Жак Готко
Жак Готко | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Jacques Gotko | ||||
При народженні | рос. Яков Готковский рос. Янкель Готковский | |||
Народження | 16 (28) травня 1899 або 1900 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 2 січня 1944 | |||
Аушвіц, Біліцd, Провінція Верхня Сілезія, Вільна держава Пруссія (тиф[1] ) | ||||
Країна | Франція | |||
Жанр | малярство і графіка | |||
Навчання | Національна вища школа красних мистецтв | |||
Діяльність | художник, сценарист | |||
Роботи в колекції | La contemporaine | |||
| ||||
Жак Готко у Вікісховищі | ||||
Жак Готко (Янкель чи Яків Готковський[2], фр. Jacques Gotko, Yankelli Gotkovski, 1899, Одеса[3] — 2 січня 1944, Аушвіц[4], Польща[5]) — живописець, графік, гравер[6], художник кіно[5], художник «єврейського Монпарнасу» Паризької школи. За єврейське походження був депортований і загинув в Аушвіці[4].
Яків Готковський народився 1899 року в Одесі в Херсонській губернії. 1905 року сім'я, побоюючись погромів[2], емігрувала до Парижа. Батько працював робітником на заводі Fiat. 1913 року помер його батько і сім'я опинилася у скрутному фінансовому становищі. У Готка була сестра Рене (Renée, нар. 31 жовтня 1895 в Одесі). Готко навчався архітектури та дизайну, а також художній постановці кіно та театру в Школі образотворчих мистецтв у Марселя Громера[en][6]. Після закінчення навчання працював артдиректором і художником-постановником на кіностудії[2][3][6], на картині «Подорож мосьє Перрішона»[fr] (1934, спільно з художниками Жоржем Вахевичем і Робером Гі[en]), режисер Жан Таррід[en], на картині «Божественна»[fr] (1935, спільно з Робером Гі), режисер Макс Офюльс, на картині «Милий світ»[fr] (1935), режисер Рене Ле Енафф[en], на картині «Ригольбош»[en] (1936, спільно з Жоржем Вахевичем), режисер Крістіан-Жак, на картині «За нас двох, мадам життя!»[fr] (1937, спільно з Жоржем Вахевичем), режисер Ів Міранд[5].
Одружився з француженкою. 1937 року Готко з дружиною, матір'ю та сестрою залишив Париж й оселився в департаменті Приморська Шаранта на південному узбережжі Франції, де активно зайнявся живописом, малював пейзажі та портрети[6]. Його мальовничі роботи мали успіх і виставлялися в «Салоні Незалежних» (1921—1939, з перервами), «Осінньому салоні» (1927, 1937). Брав участь у групових виставках. 26 квітня 1939 року в галереї Джин Кастель (Jeanne Castel) у Парижі пройшла його персональна виставка акварелей, написаних у Шаранті[2][3][5].
21 травня 1941 року Готко заарештували як єврея під час операції «Зелений квиток», коли людям було наказано з'явитися в поліційному відділку в Парижі, звідти відправили в табір Руальє в Комп'єні. Спочатку Готко помістили в «радянську» частину табору, а потім перевели в «єврейську». Всі картини в студії в Шаранті знищили як «дегенеративні»[2]. Табірний номер Готко був 1496[2]. У Комп'єні продовжував працювати, вирізаючи з дерева гравюри, створюючи малюнки й акварелі, сцени з щоденного життя табору. Деякі роботи передав з табору дружині[2]. Разом з Абрамом Йозефом Берліном (1894—1942), Давидом Гойхманом (1900—1942) і Ізісом Кішкой[fr] організував у травні 1942 року в таборі виставку. У вересні 1942 року переведений до табору Дрансі, де малював портрети[6]. Через деякий час матір і сестру Готко заарештували в Бордо, також інтернували в Дрансі, 11 листопада 1942 року він став свідком їхнього відправлення до табору смерті Аушвіц. 31 липня 1943 року Готко депортували туди ж[4] конвоєм № 57. Після прибуття його обрали для роботи з 363 чоловіками, які прибули з конвоєм. Йому зробили татуювання з номером 130612. Помер 2 січня 1944 року від висипного тифу у віці 44 років[2][3][5][6].
