Перейти до вмісту

Жаба-повитуха балеарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жаба-повитуха балеарська
Жаба-повитуха балеарська
Жаба-повитуха балеарська
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Підряд: Archaeobatrachia
Родина: Круглоязикові
Рід: Жаба-повитуха
Вид: Жаба-повитуха балеарська
Alytes muletensis
Sanchíz & Adrover, 1979
Поширення балеарської жаби-повитухи
Поширення балеарської жаби-повитухи
Синоніми
Baleaphryne muletensis
Посилання
Вікісховище: Alytes muletensis
Віківиди: Alytes muletensis
EOL: 1039071
ITIS: 662326
МСОП: 977
NCBI: 97955

Жаба-повитуха балеарська[1] (Alytes muletensis) — вид земноводних з роду жаба-повитуха родини круглоязикові.

Загальна довжина досягає 34,7—38 мм. Самиці трохи більші за самців. Голова відносно велика. Очі великі і мають вертикальні щілиноподібні зіниці. барабанна перетинка доволі помітна. Тулуб сплощено. Шкіра є гладенька. З боків знаходяться великі бородавки. Кінцівки, пальці лап відносно довгі. Є три п'яткових горбики. Забарвлення дуже мінливе: темно-зелене, золотаво-зеленувате, оливково-зелене з чорними крапочками. Часто присутній чорний трикутник на голові позаду очей. Черево та нижня частина кінцівок — білі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Балеарська жаба-повитуха мешкає в суворому посушливому кліматі. Вона населяє глибокі печери. Зустрічається на висоті до 850 м над рівнем моря. Завдяки своїй будові без зусиль пробирається крізь вузькі щілини поміж каміннями. Активна вночі. Живиться дрібними комахами.

Розмноження відбувається у дощових калюжах. Самиця відкладає 7—12 яєць діаметром 5,4—7 мм. Самець піклується про ікру, як й інші представники цього роду. Личинки з'являються у травні. Пуголовки сягають 7,6 см завдовжки. Метаморфоз відбувається у червні.

Поширення

[ред. | ред. код]

Балеарській жабі-повитусі загрожує вимирання, оскільки вона мешкає на маленькій території в найспекотнішій і найсухішій гірській частині острова Майорка (Серра-де-Трамунтана). Дослідники знайшли скам'янілі останки цієї жаби в інших частинах Європи — це означає, що стародавній ареал виду був набагато ширший, ніж сучасний.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 82)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gasc, J.-P. (1997). Atlas of Amphibians and Reptiles in Europe. Societas Europaea Herpetologica, Bonn, Germany.
  • Gaetano Odierna, Franco Andreone, Gennaro Aprea, Oscar Arribas, Teresa Capriglione, Miguel Vences: Cytological and molecular analysis in the rare discoglossid species, Alytes muletensis (Sanchiz & Adrover 1977) and its bearing on archaeobatrachian phylogeny. Chromosome Research 8: 435–442, 2000
  • Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 125—126). ISBN 978-1-4081-5459-5