Перейти до вмісту

Жан-Луї Водуає

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан-Луї Водуає
фр. Jean-Louis Vaudoyer
Народився10 вересня 1883(1883-09-10)[1][2][…]
Ле-Плессі-Робенсон[2]
Помер20 травня 1963(1963-05-20)[3][4] (79 років)
Париж
Похованняcimetière de Jouy-en-Josasd[5]
Країна Франція
Діяльністьписьменник, прозаїк-романіст, куратор мистецької виставки, мистецтвознавець, поет, лібретист, куратор
Сфера роботикультура Європи, історія європейського мистецтва[d], культура Італіїd і Прованс
Alma materLycée Gersond[4], Ліцей Карно[4] і Луврська школаd[4]
ЗакладMusée des Arts décoratifsd[4], Карнавале[4], Комеді Франсез[4] і Ревю де Де Монд[6]
Мова творівфранцузька
Magnum opusItaliennes : essais-impressions-souvenirsd, Poésies - L'Amour heureux (J.-L. Vaudoyer)d і Привид Рози (балет)
ЧленствоФранцузька академія (20 травня 1963), Société de l'histoire de l'art françaisd[7], Société des amis du Louvred[7] і Académie de Vauclused (1957)[7]
БатькоAlfred Vaudoyerd
МатиGeneviève Brétond
РодичіDaniel Halévyd, Georges Vaudoyerd, Albert Vaudoyerd, Raymond Kœchlind і Léon Vaudoyerd
Брати, сестриMarianne Halévyd
ДітиDaphné Vaudoyerd і Geneviève Vaudoyerd
Автограф
УчасникПерша світова війна[8]
Нагороди
CMNS: Жан-Луї Водуає у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жан-Луї Водуає (фр. Jean-Louis Vaudoyer ; 10 вересня 1883 р. Ле-Плессі-Робінсон, департаменту О-де-Сен — 20 травня 1963, Париж) — французький поет, прозаїк, есеїст, мистецтвознавець та історик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї відомих архітекторів. Закінчив ліцей Карно в Парижі, потім вступив до Школи Лувру.

Під час окупації Парижа німцями з 1941 до 1944 року був генеральним директором паризького театру Комеді Франсез.

1950 року був обраний членом Французької академії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець і письменник він здобув популярність серед широкого загалу, співпрацюючи з кількома журналами. Він також є автором романів, віршів і лібрето.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • L'Amour masqué (1908),
  • Suzanne et l'Italie (1909),
  • La Bien-aimée (1909),
  • La Maîtresse et l'amie (1912),
  • Poésies (1913),
  • Les Papiers de Cléonthe (1919),
  • L'Album italien (1922),
  • La Reine évanouie (1923),
  • Les Délices de l'Italie (1924),
  • Raymonde Mangematin (1925),
  • Beautés de la Provence (1926),
  • Rayons croisés (1928),
  • Franges (1938),
  • Peintres provençaux (1947),
  • L'Italie retrouvée (1950),
  • La Sicile (1958) и другие.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в г д е ж Munzinger Personen
  5. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1524
  6. ↑ http://www.manioc.org/gsdl/collect/images/index/assoc/IHE14008/0189i1.dir/IHE140080189i1.jpg
  7. ↑ а б в Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  8. ↑ https://pgg.parisnanterre.fr/lesindividus2/1438
  9. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Луї_Водуає&oldid=36917326