Деякі роботи збереглися завдяки друзям, художнику Ізісу Кішке й історику Жоржу Веллеру[fr], які були також в'язнями табору разом з Готком і передали деякі його роботи, створені в таборі, галереї будинку-меморіалу борців гетто[8] і меморіалу «Яд Вашем» в Ізраїлі, де вони зберігаються. Жорж Веллер присвятив свою книгу «From Drancy to Auschwitz» Жаку Готко, його матері та сестрі[2]. Інші уцілілі твори Готко зберігаються в колекції Музею сучасного мистецтва в Парижі[3], а також у Меморіальному музеї Голокосту в США, у 2018 році ліногравюру подарували Меморіальному музею Голокосту Дебора Пірсон (Deborah Pearson) і Джанет Вальдман (Janet Waldman), нащадки Джорджа Вальдмана (George Louis Waldman, 1890—1972), в'язня табору Руальє з грудня 1941 до липня 1943 року[9]. З 28 лютого до 12 березня 1955 року роботи художника були показані Музеєм єврейського мистецтва в Парижі на виставці художників і скульпторів, які загинули в депортації (Oeuvres d'artistes juifs morts en déportation), у галереї Zak[en][2][10]. 2005 року роботи Готко брали участь у виставці «Депортований Монпарнас» у Музеї Монпарнасу[5][11].
-
Вид на Комп'єнь. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
-
Забор з колючої проволоки, сторожова вежа та бараки в Комп'єні. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
-
Сторожова вежа та табірні ворота — вид крізь забор із колючої проволоки. 1942. Дім борців гетто (Ізраїль)
-
Фронт Шталаг 122, Комп'єнь, 1942.Меморіальний музей Голокосту (США)
-
Шталаг 122, Комп'єнь, 1942. Меморіальний музей Голокосту (США)
- ↑ https://www.nytimes.com/2024/07/09/world/middleeast/israel-holocaust-yad-vashem.html
- ↑ а б в г д е ж и к л Perry, Rachel. Ghez Collection. — 2nd edition. — University of Haifa, 2017. Архівовано з джерела 2 травня 2018
- ↑ а б в г д Розенберг, Пнина (2001). Жак Готко (Яков Готковский) 1900-1943. World ORT and Beit Lohamei Haghetaot. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ а б в Эпштейн, Алек Д. Забытые герои Монпарнаса : художественный мир русско-еврейского Парижа и его спасители и хранители. — М. : Литературное обозрение, 2017. — 397 с. — (Очерки визуальности) — ISBN 978-5-4448-0653-1.
- ↑ а б в г д е Лейкинд О. Л., Северюхин Д. Я. (26 січня 2013). Готко, Яков (Жак) (собств. Готковский Янкель). Искусство и архитектура русского зарубежья. Фонд имени Д.С. Лихачёва. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ а б в г д е Nadine Nieszawer, Deborah Princ. Jacques Gotko (born Yankelli Gotkovski) // Artistes juifs de l’Ecole de Paris 1905-1939" Editons Somogy / Ecole de Paris, Bureau d'art Nieszawer & Princ. — Somogy Editions d'Art, 2015. — 568 p. — ISBN 978-2757207017.
- ↑ Жак Готко (Яков Готковский) (1900-1943). Вопреки всему. Лагерь Компьень 21 Май 1942 г. World ORT and Beit Lohamei Haghetaot. 2001. Архів оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Front Stalag 122, the Compiegne Camp - a drawing by Jacques Gotko, an artist interned in that camp (англ.). IDEA Information Systems. 2009. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Black and white linocut print of the Compiègne internment camp created by Jacques Gotko (англ.). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
- ↑ Léon Meiss, Chil Aronson. Oeuvres d'artistes juifs morts en déportation. — Paris : Musée d'art juif, 1955.
- ↑ Montparnasse déporte [Catalogue]. — Paris : Musée du Montparnasse, 2005.
- Мессерер Азарий Эммануилович (10 лютого 2016). Холокост: «неистовство человеческой мерзости». Журнал «Чайка». Процитовано 19 червня 2019.