У дорослому футболі дебютував виступами за команду «Леваллуа», в якій грав до 1919 року. В 1919—1923 роках виступав у паризьких командах «Клуб Франсе», «Кліши» і «Ред Стар». У складі «Ред Стар» став переможцем кубка Франції 1922 року, хоча у фіналі турніру не грав. З 1920 року виступав у складі національної збірної Франції. Учасник Олімпійських ігор 1920 року, де французька команда дісталась півфіналу.
В 1922 році виступав у складі збірної Парижа в товариському матчі проти збірної Праги, що завершився поразкою французів з рахунком 0:2.[2]. В 1923 році ще раз зіграв за збірну Парижа. Парижани перемогли збірну Лондона з рахунком 3:1[3].
В 1924 році грав на Олімпійських іграх в Парижі, де французька команда поступилась в чвертьфіналі збірній Уругваю (1:5)[4].
Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1932 року, очоливши тренерський штаб клубу «Олімпік» (Алес). З 1936 року тривалий час тренував «Ренн». В часи Другої світової війни певний час тренував «ТА Ренн», а також збірну Ренн-Бретань у воєнному чемпіонаті 1943-1944 для регіональних збірних. Незважаючи на вік 47 років, Батмаль кілька разів виходив на поли, коли його команді не вистачало гравців[5][6].
В 1946 році очолив команду «СОРТ Рубе». В 1947-1948 роках працював у клубі «Не-ле-Мін». Запримітив у молодіжній команді клубу перспективного Раймона Копа, майбутньої світової зірки. [7]. Два сезони очолював клуб «Монако». Після цього майже 10 років працював у команді «Стад Бордо».