Перейти до вмісту

Жаржайло Михайло

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Жаржайло
Народився7 квітня 1988(1988-04-07) (36 років)
Рівне
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняЛьвів
Київ Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет
ЧленствоУкраїнський ПЕН[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПреміїСмолоскип (2011, 2012)

Михайло Жаржайло (нар. 7 квітня 1988, Рівне) — український поет, перформер, організатор мистецьких акцій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Михайло Жаржайло, родом з Рівного, мешкає та працює у Львові[2], Києві.

Ще в середній школі Михайло Жаржайло пробував писати фантастичні романи, а в старшій — вірші. Регулярно почав писати у 17-18 років, після переїзду з Рівного до Києва на навчання, і майже одразу — верлібри.[3] Про верлібр говорить так:

Верлібр – набагато людяніша форма поезії, як виявилося. Він зручніший як для роботи над ним, так і для споживання тексту читачем, це – так.
Але слів, які римуються, у будь-якій мові набагато менше, ніж самих слів. Таким чином, без рими можна висловитися сильніше, поглибити сенс, або ж навпаки – ще більше його витіснити за сторінки.[3]

Двічі ставав лауреатом літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»: 2011 року отримав третю премію конкурсу номінації «Поезія» за збірку віршів «Фотографувати сни», у 2012 — другу премію за збірку «Міліція карми»[4]. 2014 року збірка «Міліція карми» вийшла друком у «Смолоскипі», в наступні роки відбулися презентації книги у Рівному[5], Івано-Франківську, Луцьку, Вінниці, Чернівцях[6], Києві та Львові[7].

Друга поетична збірка, «Неприпустимі символи», вийшла у харківському видавництві kntxt.[8] «У цій збірці я часто ставлю навіть самого себе перед неможливим вибором трактування», — говорить автор. — «Можливо, для когось метафори та іносказання — це неправда і брехня. Але час такий, що якими простими словами не говорили б, скажімо, політики і так далі — ми не дізнаємося всієї картини. Потрібно весь час вдаватися самостійно, самостійно вивчати систему координат».[9]

Також Михайло виступав співорганізатором візуально-поетичного проекту «Найдальша кімната» (2012 р.), літературного шоу «Сусідня кімната» (2013 р.), поетичних читань, присвячених Чарльзу Буковскі «Buk's not dead» (2014 р.) та Марціну Свєтліцькому «Вірші про водку і папіроси…» (2012 р.), а пізніше акцій «Окультурення графоманії» (2016), «Petripoetry» (2017), «БІОС» (2018).

Друкувався в кількох поетичних антологіях (див. розділ Бібліографія), а також в журналах «ШО», «Однокласник», «Воздух», «Маладосць», на онлайн-порталах Litcentr,[10] Soloneba,[11] Radar, Salon Literacki,[2] Helikopter,[12] в українській та зарубіжній онлайн-періодиці[13].

Брав участь у багатьох літературних заходах і фестивалях — «Форум видавців», «Meridian Czernowitz», «Бандерштат», «ЗАХІД», «Молода республіка поетів»,[14][15] «СУП», «Трипільське коло», «Гогольfest», «Гоголівка», «Йогансенфест», «De Libertate», «Київські Лаври», «Artgnosis», «Запорізька книжкова толока», Kyiv poetry week,[16] онлайн-фестиваль «Не тут», Translatorium,[17][18] «Березневі коти», Bouquet Kyiv Stage,[19] Contemporary Ukrainian Poetry Festival[20] та інші.

Окремі вірші перекладалися польською, німецькою, англійською, іспанською, російською, білоруською та івритом.

За віршами Михайла поставлено мінівиставу «Ріка мертвого генерала» у виконанні львівського театру «Склад 2'0» (2015).[21]

Співзасновник медіапоетичного гурту AETHER: mediacollaboration in real time (2016)[22][23]. До творчого об'єднання крім Жаржайла входять письменниця і перекладачка Ірина Загладько, музикант Юрій Булка та художник Роман Гайдейчук. З 2016 по 2019 рік гурт провів спільно одинадцять мультимедійних поетичних перформансів[24] у Львові,[25] Чернівцях,[26] Івано-Франківську[27], на яких поєднувалися створені учасниками гурту поезії, відео та музика.[28]

Співперекладач книги Дмитра Кузьміна «Ковдри не передбачені» («Крок», 2018).

