Жан Батист Дессьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Батист Дессьє
Jan Baptysta Dessieur
ПсевдоЯн Десьє
ПідданствоРіч Посполита
Місце проживанняМеджибіж
Діяльністьінженер, військовик
Посадакомендант, губернатор
Військове званняпідполковник
Конфесіякатолик
У шлюбі зЙоанна Зелінська (померла), Катажина Биковська
ДітиДоньки: Люція Маріанна, Тереза

Жан Батист Дессье (пол. Jan Baptysta Dessieur, Jan Dessyer) — польський підполковник, військовий інженер французького походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1689 році Жан Батист Дессьє (Ян Десьє) почав служити інженером при дворі Адама Миколая Сенявського, у родовому гнізді Сенявських — Бережанах. У 1699 році, після укладення Карловицького трактату, потрапив до Меджибожа, де отримав службу коменданта Меджибізького замку і губернатора Меджибізької волості (1702—1714 та 1726—1731 роки)[1]. Ці обов'язки поєднував з обов'язками будівельного наглядача і архітектора.

Провадив багаторічні будівельні роботи (переважно з відбудови та ремонту будівель та костелів) в Меджибожі, Зінькові, Тлустому, Старій Синяві, Сатанові, Шклові, Варшаві.

Першою дружиною Яна Десьє була Йоанна Зелінська (померла перед 1710 роком). Від того шлюбу народилися дві доньки: Люція Маріанна (дружина інженера, генерал-майора Яна Міхала Кампенгаузена) і Тереза (дружина Яна Стрийовського, а по його смерті князя Валеріана Воронецького, судді кам'янецького). Другою дружиною Яна Десьє була Катажина Биковська, вдова.

У 1726 році Ян Десьє за клопотанням зятя Кампенгаузена і рекомендацією гетьмана Адама Миколая Сенявського отримав індигенат і герб Desier.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Крикун М. Шимон Єжи Церенович і його книга «Plac prawnych prac» // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ-Львів, 2004. — Т. II. — С. 457, 459.

Джерела, література

[ред. | ред. код]
  • Nestorow Rafał, 2009. Jan Baptysta Dessieur — architekt, inżynier czy plenipotent Adama Mikołaja Sieniawskiego? Biuletyn Historii Sztuki. № 3, s. 319—360. DOI: https://doi.org/10.11588/diglit.35030.30
  • Cerenowicz Sz. J., 1753-1755. Plac prawnych prac Międzyboż w Podolu, Granów w Ukrainie, dobra jo. xięstwa ichmciów Czartoryskich wojewodów, generałów ziem ruskich y podolskich małżonków dziedziczne przez Szymona Jerzego Cerenowicza […] delineowany roku pańskiego 1753—1755. Tom 1. ЛННБ НАНУ ім. В. Стефаника, Відділ рукописів, ф. 5, oп. 1, од. зб. 3268 І.
  • Niesiecki Kasper, 1839. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 3. Lipsk: Breitkopf i Haertler, s. 338.
  • Boniecki Adam, 1901. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 4. Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, s. 266—267.


Посилання

[ред. | ред. код]