Перейти до вмісту

Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова

Координати: 50°17′6″ пн. ш. 28°36′54″ сх. д. / 50.28500° пн. ш. 28.61500° сх. д. / 50.28500; 28.61500
Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ЖВІ НАУ)

50°17′6″ пн. ш. 28°36′54″ сх. д. / 50.28500° пн. ш. 28.61500° сх. д. / 50.28500; 28.61500

Житомирський військовий інститут
імені С. П. Корольова
ЖВІ
Житомир, Україна Україна
Типзаклад вищої освіти
Країна Україна
Засновано8 грудня 1919
РекторЛевченко Олександр Віталійович
Адреса10004, м. Житомир, просп. Миру, 22
Сайтwww.zvir.zt.ua
Мапа

Жито́мирський військо́вий інститу́т і́мені С. П. Корольо́ва — державний вищий навчальний заклад ІІІ рівня акредитації. Утворений у 1919 році як навчальний заклад, що готує фахівців протиповітряної оборони. На сьогоднішній день (2020 рік) готує, як військових, так і цивільних фахівців у галузях радіотехніки, системної інженерії, інформаційної та кібернетичної безпеки тощо. Інститут має велику наукову школу, досліджує та розробляє роботизовані системи військового призначення. Має досвід участі в бойових діях (серед цього й — на Сході України).

Історія

[ред. | ред. код]

Попередником навчального закладу можна вважати перші у світі курси протиповітряної оборони, які були створені 8 грудня 1914 року. Ті курси очолив начальник Офіцерської електротехнічної школи (місто Петроград) генерал-майор Георгій Бурман та керував ними під час Першої світової війни[1].

Але після Жовтневого перевороту 1917 року курси припинили своє існування, наступності підготовки фахівців протиповітряної оборони не відбулося.

У лютому 1918 року в РСЧА почались заходи зі створення (відтворення) зенітної артилерії та системи підготовки кадрів до неї. В червні 1918 року у Петрограді було створено Управління завідувача з формування зенітних батарей. У листопаді того ж року Управління було переведено до Калуги.

З метою якісної організації та систематичного навчання комскладу протилітакових батарей 13 лютого 1919 року завідувач формуванням зенітних батарей РСЧА Б.П.Ненашев наказом № 34 встановив: «...нова справа боротьби з повітряним флотом настійно вимагає грунтовної розробки і передачі досягнутих результатів всім зенітникам. З цією метою і наказую організувати при ввіреному мені управлінні школу стрільби по повітряному флоту, як орган, що розробляє всі галузі зенітної справи, так і навчає командний склад формованих батарей. Заняття розпочати 18-го цього лютого"».[2]

У травні 1919 року Управління було переведено до Нижнього Новгорода. У наказі № 364 від 7 грудня 1919 року новий завідувач формуванням А.Н.Вукотич зажадав: «8-го цього грудня відновити заняття з командним складом управління, перервані через відсутність приміщення, а також приступити до навчання стрільбі колишніх феєрверкерів, що складаються в наявності в змінному складі управління і в 4-й батареї».[3]

З 8 грудня 1919 року в школі стрільби по повітряному флоту почалися заняття, які йдуть практично безперервно до теперішнього часу, незважаючи на проведені передислокації і реорганізації навчальних закладів, зміни профілю підготовки і контингенту навчаємих.

З 1919 до 1934 року це був єдиний в країні військово-навчальний заклад протиповітряної оборони. До війни після Нижнього Новгорода послідовно базувався:

  • у селищі "20-а верста" (зараз - в межах міста Одинцово) з 1 жовтня 1921 - зенітне відділення Повторної артшколи середнього комскладу артилерії особливого призначення Республіки;[4]
  • у Москві (казарми ім. Троцького) з 1 жовтня 1922 — два зенітнх відділення Повторної школи середнього комскладу і підготовки молодшого комскладу і фахівців частин артилерії особливого призначення;[5]
  • у Петрограді (Ленінграді) з 1 жовтня 1923 — Повторна школа середнього командного складу зенітної артилерії особого призначення при Управлінні начальника зенітної артилерії особливого призначення[6];
  • у Севастополі з 1 жовтня 1924 — Спеціальна школа старшого та середнього командного складу зенітної артилерії; з 1 листопада того ж року — Курси удосконалення командного складу зенітної артилерії РСЧА; з 1 жовтня 1927 року — Школа зенітної артилерії РСЧА; з 16 березня 1937 року — Севастопольське училище зенітної артилерії РСЧА (СУЗА)[7].

У серпні 1941 року училище було евакуйовано спочатку до Петровська, потім — до Уфи[8]. Після завершення війни інститут був переведений до Житомира (1946)[9]. 1947 року навчальний заклад отримав нову назву — Житомирське Червонопрапорне зенітно-артилерійське училище.

