Жаропродуктивність

Жаропродукти́вність (t_max) — це максимальна температура, що розвивається при повному згорянні палива в теоретично необхідному об'ємі повітря при вихідній температурі палива і повітря, рівній 0 °C.

Жаропродуктивність палива визначає ефективність його застосування у високотемпературних процесах. Розрізнюють жаропродуктівність палива, підраховану:

• а) без урахування вмісту вологи в повітрі і нагрівання золи палива — t_max;
• б) з урахуванням вмісту в повітрі 1% вологи — t'_max;
• в) з урахуванням вмісту в повітрі 1% вологи, а також розплавлення і нагріву мінеральних речовин в паливі до температури його горіння — t « _max.

Відмінність між величиною t'_max і t_max становить близько 30 ⁰С. t»_max використовують при підрахунку температури горіння сланців і високозольного вугілля.

У залежності від величини tmax паливо поділяють на дві групи: високої (t_max > 2 000 °C) і зниженої жаропродуктивності (t_max < 2 000 °C). До першої групи відносять збагачене паливо з малим вмістом вологи, рідке паливо і газоподібне паливо з малим вмістом азоту і діоксиду вуглецю, а до другої — тверде паливо з високою вологістю або дуже високою зольністю (горючі сланці) і газоподібне паливо з високим вмістом азоту і діоксиду вуглецю (доменний, повітряний, змішаний генераторний гази, гази підземної газифікації). У високотемпературних процесах використовується паливо першої групи, а в низькотемпературних (парові і водогрійні котли, сушарки) — паливо обох груп.

Література

• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4