Перейти до вмісту

Жан-Луї Гез де Бальзак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан-Луї Гез де Бальзак
фр. Jean-Louis Guez de Balzac
ПсевдонімJ. L. D. B.[1]
Народився31 травня 1597(1597-05-31)[2][3][4]
Ангулем
Помер18 лютого 1654(1654-02-18)[3][5][6] (56 років)
Ангулем
ПохованняАнгулем
Країна Франція
Діяльністьписьменник, історик
Alma materУніверситет Пуатьє
Мова творівфранцузька
ЧленствоФранцузька академія

CMNS: Жан-Луї Гез де Бальзак у Вікісховищі

Жан-Луї Гез де Бальзак (фр. Jean-Louis Guez de Balzac; 31 травня 1597[7] — 18 лютого 1654) — французький письменник, найбільш відомий своїми епістолярними есе, які були широко поширені та читані в його часи. Він був одним із засновників Французької академії.[8]

Біографія

[ред. | ред. код]

Гез де Бальзак народився в Ангулемі. Спочатку вважалося, що він народився в 1595 році, але 1848 року ця дата була переглянута після виявлення свідочень про хрещення від 1 червня 1597 року, хоча відомості залишаються суперечливими, оскільки його свідоцтво про народження містило кілька невідповідностей.[9][10] :31Він народився в заможній буржуазній родині, яка також мала аристократичні титули . У молодості він навчався у двох єзуїтських коледжах в Ангулемі та Пуатьє, де добре вивчив латину та риторику.[11]

У 1612 році він зустрів поета і драматурга Теофіля де Віо, коли трупа де Віо відвідала Ангулем, та втік з дому разом з трупою.[10] :29[12] Деякий час він подорожував разом з трупою, але коли в травні 1615 року трупа прибула до Лейдена, він записався студентом міського університету, хоча можливо, що також відвідував університет у 1613 році.

Завдяки своїм листам до знайомих і впливових придворних він здобув велику репутацію серед вищих кіл Парижа. На нього посипалися компліменти, врешті він став завсідником Отелю-де-Рамбує.

1624 року вийшла збірка його листів, яку зустріли з великою прихильністю. З Шато де Бальзак, куди він усамітнився в похилому віці, він продовжував листуватися з Жаном Шапеленом, Валентеном Конраром та іншими.

У 1634 році Бальзак був обраний членом Французької академії.

Помер в Ангулемі

Значення «Листів»

[ред. | ред. код]

Слава Ґеза де Бальзака пов'язана головним чином із його «Листами», друга збірка яких вийшла 1636 року. Наступного року було надруковано «Recueil de nouvelles lettres». Його листи демонструють справжню майстерність стилю; вони вносять нову ясність і точність у французьку прозу та стимулюють розвиток мови на національному рівні, підкреслюючи її найбільш ідіоматичні елементи. Таким чином, Бальзаку належить заслуга проведення у французькій прозі реформи, подібної до віршованої реформи Франсуа де Малерба. У 1631 році він опублікував панегірик французькому королю Людовику XIII під назвою «Правитель»; у 1652 році — «Християнський Сократ» та «Аристип, або Двір» у 1658 році.

З 1962 року його ім'я носить ліцей Геза-де-Бальзака в Ангулемі (Шаранта, Франція).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Babelio — 2007.
  5. Енциклопедія Брокгауз
  6. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  7. L'Amateur d'autographes edited by Étienne Charavay; p.33
  8. Jean-Louis GUEZ de BALZAC. Académie française. Процитовано 25 січня 2017. Обраний членом Академії в березні 1634 року. Приблизно в цей час він зі сміхом відповідав на листи, які йому надсилали Шапелен і Буагробер, про те, що він повинен стати членом Академії; схоже, його зарахували без офіційних консультацій; хай там як, але навряд чи він коли-небудь був присутній на зборах, оскільки його здоров'я змушувало його залишатися в Ангулемі, і він був звільнений від участі в них.
  9. Jean Jehasse Guez de Balzac et le Genie Romain 1597—1654 p. 82, N34
  10. а б (фр.) Antoine Adam, Théophile de Viau et la libre pensée française en 1620, Slatkine, 2008, ISBN 2-05-102067-1
  11. Peter William Shoemaker, Powerful connections: the poetics of patronage in the age of Louis XIII, University of Delaware Press, 2007, ISBN 0-87413-993-7, p. 59
  12. H. Stanley Schwarz, An Outline History of French Literature, READ BOOKS, 2007, ISBN 1-4067-4309-7 p. 43

Посилання

[ред. | ред. код]