З 31 січня 1968 року училище було переведено в розряд вищих та отримало назву Житомирське вище ракетне командне Червонопрапорне училище ППО[10]. 1973 року училище отримало почесне найменування, отримавши ім'я Ленінського комсомолу[11]. 15 листопада 1979 училище було нагороджено орденом Жовтневої Революції[12].

У 1996–1997 роках навчальний заклад мав статус військового факультету радіоелектроніки при Житомирському інженерно-технологічному інституті, після чого знову став окремим вищим військовим навчальним закладом. 1999 року інституту було надано ім'я Сергія Павловича Корольова[13].

2007 року інститут увійшов до складу Національного авіаційного університету[14], а з 2013 — у складі Державного університету телекомунікацій[15].

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2015 року № 94 Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова вийшов зі складу Державного університету телекомунікацій та став самостійним вищим навчальним закладом[16].

Освітня діяльність

[ред. | ред. код]

Військовий інститут здійснює підготовку фахівців та наукові дослідження у таких галузях знань:

Серед професорсько-викладацького складу військового інституту 16 % докторів наук та професорів, 65 % кандидатів наук, доцентів і старших наукових співробітників. Окрім того інститут має у своєму складі заслужених працівників освіти України, заслужених діячів науки і техніки України, лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужених тренерів України, заслужених раціоналізаторів України.

Наукова та науково-технічна діяльність

[ред. | ред. код]

В інституті активно проводяться пошукові та прикладні наукові дослідження з проблем створення, випробування, бойового застосування, експлуатації, модернізації високотехнологічних систем і засобів озброєння та військової техніки[17].

Курсанти і студенти беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, тематичних олімпіадах[17][18][19]. В інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій[20]. Видається фаховий збірник наукових праць[21]. Регулярно проводяться науково-практичні конференції[22][23][24][25].

Розроблений та створений в інституті діючий макет Центру кібернетичної безпеки використовувався для забезпечення безпеки проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Макет Комплексу оперативного управління силами та засобами у кризових ситуаціях застосовувався під час військових навчань і тренувань[26].

Матеріально-технічна база

[ред. | ред. код]

Загальна площа навчальних приміщень військового інституту становить понад 28 тисяч м2. Аудиторний фонд інституту складається з 6 навчальних корпусів, де обладнано 22 лекційні аудиторії, 39 спеціальні класи, 58 лабораторій, 5 навчальних командних пунктів, 40 класів загального призначення[27] тощо.

Для забезпечення практичної підготовки курсантів і студентів на кафедрах військового інституту створено 8 навчально-лабораторних комплексів та лабораторій, розгорнуто понад 70 класних варіантів комплексів озброєння та військової техніки, обладнано 3 майданчики військової техніки на рухомій базі, розгорнутий значний парк обчислювальної техніки, що включає 23 сучасних спеціалізованих комп'ютерних класів[27].

Навчально-виховний процес забезпечують 2 бібліотеки. Книжковий фонд загальної бібліотеки налічує близько 300 тисяч примірників.

У військовому інституті діє спортивний комплекс з басейном. У розпорядженні курсантів та студентів є стадіон, 3 спортивних зали, 5 спортивних майданчиків, стрілецький тир, полігонна база.

Міжнародне співробітництво

[ред. | ред. код]
Курсанти Республіки Казахстан, які навчаються у військовому інституті

Військовий інститут активно бере участь у програмах міжнародного співробітництва з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації іноземних військових фахівців[17].

Наукові та науково-педагогічні працівники військового інституту беруть участь у міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, публікують результати наукових досліджень у закордонних виданнях[28].

Спорт

[ред. | ред. код]

Військовий інститут має:

Збірна команда інституту з гирьового спорту

В інституті діють різноманітні спортивні секції:

  • рукопашного бою,
  • гирьового спорту,
  • багатоборства військово-спортивного комплексу,
  • офіцерського триборства,
  • армспорту,
  • стрільби із штатної зброї,
  • легкої атлетики,
  • шахів,
  • настільного тенісу,
  • паверліфтингу,
  • силового жонглювання,
  • міні-футболу,
  • волейболу,
  • баскетболу,
  • аеробіки тощо.

Найкращі спортсмени інституту беруть участь у чемпіонатах світу, України, Збройних Сил України, чемпіонатах та універсіадах Житомирщини. За останні роки в інституті підготовлено 2 заслужених майстри спорту України, 5 майстрів спорту міжнародного класу, 62 майстри спорту України. Переможцями та призерами чемпіонатів України є 38 спортсменів, чемпіонатів світу — 12. Спортсмени інституту виборюють перші місця на чемпіонатах із шахів, рукопашного бою тощо[29][30].

2002 року було започатковано та щорічно проводиться Міжнародний турнір з гирьового спорту на честь академіка Корольова.