Працює над проєктом «Блекаути Конституції» (з 2018), що має перемогу в конкурсі Power of Young від Publicis Groupe у номінації «Концептуальна комунікація».[29][30] У 2020 брав участь в онлайн-резиденції AIRO від Coldbench і груповій виставці, що присвячена солідарності митців у боротьбі з пандемією Covid-19.[31] Упродовж кількох років входить до складу журі Міжнародного поетичного конкурсу «Гайвороння»[32].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Міліція карми (Київ, Смолоскип, 2014)
  • Антологія «Небесна сотня» (Чернівці, Букрек, 2014)
  • Антологія «Викрадення Європи» (Київ, Електрокнига, 2014)
  • Літературна антологія фестивалю «Ї» (Тернопіль, Крок, 2015)
  • ІІ антологія АртФесту «Березневі коти» (Ужгород, Видавництво Олександри Гаркуші, 2017)
  • Ювілейний альманах «Голоси Севами» (Київ, Електрокнига, 2017)
  • Антологія «Молодої української поезії ІІІ тисячоліття» (Київ, А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2018).
  • Неприпустимі символи (Харків, kntxt, 2020)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Члени ПЕН
  2. ↑ а б Radwański, Janusz. Janusz Radwański: Mychajło Żarżajło. Wulkan we Lwowie. Salon Literacki (pl-pl) . Процитовано 28 листопада 2020.
  3. ↑ а б Внутрішня вартість віршів: Жаржайло про карму та людянішу форму поезії. chytomo.com. Читомо. 29 листопада 2017. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  4. ↑ Лауреати літературного конкурсу. www.smoloskyp.org.ua (укр.). Видавництво "Смолоскип". Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  5. ↑ Михайло Жаржайло презентує збірку віршів “Міліція карми” (Рівне). litcentr.in.ua. Litcentr. 24 листопада 2014. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  6. ↑ МИКОЛА ТРЕТЯК. ТУРНЕ «МІЛІЦІЇ КАРМИ». www.smoloskyp.org.ua (укр.). Видавництво "Смолоскип". 20.06.2017. Процитовано 21 травня 2020.
  7. ↑ Багацька, Любов (28.05.2019). МММ – МОРЕ, МУЗИКА І МИХАЙЛО. www.smoloskyp.org.ua (укр.). Видавництво "Смолоскип". Процитовано 21 травня 2020.
  8. ↑ Коцарев, Олег (3 листопада 2020). Поезія часів карантину: нові збірки від Іздрика, Жадана та Малковича. chytomo.com (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  9. ↑ Велике інтерв'ю з автором: Михайло Жаржайло. www.kntxt.online. Процитовано 28 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Тексти користувача [zharzhaylo] - Публікації. litcentr.in.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  11. ↑ гДети (поэтическая антология). Солонеба (рос.). 2 вересня 2015. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  12. ↑ Śliwka, Krzysztof. Nowa poezja z Ukrainy - Helikopter 4/2018. Ośrodek Postaw Twórczych (пол.). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 28 листопада 2020.
  13. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ “Молода Республіка Поетів” оголосила переможців. Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал (укр.). 2 вересня 2013. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 28 листопада 2020.
  15. ↑ «Молода Республіка Поетів» відкрила нові таланти | Справжня Варта. varta.com.ua. Процитовано 28 листопада 2020.
  16. ↑ Шпирко, Катерина (4 квітня 2018). Kyiv poetry week 2018 (укр.). Букмоль. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 28 листопада 2020.
  17. ↑ Ящишен, Андрій (7 жовтня 2019). «Є різниця, якою мовою»: політична дискусія перекладацького фестивалю «Translatorium». ye.ua (укр.). «Є». Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 28 листопада 2020.
  18. ↑ Чого хочуть перекладачки? III фестиваль TRANSLATORIUM відповів. www.chytomo.com (укр.). 15 жовтня 2019. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  19. ↑ BOUQUET KYIV STAGE: ОТ УМИРОТВОРЕНИЯ ДО ПОТРЯСЕНИЯ. WILLLIVE | Журнально, интересно, реально! (рос.). 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  20. ↑ Діаспорян запрошують на онлайн фестиваль сучасної української поезії. www.ukrinform.ua (укр.). 01.07.2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  21. ↑ «Ми – театр людей», - режисерка Єва Якубовська про «Склад 2’0». Волинські новини. 9 червня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 28 листопада 2020.
  22. ↑ AETHER: mediacollaboration in real time. facebook.com. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 28 листопада 2020.
  23. ↑ Групова поетична підбірка учасників гурту Aether. mediacollaboration in real time. Солонеба. 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  24. ↑ Гладун, Дарина (2020). Особливості тексту поетичного перформансу (на матеріалі авторизованого комп'ютеропису поетичного перформансу мистецького об'єднання «AETHER: медіаколаборація в реальному часі») (PDF). Актуальні питання гуманітарних наук (укр.). Т. 1, № 31. с. 290—296. doi:10.24919/2308-4863.1/31.213800. ISSN 2308-4863. Архів оригіналу (PDF) за 21 червня 2021. Процитовано 28 листопада 2020.
  25. ↑ Гладун, Даша (2 жовтня 2016). Після AETHERy. Daryna Gladun (укр.). Процитовано 28 листопада 2020.
  26. ↑ AETHER. Як у Чернівцях виступала медіапоетична група зі Львова. Фото. Шпальта (укр.). 3 березня 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  27. ↑ Медіапоетична ніч в галереї: AETHER.mcrt - IFCityEvent. ifcityevent.com. Процитовано 28 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  28. ↑ Гладун, Даша (5 жовтня 2016). Чотири AETHERи. Daryna Gladun (укр.). Процитовано 28 листопада 2020.
  29. ↑ winners – Power of Young (амер.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  30. ↑ Publicis Groupe Ukraine оголосила переможців Power of Young. Creativity Ukraine (укр.). 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 28 листопада 2020.
  31. ↑ AIRO2020 - A PIECE OF COLOMBA - CATALOG. simplebooklet.com. Процитовано 28 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  32. ↑ VII Міжнародний поетичний конкурс «Гайвороння». litcentr.in.ua. 25 лютого 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 28 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жаржайло_Михайло&oldid=43545137