:	Товстолистові (Crassulaceae)
Підродина:	Sempervivoideae
Триба:	Sedeae
Рід:	Ечеверія (Echeveria); DC., 1753
Види
	170 див. Список видів роду Ечеверія
Синоніми
	Courantia ; Oliveranthus ; Oliverella ; Urbinia
Вікісховище: Echeveria

Ечеверія^[2] (Echeveria DC.; народні назви: кам'яна квітка, кам'яна троянда) — рід трав'янистих сукулентів з родини товстолистих.

Етимологія

Альфонс Декандоль у 1828 р. назвав цей рід рослин на честь Атанасіо Ечеверрії (ісп. Atanasio Echeverria y Godoy) — мексиканського художника та натураліста XVIII століття.

Морфологічний опис

Багаторічні, сукулентні, вічнозелені або іноді майже листопадні трави і чагарники. Коріння зазвичай тонке, рідко потовщене. Стебла найчастіше укорочені, прості, іноді довгі і гіллясті. Листки чергові або спіральні, або на пагонах зі зближеними міжвузлами, або в густих прикореневих розетках, зазвичай цільно-крайні і без черешків, м'ясисті або тонкі, з гострим кінцем на верхівках і відсутні при основі, голі або опушені, сизі або блискучі.

Суцвіття бічні, на прямих стеблах, з безліччю приквітників. Квітки в китицях або мітелках. Чашолистків 5, більш-менш рівні, зрощені при основі або вільні, розпростерті, частіше прямі; пелюсток 5, червоних, помаранчевих, жовтих, білих або зеленуватих, зрощених при основі в 5-гранну трубку, лопаті прямі або відхилені, товсті і кілеваті.

Поширення

Рід об'єднує 150—200 видів з південно-західної частини США, Мексики, Центральної і Південної Америки (до Аргентини і Чилі, де вони ростуть на висотах 2-4,3 тис. м. над рівнем моря).

Найвідоміші види

Echeveria agavoides — з листям, прикрашеними іржаво-червоною облямівкою, особливо цікавий сорт «Red Edge».
Echeveria carnicolor — кольору сирого м'яса. Зростає вільно і дає відростки, можна використовувати як ампельну рослину.
Echeveria derenbergii — із зеленим блискучим листям і жовтогарячими квітками.
Echeveria gibbiflora — рослина із пісочними і пурпурними розетками, що сидять на стовбурі висотою 30-50 см. Цвіте вона світло-червоними з білою облямівкою квітками, що з'являються восени на високих напівпарасольках.
Echeveria harmsii — витончений напівкущик. Листя зібрані у вільні розетки. Влітку з'являються рожево-червоні квіти.
Echeveria laui — з товстим листям, вкритим декоративною біло-блакитною восковою осугою.
Echeveria leucotricha — із зеленим листям, вкритим густими білими волосками, на верхівці листа волоски коричневі.
Echeveria nodulosa — із візерунчастим листям з фіолетовим смугастим візерунком. Вона досягає 20 см і цвіте з березня червоно-коричневими квітками з жовтими верхівками.
Echeveria pulvinata — із ніби напудреними листям. Біле волоссячко — показник того, що рослина дуже любить світло. Сорт «Ruby» відрізняється червоними краями листя.
Echeveria setosa — з плоскими розетками без стебла. Цвіте навесні.
Echeveria shaviana — відрізняється хвилястим листям.

Близькі роди та міжродові гібриди

Ечеверії знаходяться у близькому рідстві з дудлеями і зовнішньо дуже схожі. В природі вони нерідко зростають поруч, однак дудлеї ростуть повільніше.

Гібриди серед мексиканських товстолистих дуже рідкісні в дикій природі, ймовірно, тому що ті деякі види, які зустрічаються разом і цвітуть, в той же час обслуговуються різними запильниками. Тим не менше, більшість видів і родів легко схрещуються у вирощуванні. Якобсен і Роулі у 1958 запропонували спеціальну назву для міжродових гібридів Dudleya з Echeveria — х Dudleveria.^[3]

Ечеверії також мають близьку еволюційну спорідненість з родом пахіфітум (Pachyphytum), з яким у лабораторних умовах отримано кілька міжродових гібридів під назвою х Pacheveria (укр. Пачеверія)^[4].

Зустрічається також міжродовий гібрид з родом Graptopetalum — х Graptoveria.

Культивування

Ечеверія — один з найпопулярніших родів товстянкових. В Європі культивують близько 70 видів.

Світлолюбні рослини. Взимку утримують сухими, за температури 10-12 °C.

Легко розмножуються листовими або стебловими живцями і столонами.

Ечеверії виглядають краще, якщо в одній композиції згрупувати рослини різних видів і сортів.

Представлені в колекції Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна в Києві 30-ма видами.

Історія

Застосування у ацтеків

У своєму фундаментальному творі «Загальна історія справ Нової Іспанії» (1547–1577) Бернардіно де Саагун, спираючись на свідчення ацтеків про властивості рослин, навів перші відомості про ечеверію (Echeveria gibbiflora D.C. — мовою науатль темеметла), зокрема про те, що:

Темеметла. Плямиста. Низько стелиться. Освіжаюча. Вона дуже широка. Її п'ють, вона освіжає, вона холодна. Вона робить свіжими речі. Вона пом'якшує^[5].

Примітки

↑ Genus: Echeveria DC. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 13 червня 2003. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 22 грудня 2011.
↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
↑ Charles H. Uhl. Intergeneric hybrids in the Mexican Crassulaceae; ii. Dudleya (and plate tectonics) [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Pachyphytum на сайті «International Crassulaceae Network» (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
↑ Саагун, 2013, с. 198.

Джерела

Энциклопедия растений(рос.)
Echeveria (Эхеверия) // Суккуленты и кактусы Андреевой Наталии(рос.)
Margrit Bischofberger. Corrections in Genus Echeveria - 1 // Crassulacea. — 2017. — № 5. — ISSN 2296-1666. Архівовано з джерела 26 січня 2018. Процитовано. (англ.)

Література

Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
Бернардино де Саагун, Куприенко С. А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К., 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2
Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7

Посилання

http://www.cactuskiev.com.ua/mediawiki/index.php/Echeveria [Архівовано 30 серпня 2012 у Wayback Machine.]
http://www.desert-tropicals.com/Plants/Crassulaceae/Echeveria.html [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.]
http://www.lapshin.org/nikita/plants10.htm [Архівовано 18 червня 2012 у Wayback Machine.]
http://succulent-plant.com/families/crassulaceae/echeveria.html [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.]

[GRIN-1] Genus: Echeveria DC. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 13 червня 2003. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 22 грудня 2011.

[2] Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.

[3] Charles H. Uhl. Intergeneric hybrids in the Mexican Crassulaceae; ii. Dudleya (and plate tectonics) [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

[4] Pachyphytum на сайті «International Crassulaceae Network» (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.

[FOOTNOTEСаагун2013198-5] Саагун, 2013, с. 198.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]