Структура інституту

[ред. | ред. код]

Факультети

[ред. | ред. код]
  • Факультет радіоелектронних систем спеціального призначення
  • Факультет геоінформаційних і космічних систем
  • Факультет інформаційних і телекомунікаційних систем
  • Факультет підготовки за програмою офіцерів запасу

Центри

[ред. | ред. код]

Загальноінститутські кафедри

[ред. | ред. код]
  • Кафедра фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту
  • Кафедра іноземних мов

Курси та школи

[ред. | ред. код]
  • Курси іноземних мов
  • Курси перепідготовки та підвищення кваліфікації
  • Школа військово-патріотичного виховання молоді «Поліська гвардія»

Керівники навчального закладу

[ред. | ред. код]
Фото Військове звання Керівник Роки на посаді
1 без звання Борис Коломенський 1920-1921
2

без звання

Олександр Мамонтов 1921-1922
3 без звання Ніл Чудотворцев 1922-1924
4 без звання Микола Виноградов 1924-1926
5 без звання Олександр Вукотич 1927-1931
6 без звання Михайло Семенов 1931-1934
7 комбриг Микола Рачинський 1934-1936
8 полковник Павло Абросімов 1936-1939
9 полковник Іван Морозов 1939-1942
10 полковник Георгій Кирш 1942
11 полковник Михайло Рерле 1942-1944
12 полковник Михайло Кудряшов 1944-1945
13 генерал-майор артилерії Михайло Рибаков 1945-1947
14 генерал-майор артилерії Гліб Десницький 1947-1954
15 генерал-майор артилерії Микола Грабовський 1954-1960
16 генерал-майор артилерії Петро Харчиков 1960-1966
17 генерал-майор артилерії Євген Полуектов 1966-1977
18 генерал-майор артилерії Валентин Кузіков 1977-1980
19 генерал-майор артилерії Геннадій Воротников 1980-1982
20 генерал-майор артилерії Борис Бондарев 1982-1992
21 генерал-майор Дмитро П'ясковський 1992-2003
22 генерал-майор Михайло Пічугін 2004-2010
23 генерал-майор Юрій Даник 2011-2016
24 генерал-майор Олександр Левченко від 2016

Відомі випускники

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятна дошка на честь Івана Туркенича на території військового інституту
    Пам'ятна дошка на честь Івана Туркенича на території військового інституту
  • Генерал армії Сергій Штеменко
    Генерал армії Сергій Штеменко
  • Старший лейтенант Іван П'янзін
    Старший лейтенант Іван П'янзін

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Супрунов, 2014, с. 6-8
  2. ↑ РДВА, ф. 83, оп. 1, спр. 4, арк. 32, 32зв
  3. ↑ РДВА, ф. 83, оп. 1, спр. 4, арк. 147
  4. ↑ РДВА, ф. 24758, оп. 1, спр. 80, арк. 3
  5. ↑ РДВА, ф. 4, оп. 12, спр. 37, арк. 588
  6. ↑ РДВА, ф. 4, оп. 12, спр. 37, арк. 588-595зв
  7. ↑ Супрунов, 2014, с. 24-38
  8. ↑ Супрунов, 2014, с. 39-45
  9. ↑ Супрунов, 2014, с. 47
  10. ↑ Супрунов, 2014, с. 59
  11. ↑ Супрунов, 2014, с. 61
  12. ↑ Супрунов, 2014, с. 65
  13. ↑ Супрунов, 2014, с. 73
  14. ↑ Постанова КМ України від 1 березня 2007 року № 344
  15. ↑ Структура Державного університету телекомунікацій. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ а б в Про військовий інститут. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
  18. ↑ Чернівчанка Анастасія Багрійчук: «Всі мрії здійснюються». Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  19. ↑ ІТ-Universe. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  20. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 14.03.2014 № 2 «Про затвердження рішення атестаційної колегії від 01.03.2013»
  21. ↑ Свідоцтво про державну реєстрацію від 17.11.2014 № КВ 21088-10888ПР. Архів оригіналу за 22.10.2014. Процитовано 29.12.2014.
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Наукові конференції та семінари. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  24. ↑ Конференція 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  25. ↑ XX Науково-практична конференція. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  26. ↑ Олексій Тригуб (12:22 28.11.2012). ЖВІ НАУ: ще один крок до столітнього ювілею. "Крила України" - Новини. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 30.12.2014.
  27. ↑ а б Матеріально-технічна база. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  28. ↑ Electronics and Control Systems 2013. N 4(38) стор. 119—123. ISSN 1990-5548
  29. ↑ Житомир спортивний. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2014.
  30. ↑ Кафедра ФВСФПіС. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  31. ↑ Науковий центр. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
  32. ↑ Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Державного університету телекомунікацій. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 вересня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Житомирський_військовий_інститут_імені_С._П._Корольова&oldid=38950283